Гепатоцелюлярна карцинома: ефективність та безпека донафенібу

Резюме. Наведено огляд результатів дослідження щодо оцінки ефективності та безпеки терапії донафенібом при лікуванні неоперабельної або метастатичної гепатоцелюлярної карциноми.

Актуальність

Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) — найбільш поширене злоякісне новоутворення печінки і найбільш часта причина смерті від раку в усьому світі. У більшості пацієнтів її діагностують вже на пізніх стадіях захворювання, що значно зменшує шанси на ефективне лікування та пов’язане з короткою тривалістю виживання протягом 6—8 міс. На сучасному етапі діагностика та лікування ГЦК є вкрай важливою проблемою системи охорони здоров’я у всьому світі [1]. У Китаї проблема ГЦК є вкрай актуальною, оскільки в країні реєструється найбільш високе поширення цього захворювання, ніж в інших країнах світу. Порівняно з іншими країнами китайські пацієнти з ГЦК, як правило, мають більш молодий вік, діагностують захворювання на останніх стадіях і переважно мають позитивні результати тестів на гепатит С, який є основною причиною ускладнень хронічних захворювань печінки [2]. На сьогодні в Китаї єдиним схваленим методом лікування ГЦК є хіміотерапія із застосуванням сорафенібу, ленватинібу та оксаліплатину як системна терапія першого ряду [3]. Сорафеніб — синтетичний лікарський препарат, який належить до групи інгібіторів тирозинкінази та Raf-серин/треонінкінази, що знижує проліферацію пухлинних клітин in vitro. На сучасному етапі препарат є схваленим до застосування при лікування ГЦК і залишається рекомендованою терапією першої лінії, ефективність та безпека якого підтверджена результатами численних досліджень. Тим не менш застосування сорафенібу має свої обмеження, включно з низьким показником виживання пацієнтів з ГЦК.

Донафеніб — новий, пероральний препарат, що належить до інгібіторів кіназ, забезпечуючи пригнічення проліферації пухлинних клітин та ангіогенез. Донафеніб є модифікованою формою сорафенібу з N-метильною групою, що потенційно підвищує молекулярну стабільність препарату для поліпшення його фармакокінетичного профілю. Доклінічні дослідження фази Ia та Ib продемонстрували хороший профіль ефективності та безпеки терапії донафенібом. Проведено рандомізоване клінічне дослідження фази II–III, ключовою метою якого було визначення ефективності та безпеки застосування донафенібу порівняно з сорафенібом при лікуванні ГЦК [4].

Методи

Проведено рандомізоване відкрите мультицентрове дослідження, в якому брали участь пацієнти з неоперабельною або метастатичною ГЦК з балами ≤7 за шкалою Чайлда — П’ю  і відсутністю системної терапії в анамнезі. Усі пацієнти були рандомізовані на дві групи у співвідношенні 1:1. Перша група отримувала терапію пероральним донафенібом у дозі 0,2 г 2 рази на добу. Друга група — сорафеніб 0,4 г 2 рази на добу. Терапія проводилася або до розвитку непереносимості або до прогресування захворювання. В якості первинної кінцевої точки розглядали загальне виживання пацієнтів.

Результати

Загалом у дослідження включено 668 пацієнтів з ГЦК. Період дослідження становив з 21 березня 2016 по 16 квітня 2018 р. До групи терапії донафенібом увійшли 328 пацієнтів з ГЦК, до групи терапії сорафенібом — 331.

Медіана загального виживання пацієнтів була значно вищою на фоні терапії донафенібом та становила 12,1 міс порівняно з сорафенібом — 10,3 міс (коефіцієнт ризиків (КР) 0,831, 95% довірчий інтервал 0,699–0,988; P=0,0245).

Середній період без прогресії захворювання відрізнявся між групами: у групі донафенібу 3,7 міс порівняно з 3,6 міс у групі сорафенібу (P=0,0570). Частота об’єктивної відповіді на терапію становила 4,6% на фоні терапії донафенібом і 2,7% при терапії сорафенібом (P=0,2448), частота контролю захворювання — 30,8 і 28,7% відповідно (P=0,5532 ).

Аналіз безпеки продемонстрував, що небажані побічні ефекти ≥3-го ступеня тяжкості достовірно рідше відмічали на тлі застосування донафенібу порівняно з терапією сорафенібом (38 і 50% відповідно, P=0,0018).

Висновок

Результати дослідження продемонстрували, що терапія із застосуванням донафенібу є ефективною стратегією лікування ГЦК, яка може бути альтернативним варіантом терапії першої лінії, яка не поступається за своєю ефективністю та безпекою існуючим методам лікування.

Нагадуємо, що нещодавно Американська колегія гастроентерологів (American College of Gastroenterology — ACG) оновила гайдлайн щодо менеджменту пацієнтів зі спадковим гемохроматозом.

Список використаної літератури:

  1. Bray F., Ferlay J., Soerjomataram I. et al. (2018) Global cancer statistics 2018: GLOBOCAN estimates of incidence and mortality worldwide for 36 cancers in 185 countries. CA Cancer J. Clin., 68: 394–424.
  2. US Preventive Services Task Force (2020) Screening for Hepatitis C Virus Infection in Adolescents and Adults: US Preventive Services Task Force Recommendation Statement. JAMA, 323(10): 970–975. doi:10.1001/jama.2020.1123.
  3. Qin S., Bai Y., Lim H.Y. et al. (2013) Randomized, multicenter, open-label study of oxaliplatin plus fluorouracil/leucovorin versus doxorubicin as palliative chemotherapy in patients with advanced hepatocellular carcinoma from Asia. J. Clin. Oncol., 31: 3501–3508.
  4. Qin S., Bi F., Gu S. et al. (2021) Donafenib Versus Sorafenib in First-Line Treatment of Unresectable or Metastatic Hepatocellular Carcinoma: A Randomized, Open-Label, Parallel-Controlled Phase II-III Trial. J. Clin. Oncol. Jun 29: JCO2100163. doi: 10.1200/JCO.21.00163.

Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.