Витяг із законопроекту «Про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року»

0 30

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України в порядку законодавчої ініціативи вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року».

Проект Закону під час його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України доповідатиме О. Недава.

Народний депутат УкраїниО. Недава

Авторський колектив
проекту Закону України
«Про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року»

Недава О.А., народний депутат України

Співаковський О.В., народний депутат України

Бабак А.В., народний депутат України

Кірш О.В., народний депутат України

Руденко Л.Г., керівник групи експертів з розроблення Стратегії сталого розвитку, академік НАН України, директор Інституту географії НАН України;

Власенко Н.С., радник Голови Державної служби статистики;

Жаліло Я.А., кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування НАН України;

Карамушка В.І., кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська Академія»;

Макарова О.В., доктор економічних наук, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи;

Максюта А.А., голова правління Інституту суспільно-економічних відносин;

Марушевський Г.Б., кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту географії НАН України;

Тимочко Т.В., голова Всеукраїнської екологічної ліги.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до Закону України
«Про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

У 1992 році Україна взяла участь в історичному Саміті ООН в Ріо-де-Жанейро, де засвідчила свою волю формувати майбутнє на основі принципів сталого розвитку. Разом з іншими країнами Україна напружено працювала над досягненням Цілей розвитку тисячоліття, визначеними за результатами Саміту тисячоліття ООН, який відбувся у 2000 році.

У вересні 2015 року відбувся Саміт ООН зі сталого розвитку, на якому члени ООН схвалили документ «Перетворення нашого світу: порядок денний для сталого розвитку на період до 2030 року». Глави держав і урядів погодили порядок денний світового розвитку на період після 2015 року і визначили 17 глобальних цілей сталого розвитку, які охоплюють 169 завдань та 240 показників.

Необхідність прийняття акта обумовлена такими чинниками:

– Україна має міжнародні зобов’язання щодо сталого розвитку, визначені стратегічними документами ООН;

– в Україні внаслідок домінування протягом багатьох років ресурсо — та енергоємних галузей і технологій, сировинної орієнтації експорту та надмірної концентрації виробництва у промислових регіонах сформувалася така структура управління розвитком, яка загалом є неефективною та екологічно небезпечною;

– рівень економічного розвитку та добробуту населення не відповідає природному, науково-технічному, аграрно-промисловому потенціалу України та кваліфікаційно-освітньому рівню населення, соціально-історичним і культурним традиціям народу України;

– основою для впровадження інноваційних перетворень в Україні у напрямі сталого розвитку є Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

– в розроблених та затверджених стратегічних загальнодержавних, галузевих і регіональних документах не в повній мірі відображені цілі та завдання сталого розвитку;

– українськими вченими підготовлено наукове обґрунтування переходу України до сталого розвитку та сформована відповідна громадська підтримка цього процесу.

У зв’язку з ухваленням 17-ти глобальних цілей сталого розвитку на період до 2030 року та необхідністю переходу України до моделі сталого розвитку потребує актуалізації зміст та зміни часових рамок Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020», прийнята Указом Президента України № 5/2015 від 12 січня 2015 року.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою прийняття «Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року» є сприяння переходу України на засади сталого розвитку, законодавче та інституційне забезпечення системи публічного управління сталим розвитком, підвищення якості життя населення і досягнення економічної, соціальної та екологічної збалансованості розвитку України.

3. Правові аспекти

Впровадження положень Закону регулюється такими нормативно-правовими актами:

Конституція України;

Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»;

Указ Президента України № 5/2015 від 12 січня 2015 року «Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020»;

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

Перетворення нашого світу: порядок денний для сталого розвитку на період до 2030 року (Підсумковий документ, ухвалений на Саміті ООН в 2015 році).

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не потребує додаткових коштів з державного бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

У 2016 році проект Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року стратегії був направлений в усі міністерства і відомства держави та пройшов попереднє обговорення. Пропозиції органів державної влади були враховані в остаточному варіанті Стратегії.

6. Регіональний аспект

Проект акта спрямований, зокрема, на забезпечення сталого розвитку регіонів на основі збереження національних культурних цінностей і традицій та гармонійного поєднання загальнонаціональних і регіональних інтересів в програмних документах сталого регіонального розвитку.

