Нове визначення та класифікація серцевої недостатності

Резюме. Наведено нове визначення та нова класифікація серцевої недостатності

Серцева недостатність (СН) — клінічний синдром, спричинений структурними/функціональними порушеннями в роботі серця, який складається із симптомів та ознак, що свідчать про порушення в роботі серця як насоса. СН визначають як неспроможність серця доставляти кисень зі швидкістю, що відповідає вимогам метаболізму тканин, незважаючи на нормальний тиск наповнення [1]. Клінічні прояви СН включають симптоми, що виникають внаслідок застою у судинах, такі як утруднене дихання, здуття живота, формування набряків та симптоми, спричинені низькою системною перфузією. Це визначення СН обмежене стадіями, при яких клінічна симптоматика стає явною. Перш ніж це станеться, у пацієнта можуть бути наявні безсимптомні структурні/функціональні порушення з боку серця (систолічні/діастолічна дисфункція), які є провісниками СН. Розпізнавання цих провісників є важливим, оскільки вони асоційовані з несприятливими наслідками, і початок лікування на цій стадії може знизити смертність пацієнтів із безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ) [2].

Сьогодні у світі актуальною проблемою є стандартизація визначення СН. Усі сучасні визначення СН є неоднозначними та не мають стандартизації. Деякі з визначень зосереджуються лише на діагностичних особливостях клінічного синдрому, тоді як інші — визначають характеристики гемодинамічних та фізіологічних аспектів СН. І на сьогодні існують значні відмінності у різних медичних товариствах щодо визначення СН. Тому створення універсального світового визначення СН має важливе значення для клініцистів, медичних служб, установ, представництв системи охорони здоров’я.

Створено новий документ, метою якого є надання універсального визначення СН, яке є клінічно значущим, простим, але концептуально вичерпним, з подальшою можливістю підкласифікації СН, яке можна буде використовувати у всьому світі. До комітету щодо створення цього документа були залучені такі міжнародні медичні спільноти, як Американське товариство серцевої недостатності (Heart Failure Society of America — HFSA), Асоціація серцевої недостатності Європейського кардіологічного товариства (Certification organised by the Heart Failure Association of the European Society of Cardiology — HFA/ESC) та Японське товариство СН (Japanese Heart Failure Society — JHFS). До складу комісії загалом входили 37 осіб, які мали досвід менеджменту пацієнтів іСН, кардіоміопатією та серцево-судинними захворюваннями [3].

Нове визначення та класифікація СН

Відповідно до нового визначення, СН становить клінічний синдром, що включає симптоми і ознаки, викликані структурною та/або функціональною аномалією серця, що підтверджено підвищеним рівнем натрійуретичного пептиду та/або об’єктивним свідченням наявності застою в малому чи великому колі кровообігу. Також у документі представлена нова класифікація СН за стадіями та оновлена класифікація СН щодо фракції викиду (ФВ) ЛШ.

Класифікація СН за стадіями:

  • Стадія А: підвищений ризик розвитку СН.
  • Стадія В: преСН.
  • Стадія С: СН.
  • Стадія D: тяжка СН.

Стадія А характеризується наявністю у пацієнта факторів ризику розвитку СН, але відсутні симптоми/ознаки СН (в цей момент або в анамнезі) або ознаки структурного ураження серця, включно з підвищеними рівнями біомаркерів.

Стадія В характеризується відсутністю симптомів та ознак СН (в цей момент або в анамнезі), але наявні ознаки структурного ураження серця, порушення його функції або підвищення рівня натрійуретичного пептиду.

Стадія С характеризується наявністю симптомів та ознак СН (в цей момент або в анамнезі), що викликані порушенням структури та/або функції серця.

Стадія D характеризується наявністю виражених симптомів та ознак СН у спокої, анамнез повторних госпіталізацій, незважаючи на менеджмент пацієнта відповідно до сучасних рекомендацій та протоколів; рефрактерність або непереносимість лікарських препаратів, призначених відповідно до сучасних рекомендацій та протоколів рекомендацій; потреба в таких серйозних втручаннях, як пересадка серця, механічна підтримка кровообігу або паліативна допомога.

Класифікація СН залежно від ФВ ЛШ:

  • СН зі зниженою ФВ ЛШ (≤40%);
  • СН з початковим зниженням ФВ ЛШ (41–49%);
  • СН зі збереженою ФВ ЛШ (≥50%);
  • СН з покращеною ФВ ЛШ (на початку ≤40%, приріст на ≥10% вихідного рівня, при повторному вимірюванні >40%).

Нагадуємо, що СН є незалежним фактором ризику поганого перебігу COVID-19 та асоціюється з підвищенням ризику смерті у 2 рази, незалежно від коригування на інші прогностичні та значущі фактори.

Список використаної літератури:

  1. Casu G., Merella P. (2015) Diuretic Therapy in Heart Failure — Current Approaches. Eur. Cardiol. Rev., 10(1): 42–47.
  2. Wang T.J., Evans J.C. Benjamin E.J. et al. (2003) Naturalhistoryofasymptomaticleftventricular systolic dysfunction in the community. Circulation, 108(8): 977–982.
  3. Bozkurt B., Coats A. J.S., Tsutsui H. et al. (2021) Universal Definition and Classification of Heart Failure. J. Cardiac Fail., Mar. 1. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cardfail.2021.01.022. 

Анна Хиць,
Редакція журналу «Український медичний часопис»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.