Психосоматичні захворювання в загальній медичній практиці

Резюме. 28 липня відбувся вебінар на актуальну тему психосоматичних захворювань в практиці сімейного лікаря.

Вебінар, який відбувся 28 липня, присвячений актуальному питанню виявлення та лікування пацієнтів із психосоматичними порушеннями на прийомі у сімейного лікаря. Спираючись на власний досвід, Ганна Кожина, д.м.н., завідувач кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи, професор Харківського медичного університету, розповіла про сучасний підхід до виявлення та лікування психосоматичних порушень під час візиту пацієнта до сімейного лікаря. Враховуючи комбінацію психічних та соматичних розладів, діагностика пацієнтів із психосоматикою вбачається складним завданням. У сучасних поглядах на механізм розвитку психосоматичних порушень увагу приділяють біопсихосоціальній концепції порушення, яка базується на багатофакторності та розумінні перебігу хвороби, цілісному сприйнятті пацієнта в контексті соціокультурних, біологічно-конституціональних особливостей та під впливом середовища. Поширення психосоматичних порушень зумовлене кількома чинниками, з яких ключову роль надають психоемоційним розладам, особливо підвищенню рівня тривожності. У результаті виникає цілий спектр захворювань від малосимптомного перебігу до клінічно значущих форм або дисфункції внутрішніх органів. До основних психосоматичних порушень, відомих як «чиказька сімка», відносять артеріальну гіпертензію, виразкову хворобу, бронхіальну астму, нейродерміт, тиреотоксикоз, виразковий коліт, ревматоїдний артрит. Результати попередніх досліджень свідчать про психосоматичну природу ішемічної хвороби серця, нейроциркуляторної дистонії, цукрового діабету та ожиріння. Однак відсутність специфічних симптомів та низька настороженість лікарів збільшує час до верифікації діагнозу та вчасного вибору оптимальної лікувальної стратегії, що зумовило низьку прихильність до лікування та погіршення якості життя пацієнта. Зростання частоти виявлення вищеназваних порушень при зверненні до сімейного лікаря спричинило пошук нових ефективних шляхів широкого впровадження в медичну практику психосоматичного підходу, який передбачає цілісне сприйняття фізіологічних, психологічних та екологічних факторів в межах етіопатогенезу захворювання. Наразі з метою зменшення часу до верифікації діагнозу ефективним вбачається пошук нових інтегративних підходів, спрямованих на виявлення генетичних, соціальних та психічних закономірностей поширених соматичних порушень, одним з яких є психосоматичний підхід.

Які ознаки вказують на психосоматичну патологію?

На думку Г. Кожиної, психосоматику у пацієнта варто запідозрити, якщо в процесі комунікації лікар стикається з наступним.

  • Пацієнт впродовж >3 міс надмірно концентрується на соматичному дискомфорті або пов’язаних з ним негативних соціальних наслідках.
  • Надмірна увага до симптомів не знижується після медичної допомоги або консультації спеціаліста.
  • Клінічна картина характеризується вегетативними симптомами в межах одного органу тривалістю від кількох хвилин до кількох годин.

У патогенезі психосоматичного розладу основною ланкою вбачається нейроімунне зрушення в гіпоталамо-гіпофізарній системі під впливом тригерного фактора, особливо психоемоційного. У пацієнтів із психосоматичними порушеннями відмічають значне збільшення інцидентів епізодичної пароксизмальної тривоги (панічна атака), яка характеризується надзвичайним страхом і відчуттям фатальної небезпеки на тлі вегетативних розладів тривалістю <1 год. Доповідач зауважила, що патологічна тривога не має прямої причини та проявляється як безпідставне хвилювання. У результаті нав’язливих думок порушується зв’язок психіки із сомою, що і зумовлює виникнення численних вегетативних симптомів. Звертаючись до особистого досвіду, доповідач зауважила, що у випадках клінічної невизначеності необ­хідно звертати увагу на зв’язок між домінуючими невротичними проявами та характером болю в грудній клітці, прискоренням пульсу, скаргами на хиткість ходи, виникненням парестезії в кінцівках. Клінічну цікавість викликає симптом задишки. На відміну від задишки у пацієнтів з бронхіальною астмою, при психосоматичних порушеннях її характер не змінюється при зміні пози тіла та відволікається розмовою. При цьому психосоматичний пацієнт здатний затримати дихання ≥30 с або рахувати вголос як мінімум до 20. Таким чином, домінування невротичних симптомів є передумовою виникнення психосоматичних порушень.

На які ще ознаки необхідно звернути увагу сімейному лікарю?

Слід зазначити, що патологічна тривога може бути побічним ефектом від застосування фармакологічної терапії. Варто звернути увагу на препарати з групи серцевих глюкозидів, блокаторів кальцієвих каналів, препарати леводопи, естрогени, антиконвульсанти, симпатолітики, високі дози гормонів щитоподібної залози, бронхіолітики, глюкокортикостероїди, бромокриптин, α-інтерферон, статини.

Лікування

Вибір оптимальної лікувальної стратегії психосоматичного порушення залежить від тяжкості неврологічних симптомів та полягає в застосуванні широкого ряду антидепресантів, анксіо­літиків та препаратів із вмістом фенобарбіталу на розсуд лікаря та відповідно до клінічних характеристик пацієнта. Труднощі лікування пов’язані з поступовим зниженням толерантності до лікування та клінічної відповіді. Одним зі шляхів подолання терапевтичної резистентності є застосування низьких доз препаратів з вмістом сульпіриду, який зумовлює помірну антипсихотичну, антидепресивну та активуючу дію та полегшує симптоматику соматоформних та функціональних соматичних розладів. На відміну від традиційних уявлень беззаперечної ефективності фармакологічного лікування, не менш вагомими етапами лікувальної стратегії залишаються формування прихильності до терапії завдяки психоосвіті пацієнта та встановлення ефективного рівня довіри до лікаря.

Коли направити пацієнта на консультацію до психіатра?

Підставою для направлення пацієнта до спеціаліста є наступне:

  • складна клінічна картина з численними психічними симптомами;
  • клінічні ознаки великого депресивного епізоду;
  • суїцидальна загроза;
  • психотична симптоматика;
  • попередні звернення до психіатра;
  • субклінічна відповідь на застосування сульпіриду ≥1,5 міс.

Таким чином, психосоматика — це напрямок медицини на межі терапії та психіатрії. Поширення психосоматичного підходу в медичній практиці відкриває нові терапевтичні можливості та зумовлює покращення якості життя пацієнта завдяки відходу від деперсоналізованої медицини.

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.