7. Громадське обговорення

З червня 2016 року проект Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року стратегії проходив громадське електронне обговорення, а також розглядався на регіональних (Одеса — 21.09.2016 р., Івано-Франківськ — 07.10.2016 р., Харків — 27.10.2016 р.) і національній (Київ — 08.12.2016 р.) консультаціях. У цих консультаціях взяли участь взяли участь представники органів державної влади та місцевого самоврядування всіх областей України, депутати різних рівнів, науковці та освітяни, представники інститутів громадянського суспільства, професійних об’єднань, бізнесу, ЗМІ, експерти міжнародних організацій.

8. Прогноз результатів

Прийняття запропонованого проекту акта сприятиме переходу України на засади сталого розвитку; подоланню дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах діяльності; забезпеченню такого стану довкілля, яке сприятиме якісному життю й благополуччю теперішнього та майбутнього поколінь; створенню необхідних умов для суспільного договору між владою, бізнесом і громадянським суспільством щодо підвищення якості життя громадян і гарантування соціально-економічної та екологічної стабільності; формуванню системи публічного управління сталим розвитком; виконанню Україною міжнародних зобов’язань у сфері сталого розвитку; забезпеченню партнерської взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу, науки, освіти та організацій громадянського суспільства; досягненню високого рівня освіти та охорони громадського здоров’я; впровадженню регіональної політики, яка базуватиметься на гармонійному поєднанні загальнонаціональних і регіональних інтересів; збереженню національних культурних цінностей і традицій.

Народні депутати України: О.А. Недава
А.В. Бабак
О.В. Співаковський
О.В. Кірш

Проект
зареєстровано в Парламенті
07.08.2018 р. за № 9015

Закон України
Про Стратегію сталого розвитку України до 2030 року
ВИТЯГ

Верховна Рада України постановляє:

І. Затвердити «Стратегію сталого розвитку України до 2030 року» (додається).

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінетові Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити Національний план дій із впровадження «Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року».

Стратегії галузевого та регіонального розвитку привести у відповідність до «Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року».

 Голова Верховної Ради України

СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
ДО 2030 РОКУ (ПРОЕКТ)

Вступ

Необхідність впровадження в Україні Стратегії сталого розвитку (далі — Стратегія) зумовлена чинниками внутрішнього і зовнішнього характеру:

– у зв’язку з ухваленням на Саміті ООН зі сталого розвитку 17 глобальних Цілей сталого розвитку на період до 2030 року потребує актуалізації Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020»;

– в Україні внаслідок домінування протягом багатьох років ресурсо- та енергоємних галузей і технологій, сировинної орієнтації експорту та надмірної концентрації виробництва у промислових регіонах сформувалася така структура управління розвитком, яка загалом є неефективною та екологічно небезпечною;

– рівень економічного розвитку та добробуту населення не відповідає природному, науково-технічному, аграрно-промисловому потенціалу України та кваліфікаційно-освітньому рівню населення, соціально-історичним і культурним традиціям народу України;

– Україна має міжнародні зобов’язання щодо сталого розвитку, визначені стратегічними документами ООН;

– основою для впровадження інноваційних перетворень в Україні у напрямі сталого розвитку є Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

– у розроблених та затверджених стратегічних загальнодержавних, галузевих та регіональних документах не повною мірою відображені цілі та завдання сталого розвитку;

– українські вчені підготували наукове обґрунтування переходу України до сталого розвитку та була сформована відповідна громадська підтримка цього процесу.

Основою для розроблення Стратегії стали 17 глобальних Цілей сталого розвитку на період до 2030 року, Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020» та Оновлена стратегія сталого розвитку ЄС. Стратегія також ґрунтується на SWOT-аналізі та аналізі прогалин політики, законодавчих актів, програм і планів у восьми сферах діяльності: економіка, соціальна політика, природокористування та охорона довкілля, сільське господарство, енергетика, транспорт, регіональний і місцевий розвиток, освіта та наука.

Проект Стратегії сталого розвитку України на період до 2030 року був обговорений з червня до грудня 2016 року на регіональних та національних консультаціях, у яких взяли участь представники органів державної влади та місцевого самоврядування всіх областей України, депутати різних рівнів, науковці та освітяни, представники інститутів громадянського суспільства, професійних об’єднань, бізнесу, ЗМІ, експерти міжнародних організацій.

