Запальні захворювання кишечнику. Кому корисні тіопурини?

Резюме. Довгострокова ефективність від застосування монотерапії тіопуринами у пацієнтів із запальними хворобами кишечнику

Актуальність

Хвороба Крона (ХК) та виразковий коліт (ВК) — поширені клінічні складові запальних хвороб кишечнику (ЗХК), хронічний рецидивуючий перебіг яких становить певні труднощі у виборі успішної лікувальної стратегії та призводить до негативних соціальних наслідків [1]. Напрацьований великий клінічний досвід застосування потужних препаратів з імуносупресивною дією у пацієнтів із ЗХК. Слід зауважити, що в жодному з попередніх досліджень тіопуринів не виявлено переваг застосування тіопуринів у пацієнтів з ХК та ВК. Навпаки, надзвичайна токсичність препаратів із цитостатичною дією спричинила сумніви щодо беззаперечних ефектів тіопуринів у співвідношенні з побічними ефектами від їх застосування [2]. До того ж не досягнуто консенсусу щодо тривалості застосування імуносупресорів [3]. Розроблення сучасних фармакологічних напрямків, які базуються на застосуванні принципово нових, економічно доступних низькомолекулярних біологічних препаратів, ставить під сумнів доцільність монотерапії тіопуринами. Спричинена таким чином упередженість до призначення патогенетичного протизапального лікування у пацієнтів із ЗХК стала приводом для поточного дослідження, проведеного групою дослідників на чолі з Євангелосом Стоурнаросом (E. Stournaras) з відділення патології травної системи Університетської клініки м. Кембридж, Великобританія [4]. Результати надруковані в журналі «Inflammatory Bowel disease» (Запальні хвороби кишечнику).

Дизайн дослідження та методи

З метою виявлення наявних тенденцій довгострокової ефективності від тривалого застосування тіопуринів проведено аналіз 6 960 пацієнто-років за методом Каплана — Маєра.

Результати дослідження

До дослідження залучено 11 928 пацієнтів, період лікування яких переважно тіопуринами становив 0–25 років. Із загальної кількості пацієнтів у 4 968 осіб підтверджено ВК, а у 6 960 — діагностовано ХК. За первинну кінцеву точку дослідження визначено:

  • час досягнення тривалої клініко-лабораторної ремісії;
  • клінічна необхідність застосування біологічних препаратів;
  • проведення хірургічного втручання за умови монотерапії тіопуринами.

У результаті проведеного аналізу отримано такі результати.

  1. Загалом достовірні результати ефективності отримано у разі застосування тіопуринів у 52,7% пацієнтів із ВК та у 34,2% пацієнтів із ХК (р<0,0001).
  2. Багатофакторний аналіз довів вищу ефективність від застосування тіопуринів у пацієнтів із ХК порівняно з пацієнтами з ВК (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,35–1,45, р˂ 0,001). При цьому найменш ефективними імуносупресори виявилися при ураженні ілеоцекальної ділянки (р˂0,002) та у пацієнтів віком ≥65 років (р<0,0001). Нижча ефективність від застосування імуносупресорів достовірно пов’язана з початком лікування ≤1 року (95% ДІ 0,6–0,78, р<0,0001) та ураженням періанальної ділянки (95% ДІ 0,61–0,8, р<0,0001).
  3. Загалом відсутність клінічної відповіді на застосування тіопуринів спостерігалася переважно у пацієнтів із ВК (7%), серед яких 4,4% пацієнтам виконано тотальну колонектомію. На думку дослідників, це свідчить про наявність асоціації між толерантністю до тіопуринів та підвищенням частоти хірургічного втручання у пацієнтів із ВК (р<0,0001). При цьому впливу рефрактерності до лікування тіопуринами на частоту хірургічного втручання у пацієнтів з ХК не виявлено (р=0,0015).

Висновки

Таким чином, отримані результати свідчать про ефективність монотерапії тіопуринами у пацієнтів із ВК.

  1. Lam C.A., Kennedy N.A., Raine T. et al. (2019) British Society of gastroenterology consensus guidelines on the management of inflammatory bowel disease in adults. Gut, 68: s1–106. doi:10.1136/gutjnl-2019 (318484pmid:https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3156223).
  2. Pugliese D., Aratari A., Festa S. et al. (2018) Sustained clinical efficacy and mucosal healing of thiopurine maintenance treatment in ulcerative colitis: a real-life study. Gastroenterol. Res. Pract., 2018: 1–7. doi:10.1155/2018/4195968.
  3. Jharap B., Seinen M.L., de Boer N.K.H. et al. (2010) Thiopurine therapy in inflammatory bowel disease patients: analyses of two 8-year intercept cohorts. Inflamm. Bowel. Dis., 16: 15419. doi:10.1002/ibd.21221pmid:https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20155846.
  4. Stournaras E., Qian W., Pappas A. et al. (2020) Thiopurine monotherapy is effective in ulcerative colitis but significantly less so in Crohn’s disease: long-term outcomes for 11 928 patients in the UK inflammatory bowel disease bioresource. Gut, 0: 1–10. doi:10.1136/gutjnl-2019-320185.

За матеріалами: https://gut.bmj.com/content/early/2020/09/30/gutjnl-2019-320185#ref-11

Ю.В. Жарікова,
Редакція журналу «Український медичний часопис»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.