Ускладнення після щеплення. Ризик виникнення міокардиту

Резюме. Результати популяційного дослідження епідеміологічних характеристик пацієнтів з післявакцинальним міокардитом.

Актуальність

Одним із джерел контраверсій беззаперечної користі від масштабного щеплення вакцини проти коронавірусу є виникнення серйозних побічних ефектів. Зокрема, від початку вакцинації в Ізраїлі націо­нальним регулятором зафіксовано підвищення частоти міокардитів у популяції. Аби дослідити витоки проблеми, група ізраїльських дослідників на чолі з Дрором Меворах (D. Mevorach) повела дослідження актуального питання [2]. Клінічне значення поточного дослідження умов виникнення після­вакцинального міокардиту полягає у виявленні клінічних та епідеміологічних характеристик осіб з групи підвищеного ризику з можливістю виявлення причинно-наслідкових зв’язків між міокардитом та щепленням.

Методи та результати

У дослідження включено 9 289 765 осіб, щеплених з грудня 2020 по травень 2021 р. Профіль безпеки вакцини BNT162b2 оцінювали згідно з основними положеннями колаборації Брайтон (Brighton Collaboration) [1]. Після стратифікації підгруп за віковою ознакою 16–19, 20–24, 25–29, 40–49 та ≥50 років аналізували ризик виникнення міокардиту в інтервалі між першою та другою дозою (21 день) та впродовж 30 днів після ревакцинації другою дозою. Розрахункові показники коефіцієнту ризику виникнення міокардиту у щеплених осіб порівнювали з таким самим показником захворюваності на міокардит у невакцинованих осіб. Отримано наступні результати.

1. Згідно з кодами МКБ-9 з 304 випадків, підозрілих на запальне захворювання серцевого м’яза, міокардит був підтверджений у 283 осіб, з яких 142 особи було щеплено вакциною BNT162b2. Помірні клінічні прояви міокардиту відмічали у 95% пацієнтів. Фульмінантний перебіг міокардиту з несприятливим наслідком виник у однієї особи. Через 21 день після першої дози вакцини міокардит відмічено у 142 осіб. Впродовж 30 днів після другої дози клінічні ознаки міокардиту виникли ще у 30 осіб. Крім того, міокардит ускладнив перебіг пізнього післявакцинального періоду ще у 40 осіб, які отримали щеплення в попередній період (≥30 днів після щеплення). Серед невакцинованих міокардит виник у 101 особи. Подальший розрахунок ризику засвідчив зростання ризику виникнення міокардиту в інтервалі між першою та другою дозою майже в 2 рази (1,76/100 тис. осіб, 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,33–2,19). Коефіцієнт ризику виникнення міокардиту впродовж 30 днів після щеплення другою дозою становив 2,35 (95% ДІ 1,1–5,02). Найвищим ризик виявився в підгрупі чоловіків віком 16–19 років (відношення ризиків (RR)=8,96; 95% ДІ 4,5–17,83). Коефіцієнт ризику виникнення міокардиту після повного курсу вакцинації був вищим в групі щеплених осіб проти групи нещеплених (RR=5,34; 95% ДІ 4,48–6,4) і виявися найвищим у чоловіків віком 16–19 років (RR=13,6; 95% ДІ 9,3–19,2). Найвищий ризик захворіти на міокардит після щеплення виявлено у чоловіків віком 16–19 років — 13,73/100 тис. осіб (95% ДІ 8,11–19,46). На рисунку представлено епідеміологічні характеристики пацієнтів з міокардитом, який виник як побічна реакція після щеплення.

Рисунок. Епідеміологічні характеристики пацієнтів з міокардитом після щеплення вакциною BNT162b2

Висновки

Таким чином, щеплення підвищує ризик виникнення міокардиту. Найвищий ризик виникнення післявакцинального міокардиту виявлено після другої дози. До групи з підвищеним ризиком післявакцинального міокардиту увійшли чоловіки віком 16–19 років. На думку дослідників, епідеміологічні характеристики, особливо вік та стать, мають прогностичне значення для осіб з групи підвищеного ризику щодо виникнення післявакцинального міокардиту і відкриває нові можливості для організації моніторингу за станом щеплених осіб.

Список використаної літератури

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.