Стратегія спрямована на досягнення визначеної мети розвитку, а інструментом її впровадження є Національний план дій (дорожня карта) переходу України до сталого розвитку, який буде ухвалено після затвердження Стратегії.

Стратегія встановлює цілісну систему стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни до 2030 року. Вона також визначає інституційні засади впровадження Стратегії, напрями міжгалузевої та міжсекторальної взаємодії, основні рушійні сили та інструменти її реалізації.

1. Стратегічне бачення сталого розвитку україни

Нова світоглядна парадигма, на якій ґрунтується Стратегія, є політичною та практичною моделлю такого розвитку всіх країн світу, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Ця модель орієнтована на досягнення оптимального балансу між трьома складовими розвитку — економічною, соціальною та екологічною.

Перехід до сталого розвитку — це процес зміни ціннісних орієнтацій багатьох людей. Визнаними міжнародними фундаментальними цінностями розвитку є свобода, рівність, солідарність, толерантність, повага до природи, спільна відповідальність. Національні цілі сталого розвитку базуються на політичних, економічних, соціальних, екологічних, моральних і культурних цінностях, властивих українському суспільству. Вони визначають спрямованість стратегії на турботу про спільне благо та захист національних інтересів України.

Кардинальні зміни, пов’язані з Революцією гідності та курсом на євроінтеграцію, обумовлюють можливість побудувати нову Україну на принципах сталого розвитку, верховенства права, захисту прав людини, демократії, солідарності, належного врядування. У 2030 році Україна вбачається країною, в якій заліковані рани, спричинені воєнними діями на сході України, і яка розвивається за принципами сталого розвитку.

Стратегія сталого розвитку України до 2030 року орієнтована на вектори, визначені в Стратегії сталого розвитку «Україна — 2020»:

  • вектор розвитку — забезпечення сталого розвитку країни, проведення структурних реформ, забезпечення економічного зростання екологічно невиснажливим способом, створення сприятливих умов для ведення господарської діяльності;
  • вектор безпеки — забезпечення безпеки держави, бізнесу та громадян, захищеності інвестицій та приватної власності, забезпечення миру і захисту кордонів, чесного та неупередженого правосуддя, невідкладне проведення очищення влади на всіх рівнях та забезпечення впровадження ефективних механізмів протидії корупції. Пріоритетом є безпека життя та здоров’я людини, що неможливо без ефективної системи охорони громадського здоров’я, надання належних медичних послуг, захищеності соціально вразливих верств населення, безпечного стану довкілля і доступу до якісної питної води й санітарії, безпечних і якісних харчових продуктів та промислових товарів;
  • вектор відповідальності — забезпечення гарантій кожному громадянину, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, мати доступ до високоякісної освіти, системи охорони здоров’я та інших послуг в державному та приватному секторах;
  • вектор гордості — забезпечення взаємної поваги та толерантності в суспільстві, гордості за власну державу, її історію, культуру, науку, спорт.

Стратегічне бачення сталого розвитку України ґрунтується на забезпеченні національних інтересів та виконанні міжнародних зобов’язань України щодо переходу до сталого розвитку. Такий розвиток передбачає:

– подолання дисбалансів в економічній, соціальній та екологічній сферах;

– трансформацію економічної діяльності, перехід на засади «зеленої економіки»;

– побудову мирного та безпечного, соціально згуртованого суспільства з належним врядуванням та інклюзивними інституціями;

– забезпечення партнерської взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу, науки, освіти та організацій громадянського суспільства;

– повну зайнятість населення;

– високий рівень науки, освіти та охорони здоров’я;

– підтримання довкілля в належному стані, який забезпечуватиме якісне життя та благополуччя теперішнього і майбутніх поколінь;

– децентралізацію та впровадження регіональної політики, яка передбачає гармонійне поєднання загальнонаціональних і регіональних інтересів;

– збереження національних культурних цінностей і традицій.

