Рефрактерний дерматит у дорослих: лікування

Резюме. Ефективність та безпека біосимілярів у лікуванні дорослих з атопічним дерматитом

Актуальність

Атопічний дерматит (АД) — хронічне захворювання шкіри, одне з тріади алергічних хвороб, дебют якого припадає на період раннього дитинства. Однак, згідно зі статистичними даними, до 10% пацієнтів хворіють на АД у дорослому віці (Silverberg  J.I., Hanifin  J.M., 2013). Особливостями клінічної характеристики дорослих з АД є тривалий перебіг та численні загострення, під час яких виникає свербіння шкіри різного ступеня вираженості, найбільше — у нічний час на бокових  поверхнях тіла, згинах ліктів та колін, обличчі, повіках. У сучасних поглядах на механізм формування порушення велику увагу приділяють виникненню неспецифічного запалення. Вважається, що пов’язані між собою стимулювальні фактори та чинники  АД призводять до активації імунокомпетентних клітин та підвищення продукування прозапальних цитокінів, зокрема інтерлейкінів-2 та -4. У результаті фенотип антигенпрезентуючих клітин перетворюється на запальний фенотип і формуються алергенспецифічні Т- та В-лімфоцити, які вражають органи-мішені, зокрема шкіру. Незважаючи на наявні можливості медикаментозного лікування, у частини дорослих пацієнтів з АД тривало зберігаються залишкові клінічні симптоми, що значно погіршує якість життя та призводить до негативних соціальних наслідків. Попередні дослідження свідчили про задовільну клінічну відповідь на застосування рекомбінантного антитіла IgG дупілумабу (Hendricks  A.J. et al., 2019). Однак ін’єкційна форма випуску препарату та серйозні побічні ефекти від тривалого застосування спричинили подальший пошук ефективного таргетного лікарського засобу, один з яких — низькомолекулярний біосиміляр аброцитиніб, механізм дії якого полягає у блокуванні ферменту янус кінази-1 та послідовному зменшенні продукування інтерлейкцну-4. Група дослідників відділення дерматології  Вашингтонського університету на чолі з Джонатаном Сільвербергом (Silverberg J. et al., 2020) дослідили дозозалежний лікувальний ефект та безпеку аброцитинібу (NCT03575871). Результати опубліковані у журналі JAMA Dermatology («Дерматологія» Американської медичної асоціації).

Результати

До дослідження залучено 391 пацієнт віком ˃ 12 років з помірним або тяжким субклінічним  перебігом дерматиту на тлі застосування стандартизованого лікування ˂4 тиж за останні 6 міс. Дві інтервенційні групи отримували аброцитиніб у дозі 100 та 200 мг (155 та 158 пацієнтів). Третя група була контрольною (78 пацієнтів). За результатами опитування за шкалою загальної оцінки дослідника (EASI-75) визначали мінімальний індекс площі пошкодження шкіри і тяжкості екземи на 12-й тиждень (≥75% точок шкали). За вторинну точку дослідження було вибрано питому частку пацієнтів, які досягли покращення ≥4 точок за чисельною рейтинговою шкалою максимального свербіння (PP-NRS). Додатково досліджували безпеку препарату та лабораторні показники.

  1. Загалом отримані достовірні статистичні дані лікувальної ефективності аброцитинібу в інтервенційних групах порівняно з контрольною (р˂0,001). Зокрема у групі аброцитинібу 100 мг покращення за шкалою EASI-75 виявили у 28,4% пацієнтів, у групі аброцитинібу 200 мг — у 38,1%, тоді як в контрольній групі покращення спостерігалося у 10,4% пацієнтів. Поглиблене опитування за шкалою EASI-90 теж свідчить про клінічну відповідь пацієнтів інтервенційних груп порівняно з контрольною групою (23,9 та 37,7 vs 3,9% відповідно, р˂0,001).
  2. Свербіння зменшилося не менш як на 4 точки за шкалою PP-NRS у 45,2% пацієнтів групи аброцитинібу 100 мг та у 55,3% пацієнтів групи аброцитинібу 200 мг, тоді як у контрольній групі зменшення свербіння визначалося лише у 11,5% пацієнтів (р˂ 0,001).
  3. Частота небажаних явищ виявилася залежною від дози препарату й була найвищою у пацієнтів групи 200 мг (65,8%), а найнижчою — у контрольній групі (53,8%). Однак найвищу частоту серйозних побічних ефектів виявлено у групі аброцитинібу 100 мг (3,2% пацієнтів) порівняно з групою аброцитинібу 200 мг (1,3% пацієнтів) та контрольною (1,3% пацієнтів).
  4. У 1,3% пацієнтів групи аброцитинібу 200 мг відзначалася тромбоцитопенія, яка не потребувала фармакологічної корекції.

Висновки

Таким чином, необхідні подальші дослідження з метою пошуку шляхів стандартизації застосування низькомолекулярних біосимілярів у пацієнтів з атопічним дерматитом.

  • Silverbreg J., Simpson E., Thyssen J. (2020) Efficacy and Safety of Abrocitinib in Patients With Moderate-to-Severe Atopic DermatitisA Randomized Clinical Trial. JAMA Dermatol., 156(8): 863–873. doi:10.1001/jamadermatol.2020.1406.
  • Silverberg  J.I., Hanifin  J.M. (2013)  Adult eczema prevalence and associations with asthma and other health and demographic factors: a US population-based study.   J. Allergy Clin. Immunol., 132(5): 1132–1138. doi:10.1016/j.jaci.2013.08.031PubMedGoogle Scholar
  • Hendricks  A.J., Lio  P.A., Shi  V.Y. (2019) Management recommendations for dupilumab partial and non-durable responders in atopic dermatitis.   Am. J. Clin. Dermatol., 20(4): 565–569. doi:10.1007/s40257-019-00436-8PubMedGoogle Scholar
  • За матеріалами www.jamanetwork.com/journals/jamadermatology/fullarticle/2766772

Жарікова Юлія

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.