Гіпернатріємія — прогностичний чинник летальності при COVID-19

Резюме. Аномальні рівні натрію крові пов’язані з підвищеним ризиком дихальної недостатності та летального кінця серед госпіталізованих пацієнтів із COVID-19

Актуальність

Відомо, що дизнатріємія є незалежним предиктором летальності серед пацієнтів із бактеріальною пневмонією [1, 2]. Водночас даних про захворюваність та прогностичний вплив змін концентрації натрію в осіб із COVID-19 донині було недостатньо. У нещодавній роботі, проведеній співробітниками Університетського коледжу Лондона (University College London), Велика Британія, представлено докази того, що госпіталізовані пацієнти з COVID-19 з аномальним вмістом натрію в сироватці крові мають підвищений ризик розвитку дихальної недостатності з фатальними наслідками. Результати дослідження демонструють, що такі пацієнти у 2 рази частіше потребують інтубації або інших заходів підтримки дихальної функції порівняно з іншими особами,  рівень натрію крові яких визначається в межах нормальних показників. Тому вміст натрію в сироватці крові, на думку авторів, може визначати потреби пацієнтів із COVID-19 у госпіталізації або спостереженні їх у відділенні інтенсивної терапії [3]. Матеріали опубліковано у профільному виданні Ендокринологічного товариства «Журнал клінічної ендокринології та метаболізму» («Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism») 24 лютого 2021 р.

Структура та методи дослідження

Роботу виконано в межах ретроспективного поздовжнього когортного дослідження. Спостереження проводили за станом всіх дорослих осіб, які зверталися за допомогою з приводу COVID-19 до двох лікарень Лондона протягом 8 тиж. За період перебування пацієнтів на стаціонарному лікуванні рівень натрію в сироватці крові визначали декілька разів. При цьому електролітні зміни в межах <135 або >145 ммоль/л визначали, як гіпо- або гіпернатріємію відповідно. Водночас оцінювали можливий зв’язок дизнатріємії з показниками стаціонарної летальності, потребами в проведенні розширеної штучної вентиляції легень (ШВЛ) та розвитком гострого ураження нирок.

Результати

До клінічного спостереження було залучено 488 пацієнтів (277 чоловіків та 211 жінок, середній вік — близько 68 років). Тривалість перебування на стаціонарному лікуванні в середньому становила 8 днів. На момент звернення 24,6% осіб мали гіпонатріємію, зумовлену переважно гіповолемією; водночас у 5,3% пацієнтів спостерігали гіпернатріємію. При подальшому спостереженні встановлено, що наявність гіпернатріємії через 2 доби після госпіталізації та в будь-який наступний проміжок часу перебування у стаціонарі супроводжувалася підвищенням летальності пацієнтів. Зокрема, ці показники підвищувалися у 2,34 раза (95%, довірчий інтервал (ДІ) 1,08—5,05, p=0,0014) та в 3,05 раза (95% ДІ 1,69–5,49, p<0,0001) відповідно, асоціюючись із підвищеним ризиком смертності порівняно з особами, які мали гіпонатріємію.

Наявна гіпонатріємія при госпіталізації була пов’язана з підвищенням у 2,18 раза імовірності подальшої потреби пацієнтів у ШВЛ (95% ДІ 1,34–3,45, p=0,0011). Водночас гіпонатріємія не була чинником внутрішньолікарняної смертності, за винятком підгрупи осіб з гіпонатріємією на тлі гіповолемії. Крім того, результати проведеного аналізу дозволили констатувати, що зміни вмісту натрію у сироватці крові не були пов’язані з ризиком гострого ураження нирок і тривалістю перебування пацієнтів на стаціонарному лікуванні.

Висновки та клінічна рекомендація

За результатами клінічного спостереження автори дійшли висновку про те, що наявний дисбаланс рівня натрію в сироватці крові під час госпіталізації осіб з COVID-19 є чинником ризику несприятливого прогнозу. Зокрема, гіпернатріємія та гіпонатріємія відповідно пов’язані з підвищенням ризиків смертності та розвитку дихальної недостатності. Відомо, що рівні електролітів визначають у межах клінічного аналізу крові при госпіталізації, і подібний лабораторний скринінг є економічно доступним. Зважаючи на це, дослідники запропонували до розгляду таку практичну рекомендацію: використовувати показники рівня натрію в сироватці крові для стратифікації ризику небажаних клінічних наслідків у пацієнтів із COVID-19.

Список використаної літератури

  1. Eckart A., Hausfater P., Amin D. et al. (2018) Hyponatremia and activation of vasopressin secretion are both independently associated with 30-day mortality: results of a multicenter, observational study. J. Intern. Med., 284(3): 270–281. doi: 10.1111/joim.12764.
  2. Tzoulis P., Bagkeris E., Bouloux P.M. (2014) A case-control study of hyponatraemia as an independent risk factor for inpatient mortality. Clin. Endocrinol. (Oxf.), 81(3): 401–407. doi: 10.1111/cen.12429.
  3. Tzoulis P., Waung J.A., Bagkeris E. et al. (2020) Dysnatremia is a predictor for morbidity and mortality in hospitalized patients with COVID-19. J. Clin. Endocrinol. Metab., Feb. 24. doi: 10.1210/clinem/dgab107.

Н.О. Савельєва-Кулик,
Редакція журналу «Український медичний часопис»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.