Визначальним у Стратегії є інноваційне спрямування розвитку, яке ґрунтується на активному використанні знань і наукових досягнень, стимулюванні інноваційної діяльності, створенні сприятливого інвестиційного клімату, оновленні виробничих фондів, формуванні високотехнологічних видів діяльності та галузей економіки, підвищенні енергоефективності виробництва, стимулюванні збалансованого економічного зростання, основаному на залученні інвестицій у використання відновлюваних джерел енергії, в екологічно безпечне виробництво та «зелені» технології.

Економічне зростання буде пов’язане не з експлуатацією природних ресурсів, а з широким застосуванням моделей «зеленої» економіки. Накопичені в минулому відходи поступово будуть перероблятися та утилізуватися, що приведе до зменшення масштабів та ліквідації значної кількості полігонів. В експорті відбудеться перехід від сировини та продуктів її первинної переробки до переважання продуктів з високим ступенем доданої вартості.

Завдяки заходам з енергозбереження та застосуванню енергоефективних практик суттєво знизиться енергоємність валового внутрішнього продукту. Частка виробництва екологічно чистої енергії неухильно зростатиме, витісняючи перш за все традиційні карбонові технології. Це дозволить суттєво зменшити викиди парникових газів та інших забруднюючих речовин у атмосферу і стане внеском у протидію зміні клімату. Все це сприятиме поліпшенню якості довкілля і здоров’я населення.

Сталий розвиток орієнтований насамперед на людину та поліпшення якості її життя у сприятливому соціально-економічному середовищі та екологічно чистому, здоровому, різноманітному природному довкіллі. Високий інтелектуальний рівень людського потенціалу має забезпечити конкурентоспроможність країни у майбутньому.

Реалізація Стратегії спрямована на подолання бідності шляхом ефективної зайнятості населення, високої вартості робочої сили, накопичення людського і соціального капіталу, розвитку підприємницької активності населення, зміцнення середнього класу, підвищення соціальних стандартів і гарантій, а також надання необхідної соціальної підтримки вразливим групам населення.

Пріоритетом політики сталого розвитку є забезпечення гідних умов життя та праці у власній країні.

Стратегія спрямована на побудову справедливого та демократичного суспільства, де буде забезпечено підтримку прав людини (зокрема, екологічних прав і права на розвиток), розвиток національної культури, гендерну рівність і зростання соціального капіталу (здатності суспільства до роботи в групах та організаціях, яка основана на спільних цінностях).

Необхідним для реалізації Стратегії є дотримання принципів верховенства права, демократії, належного управління на всіх рівнях, створення ефективних, результативних, інклюзивних та підзвітних інституцій. Лише інституційні реформи в державному управлінні здатні привести до системних змін.

Стратегія спрямована на виконання Україною міжнародних зобов’язань та створення реальних передумов для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі, зокрема виконання «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС».

Метою Стратегії є забезпечення високого рівня та якості життя населення України, створення сприятливих умов для діяльності нинішнього та майбутніх поколінь та припинення деградації природних екосистем шляхом впровадження нової моделі економічного зростання, що базується на засадах сталого розвитку. Досягнення цієї мети відповідає світоглядним цінностям і культурним традиціям українського народу та міжнародним зобов’язанням України.

3. Національні цілі сталого розвитку україни

Національні цілі сталого розвитку базуються на 17 глобальних Цілях сталого розвитку.

Стратегічна ціль 1. Сприяння інклюзивному збалансованому низьковуглецевому економічному зростанню та життєстійкій інфраструктурі

Операційна ціль 1.1. Сприяти тривалому інклюзивному збалансованому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній праці для всіх.

Завдання:

