Еозинофільний езофагіт. Лікування | Медичний часопис

Резюме. Безпека та ефективність тривалого застосування глюкокортикостероїдів місцевої дії у пацієнтів з аутоімунним ураженням стравоходу.

Актуальність

Еозинофільний езофагіт (ЕЕ) — це хронічне імуноопосередковане захворювання з незрозумілою поширеністю, для якого характерне виникнення вираженої ізольованої еозинофільної інфільтрації слизової оболонки стравоходу (≥15 еозинофілів в полі зору). Фібросклеротичні зміни внаслідок запалення призводять до звуження просвіту стравоходу та виникнення дисфункції ковтання. Враховуючи, що основна стратегія лікування ЕЕ спрямовання на зменшення вираженості запалення та збереження моторики стравоходу, препаратами першої лінії для лікування ЕЕ залишаються інгібітори протонної помпи та глюкокортикостероїди (ГКС) місцевої дії, зокрема оральна суспензія будесоніду (ОСБ) [2]. Завдяки потужному протизапальному ефекту та високому контакту зі слизовою оболонкою застосування ОСБ зумовлює швидке зменшення вираженості симптомів. Однак враховуючи вірогідність серйозних системних побічних ефектів від застосування ГКС місцевої дії, залишається суперечливим питання безпеки тривалого застосування ОСБ у пацієнтів з ЕЕ. Відповідно до актуальних клінічних настанов ОСБ  у пацієнтів з ЕЕ застосовується до зменшення вираженості клінічних симптомів, але ≤8 тиж. Лікувальні можливості тривалого застосування ОСБ у пацієнтів з ЕЕ  досліджували в ІІІ фазі рандомізованого дослідження, яке провела група дослідників з Університету Північної Кароліни, м. Шапель Хілл, на чолі з Еваном Деллоном (Dellon E.), США [1]. Результати опубліковані в журналі «Клінічна гастроентерологія та гепатологія» (Clinical Gastroenterology and Hepatology).

Методи та результати

До ІІІ фази рандомізованого плацебо-контрольованого дослідження залучено 48 пацієнтів віком 11–55 років з ЕЕ, які надали повну клінічну відповідь на лікування ОСБ у дозі 0,002 г двічі на добу впродовж 2 тиж ІІ фази дослідження (еозинофілів ≤6 в п/зору та зменшення вираженості симптомів дисфагії ≥30%). Після поділу на дві групи інтервенційна група (n=25) продовжила застосовувати ОСБ впродовж наступних 36 тиж. Результати порівнювали з контрольною групою (n=23). Первинною кінцевою точкою дослідження визначено частоту загострення ЕЕ впродовж наступних 2 тиж після закінчення дослідження. Загострення визначали за виявленням ≥15 еозинофілів в п/зору та виникненням дисфагії ≥4 днів  за шкалою опитування симптомів дисфагії. Основною вторинною кінцевою точкою обрали частоту повної та неповної клінічної відповіді, яку визначали за результатами гістологічного дослідження слизової оболонки стравоходу через 52 тиж після закінчення лікування ОСБ, під час якого визначали кількість еозинофілів в п/зору ≤ 1, ≤6 або ≤15. Додатково досліджували безпеку тривалого застосування ОСБ. Аналіз результатів свідчить про наступне.

  1. Впродовж 12 тиж у 11 пацієнтів віком 11–55 років отримано задовільну клінічну відповідь завдяки застосуванню 0,002 г ОСБ двічі на добу (еозинофілів ≤6 в п/зору та зменшення вираженості симптомів дисфагії ≥30%).
  2. Впродовж 12 тиж частота загострення в інтервенційній групі виявилася значно нижчою порівняно з контрольною та відповідно становила 24 та 43,5% (р=0,131).
  3. Частота покращення гістологічного дослідження була вищою у пацієнтів, які тривало застосовували ОСБ (р˂0,001).
  4. Застосування ОСБ впродовж 36 тиж зумовило клінічну відповідь у 13,2% пацієнтів з частковою відповіддю або рефрактерних до попереднього застосування ОСБ.
  5. Всі пацієнти продемонстрували високу переносимість ОСБ.

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку щодо ефективності та безпеки тривалого застосування  ОСБ у пацієнтів з аутоімунним ураженням слизової оболонки стравоходу.

  1. Dellon E.D., Collins M.H., Katzka D.A. et al. (2021) Long-Term Treatment of Eosinophilic Esophagitis With Q1 Budesonide Oral Suspension. © 2021 by the AGA Institute, Clinical Gastroenterology and Hepatology: 1542–3565. doi.org/10.1016/j.cgh.2021.06.020.

2. Lucendo A.J., Molina-Infante J., Arias A. et al.(2017) Guidelines on eosinophilic esophagitis: evidence-based statements and recommendations for diagnosis and management in children and adults. United European Gastroenterol. J., 5: 335–358. doi: 10.1177/2050640616689525.

Ю.В. Жарікова
Редакція журналу «Український медичний часопис»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.