Оперативне лікування ожиріння. Питання безпеки

Резюме. Ефективність та безпека баріатричного втручання у пацієнтів з ожирінням

Актуальність

Ожиріння є гетерогенним багатофакторним хронічним розладом. Проблема ожиріння полягає в значному скороченні тривалості життя внаслідок доведено підвищеного ризику виникнення серцево-судинної коморбідності, цукрового діабету 2-го типу, артеріальної гіпертензії, апное уві сні, репродуктивної дисфункції та певних видів онкологічної патології. Високий ризик скорочення тривалості життя на 5–20 років у осіб з ожирінням та пов’язані з ним негативні соціальні наслідки спричинили пошук кваліфікованих методів лікування. Традиційним методом терапії ожиріння залишається модифікація способу життя, яка полягає в поєднанні гіпокалорійної дієти, дозованої фізичної реабілітації та поведінкової когнітивної терапії впродовж 6 міс. Попри ефективність модифікації стилю життя у пацієнтів з ожирінням І–ІІ ступеню, набутий досвід свідчить про недостатню динаміку маси тіла та нестабільність показників втрати маси тіла у пацієнтів з вираженим ожирінням. Особливі труднощі становить лікування морбідного та суперморбідного ожиріння (індекс маси тіла ≥50 кг/м2), рефрактерного до консервативних лікувальних стратегій. Враховуючи негативні соціальні наслідки проблеми, зростає цікавість до застосування методів баріатричної хірургії у лікуванні пацієнтів з надлишковою масою тіла. Попередні результати дослідження свідчать про стійку втрату маси тіла та зниження показників виникнення коморбідності метаболічного генезу [2]. Однак залишається суперечливим питання ефективності баріатричної хірургії, що пов’язують у тому числі з потенційно високим операційно-анестезіологічним ризиком у пацієнтів з ожирінням [8]. Поточне когортне дослідження, проведене групою шведських дослідників на чолі з Лєною Карлссон (Carlsson L.) з Дослідницького центру Університету м. Ґетеборг (Göteborgs universitet), Швеція, мало на меті дослідити тривалість життя у пацієнтів з ожирінням, яких лікували методами баріатричної хірургії [1]. Результати опубліковані у журналі «Медичний журнал Нової Англії» (New England Journal of Medicine).

Методи та результати

До когортного дослідження було залучено 2040 пацієнтів з ожирінням віком 37–60 років, які входили до хірургічної та терапевтичної групи. До референтної групи увійшло 1135 пацієнтів. З метою отримання результатів проводили аналіз даних Шведського реєстру населення за 1987–2001 рр. Враховуючи 100% доступність катамнестичних даних, середню тривалість життя пацієнтів у всіх трьох групах оцінювали за методом Каплана — Майера. Після аналізу отриманих результатів було з’ясовано, що середня тривалість життя пацієнтів хірургічної групи становила 24 роки з інтерквартильним інтервалом 22-27. Тоді як середня тривалість життя осіб з терапевтичної групи — 22 роки з інтерквартильним інтервалом 21–27. У референтній групі середня тривалість життя становила 20 років з інтерквартильним інтервалом 19–21. У хірургічній групі загальний рівень смертності виявився нижчим порівняно з терапевтичною та становив відповідно 22,8 та 26,4% (відношення ризику (HR) смерті в певний момент часу в двох групах дорівнювало 0,77, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,68-0,87, р< 0,001). Серед патологічних станів, які призвели до смертельного наслідку в усіх трьох групах, спостерігалася висока частота серцево-судинної коморбідності (HR  = 0,7, 95% ДІ, 0,57-0,85) та онкологічних захворювань (HR = 0,77, 95% ДІ, 0,61-0,96). У цілому середня тривалість життя пацієнтів хірургічної групи виявилася більшою на 3 роки порівняно з середньою тривалістю життя пацієнтів терапевтичної групи (95% ДІ 1,8-4,2). За умови проведення повторної баріатричної процедури рівень післяопераційної смертності в перші 3 міс в хірургічній та терапевтичній групі становив відповідно 0,2 та 2,9%. Однак середня тривалість життя пацієнтів після баріатричної операції залишалася меншою на 5,5 року у порівнянні з середніми показниками тривалості життя популяції.

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо ефективності та безпеки хірургічного лікування тяжкого ожиріння, а методи баріатричної хірургії вважаються такими, що сприяють стійкому клінічному результату та подовжують тривалість життя у пацієнтів з морбідним та суперморбідним ожирінням. Однак попри можливості баріатричної хірургії для практичної медицини, ожиріння залишається незалежним фактором високого ризику смерті в популяції.

Список використаної літератури

  1. Carlsson L.M., Sjöholm K., Jacobson P. et al. (2020) Life Expectancy after Bariatric Surgery in the Swedish Obese Subjects Study. Engl. J. Med., 383: 1535-43. http//DOI: 10.1056/NEJMoa2002449.
  2. Sjöström L. (2013) Review of the key results from the Swedish Obese Subjects (SOS) trial — a prospective controlled intervention study of bariatric surgery. Intern. Med., 273: 219-234. http// doi:10.1111/joim.12012.
  3. Westerveld D., Yang D. (2016) Through thick and thin: identifying barriers to bariatric surgery, weight loss maintenance, and tailoring obesity treatment for the future. Res. Pract., 2016: 8616581-8616581. http//doi:10.1155/2016/8616581.

Редакція журналу «Український медичний часопис»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.