  • Забезпечити щорічне зростання валового внутрішнього продукту у середньому на рівні не менше ніж 4% на період 2019–2020 рр., 6% — на період 2021–2025 рр. і 7% — на період 2026–2030 рр.
  • Сприяти зміні структури експорту в бік зростання продукції та послуг з високою часткою доданої вартості, зокрема до 2030 року підвищити в структурі експорту частку продукції високотехнологічних секторів економіки до 15%.
  • Домогтися підвищення продуктивності в економіці шляхом диверсифікації, технічної модернізації, створення стимулів, у тому числі податкових, для інноваційної діяльності та збільшення кількості робочих місць.
  • До 2030 року збільшити обсяги фінансування науки за рахунок усіх джерел до 3% ВВП та забезпечити державне бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7% ВВП.
  • Забезпечити реалізацію політики, яка сприяє продуктивній діяльності, створенню гідних умов праці, підприємництву, творчості та інноваційній діяльності, створити сприятливі умови для підвищення кваліфікації, мотиваційні стимули для професійної переорієнтації та розвитку самозайнятості населення.
  • До 2030 року забезпечити повну і продуктивну зайнятість та гідні умови праці для всіх жінок і чоловіків, зокрема молодих людей та інвалідів, і рівну оплату за працю рівної цінності відповідно до показників продуктивності праці.
  • Підвищити рівень зайнятості населення до 70% у 2030 році за рахунок створення нових робочих місць.
  • Сприяти забороні та ліквідації найгірших форм дитячої праці, а до 2025 року припинити практику використання дитячої праці в усіх її формах.
  • Захищати трудові права і сприяти забезпеченню надійних і безпечних умов праці для всіх працюючих.
  • Зміцнювати спроможність національних фінансових установ заохочувати й розширювати доступ для мікро-, малих і середніх підприємств і громадян до страхових, фінансових, банківських послуг, зокрема до доступних кредитів.
  • Істотно розширити доступ до інформаційно-комунікаційних технологій і сприяти забезпеченню загального доступу до мережі Інтернет, особливо в сільській місцевості.

Стратегічна ціль 3. Подолання бідності та скорочення нерівності, зокрема гендерної

Операційна ціль 3.1. Подолати бідність.

Завдання:

  • До 2025 року ліквідувати крайню бідність (в Україні визначається як добове споживання на суму менш ніж 5,05 доларів США за паритетом купівельної спроможності).
  • До 2030 року скоротити вдвічі (до 36%) частку домогосподарств, які за оцінкою матеріального добробуту належать до бідних за критеріями ООН.
  • До 2030 року забезпечити поступове наближення мінімального рівня заробітної плати та мінімальної пенсії не нижче фактичного прожиткового мінімуму.
  • До 2030 року збільшити охоплення бідного населення програмами державної соціальної підтримки до 85%.
  • До 2030 року забезпечити всім чоловікам і жінкам рівні права на економічні ресурси, а також доступ до базових послуг (соціальні, освітні, комунальні та ін., медична допомога), володіння і розпорядження землею та іншими формами власності, успадкованого майна, природних ресурсів, відповідних нових технологій і фінансових послуг, включаючи мікрофінансування.
  • До 2030 року зменшити частку витрат на харчування в загальних сукупних витратах домогосподарств до 30%.
  • До 2030 року підвищити життєстійкість малозабезпечених осіб і осіб, які перебувають у вразливому становищі, зменшити їх незахищеність і вразливість перед спричиненими зміною клімату екстремальними явищами та іншими економічними, соціальними й екологічними потрясіннями й лихами.
  • До 2018 року модернізувати механізм надання державної підтримки на оплату комунальних послуг, переорієнтувавши його на стимулювання ресурсо- та енергозберігаючого ведення домашнього господарства.

Операційна ціль 3.2. Скоротити нерівність.

Завдання:

  • Досягти та підтримувати зростання доходів найменш забезпечених 40% населення на рівні, вищому за середній по країні.
  • Скоротити міжпоселенські диспропорції забезпечення доступу до послуг, зокрема:

— частку сільських домогосподарств, які потерпали від позбавлення через незабезпеченість населеного пункту своєчасними послугами швидкої медичної допомоги, до 15%;

— частку сільських домогосподарств, які потерпали від позбавлення через відсутність поблизу житла медичної установи, до 10%;

— частку сільських домогосподарств, які потерпали від позбавлення через відсутність регулярного щоденного транспортного сполучення з іншим населеним пунктом з розвиненою інфраструктурою, до 10%.

