Гельмінтози у дітей: сучасні аспекти профілактики та лікування

Резюме. 30 червня – 2 липня 2021 р. відбулася науково-практична конференція «Гастротандем 2021 на стику дисциплін». Організаторами заходу виступили Міжнародна асоціація медицини та Одеське відділення Української гастроентерологічної асоціації. У рамках першого дня науково-практичної конференції Галина Бекетова виступила з доповіддю «Гельмінтози у дітей: практичні аспекти профілактики і лікування».

30 червня – 2 липня 2021 р. відбулася науково-практична конференція «Гастротандем 2021 на стику дисциплін». Організаторами заходу виступили Міжнародна асоціація медицини та Одеське відділення Української гастроентерологічної асоціації. Програма конференції включала обговорення таких проблемних питань сучасної гастроентерології, як:

  • фактори ризику та причини захворювань шлунково-кишкового тракту;
  • вдосконалення діагностики та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту;
  • розбір складних клінічних випадків;
  • вікові особливості перебігу захворювань шлунково-кишкового тракту.

У рамках першого дня науково-практичної конференції, 30 червня, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих та підліткових хвороб НМАПО імені П.Л. Шупика Галина Бекетова виступила з доповіддю «Гельмінтози у дітей: практичні аспекти профілактики і лікування». Гельмінтози або глистяні інвазії — захворювання, які розвиваються внаслідок проникнення в організм людини гельмінтів (глистів). Актуальність проблеми гельмінтозів зумовлена, з одного боку, їх великою поширеністю переважно серед педіатричної популяції, вираженим різнобічним негативним впливом на організм дитини та поліморфізмом клінічних проявів, а з іншого — недостатньою настороженістю клініцистів щодо гельмінтозів, оскільки, на жаль, ці захворювання часто є останньою ланкою у ланцюгу диференційно-діагностичного пошуку. Статистичні дані свідчать, що у світі щорічно від гельмінтів помирає близько 14 млн осіб (кожна 4-та смерть) [1].

В Україні широко розповсюджені 30 видів гельмінтів і найпростіших. Гельмінти — черви, що паразитують в організмі тварин і людей, у процесі еволюції ідеально пристосувалися до своєї екологічної ніші. Характерною особливістю гельмінтів є складний індивідуальний розвиток у життєвому циклі, інколи з кількома проміжними стадіями. Організм, в якому гельмінти розвиваються до статевозрілої стадії, є його кінцевим хазяїном. Ключовою проблемою гельмінтозів є те, що імунна система за рахунок «молекулярної мімікрії» (схожість білків паразита з молекулярними структурами білків хазяїна) слабко реагує на паразитоз і, відповідно, захворювання в більшості випадків має латентний перебіг за рахунок компенсаторних можливостей організму хазяїна, хоча будь-яке ослаблення імунітету може призвести до маніфестації [2].

Негативний вплив гельмінтів на організм дитини важко переоцінити. Пошкоджувальна дія паразитів реалізується за багатьма механізмами та уражує різні системи та органи дитини (табл. 1). Механічні пошкодження внаслідок дії гельмінтів стосуються в першу чергу ураження шлунково-кишкового тракту. Крім того, патологічна дія гельмінтів на організм полягає також і в конкуренції за поживні речовини (білки, вітаміни, мікроелементи), що призводить до відставання у фізичному, розумовому і психічному розвитку дитини. Міграція гельмінтів та їх личинок у життєво важливі тканини й органи порушує їх функцію або навіть виключає її. Ще одним із яскраво виражених впливів, який притаманний усім гельмінтам та найпростішим, є пригнічення імунної відповіді [3]. Внаслідок цього відбувається формування місцевої та загальної імуносупресії.

Імуносупресивна дія гельмінтів та найпростіших:

  • пригнічення імунітету (стійкий вторинний імунодефіцит);
  • зміна імунної відповіді (алергія);
  • зниження продукції захисних антитіл (при вакцинації проти дифтерії і кору та при ревакцинації проти правця погіршують формування імунітету);
  • хибний віраж туберкулінових проб [4].