  • До 2030 року підтримати законодавчим шляхом та заохочувати активну участь усіх людей у соціальному, економічному і політичному житті незалежно від їхнього віку, статі, стану здоров’я, раси, етнічної належності, походження, релігії, місця проживання та економічного чи іншого статусу.
  • Забезпечити рівність можливостей і зменшити нерівність результатів, зокрема шляхом скасування дискримінаційних законів, політики й практики та сприяння прийняттю відповідного законодавства та заходів у цьому напрямі.
  • Удосконалити бюджетно-податкову політику, а також політику в питаннях заробітної плати та соціального захисту в напрямі поступового забезпечення більшої рівності. При цьому забезпечити врахування трудового шляху, стажу й характеру напруженості роботи тощо при нарахуванні пенсій.

Стратегічна ціль 4. Забезпечення охорони громадського здоров’я, благополуччя та якісної освіти в безпечних і життєстійких населених пунктах

Операційна ціль 4.1. Забезпечити охорону громадського здоров`я та сприяти благополуччю для всіх у будь-якому віці.

Завдання:

  • Запровадити на національному рівні принцип «Охорона здоров’я — в усіх політиках держави».
  • Впровадити методологію оцінки медико-екологічних ризиків, відшкодування соціально-економічних збитків, завданих життю та здоров’ю людини на індивідуальному та популяційному рівнях.
  • Забезпечити показники очікуваної тривалості життя при народженні до рівня країн ЄС.
  • До 2030 року знизити рівень материнської смертності не більш як до 5 випадків на 100 000 пологів.
  • До 2030 року мінімізувати смертність, якій можна запобігти, серед новонароджених і дітей віком до 5 років, зокрема: зменшити неонатальну смертність або кількість випадків смерті у перші 28 днів життя до 3–4 випадків на 1000 новонароджених; зменшити смертність дітей у віці до 1 року до 4–5 випадків на 1000 народжених живими; зменшити смертність дітей у віці до 5 років до 6–7 випадків на 1000 дітей.
  • До 2030 року знизити на третину захворюваність на вірусні парентеральні гепатити, туберкульоз, а смертність від туберкульозу удвічі; знизити рівень смертності від СНІДу мінімум удвічі.
  • Запровадити механізми запобігання поширенню наркозалежності серед молоді, до 2030 року знизити кількість наркозалежних людей на 20% та кількість алкоголезалежних людей на 20%.
  • Посилити виконання Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, зменшити поширеність тютюнокуріння серед населення.
  • Налагодити профілактичну, зокрема соціально-психологічну, роботу серед населення, враховуючи гендерний аспект, завдяки чому до 2030 року знизити смертність від суїцидів на 20% (в тому числі зважаючи на запобігання суїцидам серед ветеранів АТО).
  • До 2030 року скоротити вдвічі кількість смертей і травм унаслідок нещасних випадків на транспорті.
  • Забезпечити загальне охоплення послугами охорони здоров’я, а також захист від фінансових ризиків, доступ до якісних базових медико-санітарних послуг і до безпечних, якісних і недорогих основних лікарських засобів і вакцин для всього населення.
  • До 2020 року забезпечити всім доступ до базових медичних послуг.
  • До 2030 року забезпечити загальний доступ жінок і чоловіків до послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи послуги з планування сім’ї, інформування та просвіту, враховуючи питання охорони репродуктивного здоров’я в національних стратегіях і програмах.
  • До 2030 року істотно скоротити кількість випадків смерті та захворювання в результаті впливу небезпечних хімічних речовин, забруднення та отруєння повітря, води й ґрунтів.
  • До 2030 року забезпечити фінансування системи охорони здоров’я (загальний обсяг державних і приватних витрат) на рівні не менше ніж 8% ВВП з пріоритетним спрямуванням (до 40% усіх витрат) на первинну медико-санітарну допомогу.
  • Забезпечити збалансований раціон харчування, а також досягти погоджених на міжнародному рівні цільових показників, що стосуються боротьби з затримкою росту і виснаженням у дітей віком до п’яти років, а також задовольняти потреби в харчуванні дівчаток підліткового віку, вагітних і жінок, які годують грудним молоком дітей, та осіб похилого віку, пацієнтів із хронічними неінфекційними захворюваннями.
  • Налагодити інформаційно-просвітницьку роботу серед населення щодо усвідомлення необхідності та поширення стандартів здорового способу життя (раціональне харчування, дозовані фізичні навантаження, відповідальна сексуальна поведінка, відмова від шкідливих звичок).

4. Впровадження стратегії

Інституційні засади, координація, міжсекторальна взаємодія, рушійні сили та партнерства

Загальна відповідальність за впровадження Стратегії покладається на Кабінет Міністрів України.

Повноваження щодо координування дій, стратегічного планування, впровадження Стратегії, моніторингу та регулярного огляду прогресу у реалізації Стратегії покладаються на новостворену Національну агенцію зі сталого розвитку при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України з повноваженнями щодо стратегічного планування переходу до сталого розвитку, координації міжгалузевої взаємодії, інтеграції економічної, соціальної та екологічної політики і моніторингу впровадження Стратегії.

Для зміцнення інституційної бази сталого розвитку необхідно:

  • створити в усіх міністерствах, регіональних і місцевих органах влади управлінські підрозділи зі сталого розвитку;
  • розробляти комплексні прогнозні документи щодо змін природно-ресурсного потенціалу, рівня життя і здоров’я населення та стану довкілля;
  • визначити систему цілей сталого розвитку на регіональному рівні;
  • здійснювати обов’язкову оцінку впливу на реалізацію Стратегії на етапі затвердження цих рішень;
  • впровадити на всіх рівнях системи освіти України головні положення Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку;
  • забезпечити проведення стратегічної екологічної оцінки галузевих і регіональних політик та основних управлінських рішень.

Приватна підприємницька, інвестиційна та інноваційна діяльність є однією з рушійних сил забезпечення інклюзивного економічного зростання та створення робочих місць.

Важливою рушійною силою досягнення намічених цілей є підтримка територіальних громад і їх залучення до виконання Стратегії.

З метою забезпечення участі усіх заінтересованих сторін у виробленні рекомендацій щодо стратегічного планування, впровадження Стратегії та моніторингу її виконання створюється Національна рада зі сталого розвитку (за участю ділових і промислових кіл, місцевих громад, місцевих органів влади, громадських організацій, профспілок, науковців, освітян).

Інструменти реалізації Стратегії

Фінансові інструменти. Однією з найважливіших умов належного виконання Стратегії є узгодження цілей і завдань Стратегії з національним бюджетним процесом. Одним з інструментів є комплексний аналіз видатків галузевих міністерств в аспекті реалізації цілей і завдань Стратегії. Інтеграція принципів сталого розвитку в наявні механізми планування розвитку — це ще один засіб узгодження Стратегії з бюджетним процесом. Слід також розглянути можливість переходу від оподаткування за критерієм використання праці до критеріїв споживання ресурсів і забруднення довкілля, щоб сприяти досягненню цілей Стратегії у збільшенні зайнятості населення і мінімізації негативного впливу на довкілля.

Для забезпечення належного фінансування заходів на виконання Стратегії необхідно:

  • підвищити ефективність податкової системи шляхом удосконалення системи оподаткування та впровадження європейських принципів належного управління у сфері оподаткування;
  • забезпечити поліпшення інвестиційного клімату та запровадити заходи заохочення іноземних і вітчизняних інвесторів вкладати кошти з наданням пріоритетності інвестиціям, спрямованим на реалізацію цілей Стратегії;
  • впровадити нову модель державного управління інвестиційною діяльністю з метою сприяння інвестиціям у високотехнологічні та експортоорієнтовані сектори економіки.

Економічні інструменти. Сформувати прозорі механізми залучення міжнародної фінансової допомоги для вирішення системних питань розвитку, насамперед відновлення та структурної перебудови економіки Сходу України.

Забезпечити послідовну імплементацію положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині відсутності дискримінації та зниження тарифних бар’єрів у торгівлі, зокрема привести у відповідність до вимог СОТ системи державної допомоги та державних закупівель.