Таблиця 1. Дія гельмінтів

Пошкоджувальна дія гельмінтів
Дія Симптоми Наслідки
Механічна

Біль, ішемія

Пролежні, розрив, некроз, кишкова непрохідність

Госпіталізація

Наркоз, операція, смерть

Конкуренція за поживні речовини з організмом Гіповітаміноз, астенія, зменшення маси тіла та апетиту, порушення поведінки Анемія, порушення свідомості, голод
Алергія, імуносупресія Токсико-алергічні реакції, вторинні імунодефіцити Висип, свербіж, анафілаксія, коксити, зниження резистентності

Таким чином, всі клінічні прояви гельмінтозів є неспецифічними та характеризується наявністю таких проявів, як:

  • диспептичний синдром (нудота, блювання, обстипація, метеоризм, зниження апетиту, слюнотеча);
  • больовий синдром (абдомінальний біль, цефалгії, міалгії, артралгії);
  • астеновегетативний синдром (хронічна втома, безсоння, дратівливість);
  • «безпричинний» субфебрилітет;
  • анемія, підвищення швидкості осідання еритроцитів, еозинофілія;
  • обтураційний синдром (кишкова непрохідність, обтурація вірсунгової протоки);
  • менінгізм, анізокорія, судоми;
  • бронхообструкція;
  • алергічний шкірний висип [5].

Діагностика гельмінтозів проводиться на основі клініко-анамнестичних та лабораторних даних. Оцінка клінічної картини має здійснюватися з урахуванням того, що навіть тривале паразитування може не супроводжуватися вираженими клінічними проявами. Кожному виду гельмінтозу притаманний свій набір клінічних проявів, проте під час діагностичного пошуку слід брати до уваги ранні діагностичні критерії.

Ранні діагностичні критерії гельмінтозів:

  • анамнестичні дані (діти сплять в одному ліжку з батьками або іншими дітьми);
  • шкірний висип, набряки і висип в ділянці повік (без зв’язку з прийомом їжі, ліків);
  • наявність «брудного» носо-губного трикутника;
  • пігментація бокових поверхонь шиї та живота (лямбліоз);
  • діти скриплять зубами уві сні;
  • шкіра суха і жорстка на дотик (розгинальні поверхні — лікті та коліна);
  • періанальний свербіж, дерматози;
  • слюнотеча уві сні;
  • лущення шкіри пальців рук/ніг пластами, ламкість нігтів, випадіння волосся;
  • хронічна втома;
  • дратівливість, тривожність, підвищене потовиділення;
  • дефіцит маси тіла [6].

Для встановлення остаточного діагнозу обов’язковим є проведення лабораторних та інструментальних методів дослідження. Лабораторна діагностика гельмінтозів полягає у проведенні аналізу калу на наявність яєць гельмінтів і найпростіших (5 днів щоденно, поспіль), полімеразна ланцюгова реакція калу на визначення лямбліозу, імуноферментний аналіз та рівень загального імуноглобуліну (Ig)-E для виявлення токсокарозу та тканинних паразитів.

Терапія гельмінтозів має бути комплексною, передбачати не лише знищення паразитів, але й усунення наслідків їх життєдіяльності (анемія, алергічні прояви та ін). Лікування представлене трьома принципами: дотримання гігієни, вживання антигельмінтних продуктів та медикаментозне лікування. Дегельмінтизацію рекомендується проводити у три етапи, використовуючи ентеросорбенти, антигістамінні та антигельмінтні препарати (табл. 2) [7]. Під час вибору антигельмінтного препарату перевагу слід надавати такому, який має високу ефективність і разом із тим високий профіль безпеки.

Таблиця 2 Етапи дегельмінтизації

Дегельмінтизація
Етап Тривалість, днів Фармакологічні препарати
І етап — підготовчий 3–5
  • Ентеросорбенти
  • Антигістамінні препарати
ІІ етап — протипаразитарний 1–3–5
  • Антигельмінтний препарат широкого спектру дії
  • Ентеросорбенти
  • Антигістамінні препарати
ІІІ етап — відновний 3
  • Ентеросорбенти
  • Антигістамінні препарати

Вимоги до антигельмінтних препаратів:

  • широкий спектр дії:

ларвіцидність (знищення личинок);
овіцидність (знищення яєць);
верміцидність (знищення дорослих паразитів);

  • хороша переносимість хворими всіх вікових груп;
  • простота застосування;
  • безпека;
  • доступність.

Профілактика гельмінтозів полягає в ранньому виявленні хворих, зокрема із груп ризику (організовані дитячі колективи, контакт із землею тощо), своєчасне їх лікування та проведення просвітницької роботи серед дітей та їхніх батьків. Державні заходи профілактики паразитозів:

  • підвищення якості очищення води, дезінфекції стічних вод та ґрунту;
  • освітні заходи (підвищення гігієнічної культури населення);
  • діагностика і лікування гельмінтозів і паразитозів в осіб з групи ризику [8].

Список використаної літератури:

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.