Для розвитку бізнесу та конкуренції необхідно:

  • до 2020 року забезпечити всеохоплююче спрощення процедур відкриття бізнесу та супроводу його господарської діяльності, в тому числі через поширення практики електронного врядування;
  • забезпечити динамічну адаптацію національної системи технічного регулювання до норм технічних регламентів ЄС, спрощення процедур сертифікації та визнання національних органів визначення відповідності на ринках країн ЄС;
  • створити мережі міжрегіональних мобільних сучасних лабораторій для підтвердження відповідності якості товарів та вирішення спірних питань щодо рівня їх якості, забезпечення відповідного маркування товарів;
  • забезпечити економічну обґрунтованість ціноутворення для товарів і послуг природних монополій шляхом запровадження належного регулювання їх діяльності;
  • удосконалити процедури виявлення та припинення антиконкурентних дій;
  • забезпечити належний захист внутрішнього ринку від контрафактної та контрабандної імпортної продукції.

Моніторинг впровадження та оцінка результативності Стратегії

Для забезпечення всеосяжного і глибокого моніторингу всього комплексу цілей і завдань Стратегії необхідно:

  • розробити та впровадити у статистичну звітність усіх рівнів індикатори сталого розвитку, зокрема у регіональному розрізі;
  • забезпечити формування масиву доступних структурованих статистичних даних шляхом удосконалення системи національної статистики, відповідно до вимог Базових принципів офіційної статистики ООН.

На основі цільових показників та індикаторів, визначених у Стратегії необхідно організувати відкриту та загальнодоступну систему моніторингу стану довкілля, стану населення та господарства за ключовими показниками сталого розвитку.

Координацію моніторингу впровадження та проведення оцінки результативності Стратегії здійснюватиме орган, відповідальний за впровадження Стратегії, який виконуватиме такі функції:

  • щорічно проводити аналіз виконання завдань з точки зору досягнення цілей Стратегії і в разі необхідності надавати пропозиції щодо пріоритетів політики сталого розвитку і засобів та інструментів впровадження Стратегії;
  • перевіряти результати впровадження Стратегії, зокрема досягнення планових цільових показників;
  • регулярно готувати та видавати «Національну доповідь про сталий розвиток України», в якій буде представлена інформація про прогрес у реалізації Стратегії і яка включатиме поточні значення показників збалансованості розвитку;
  • регулярно розробляти Національні плани дій переходу до сталого розвитку на регіональному та національному рівнях, здійснювати моніторинг їх виконання та в разі необхідності пропонувати зміни і доповнення.

Стратегії галузевого та регіонального розвитку мають бути гармонізованими зі Стратегією та Національним планом дій зі сталого розвитку.

Додаток І

КЛЮЧОВІ ЦІЛЬОВІ ПОКАЗНИКИ (УЗАГАЛЬНЕНА ТАБЛИЦЯ)

Сфера охоплення Ціль Індикатор Цільові показники
1. Вектор розвитку
1. Економічне
зростання
Забезпечити щорічне зростання валового внутрішнього продукту Темп росту ВВП, % 2015 р. — 90,1
2019–2020 рр. — 104,0
2021–2025 рр. — 106,0
2026–2030 рр. — 107,0
2. Структура експорту Сприяти зростанню питомої ваги продукції та послуг з високою часткою доданої вартості в експорті Питома вага високотехнологічної продукції та послуг у структурі експорту товарів і послуг, % 2015 рік — 5,5
2020 рік — 9,0
2025 рік — 12,0
2030 рік — 15,0
Частка продукції харчової промисловості та переробки сільськогосподарської сировини в експорті груп 1-24 Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, % 2015 рік — 45,6
2020 рік — 51
2025 рік — 57
2030 рік — 65
3. Розвиток підприємництва Заохочувати розвиток мікро-, малих і середніх підприємств Кількість зайнятих працівників на середніх і малих підприємствах, фізичних осіб — суб’єктів малого підприємництва, млн осіб 2015 рік — 6,5
2020 рік — 8,3
2025 рік — 9,5
2030 рік — 10,5
Сформувати організаційну інфраструктуру підтримки підприємництва Позиція у рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business 2015 рік — 87
2020 рік — 73
2025 рік — 53
2030 рік — 33
Частка жінок серед депутатів обласних рад та місцевих рад міст обласного значення, % 2015 рік — 14
2020 рік — 30
2025 рік — 30
2030 рік — 30
Частка жінок серед вищих державних посадовців (посади категорії А), % 2015 рік — 18,7
2020 рік — 20
2025 рік — 25
2030 рік — 30

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.