У Києві має бути запроваджена комплексна програма з паліативної допомоги

0 80

Резюме. Проблеми адекватного знеболення невиліковних пацієнтів на останніх стадіях перебігу захворювань та інших видів паліативної допомоги гостро стоїть у нашій країні вже не перший рік. У Києві ситуація не краща — далеко не всі паліативні пацієнти мають доступ до необхідної допомоги і критично бракує виїзних центрів паліативної допомоги. На цьому наголосили представники громадських організацій та родичі паліативних пацієнтів під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі, який відбувся 28 листопада 2017 р.

Учасники брифінгу зазначили, що за даними 2016 р., паліативної допомоги у Києві потребують 35 833 людини. «На сьогодні працює 4 паліативні відділення на 145 ліжок. Вони обслуговують 1100–1200 пацієнтів на рік. Дві виїзні бригади обслуговують 250–300 осіб на рік; близько 2 тисяч — отримують паліативну допомогу амбулаторно. Таким чином, загалом паліативну допомогу отримують приблизно 3,5 тис. пацієнтів. Тобто, ви бачите, який розрив існує», — пояснив Андрій Тальнов, директор Благодійного фонду «Епіона».

За результатами міжнародних і українських досліджень, 80% паліативних хворих хочуть отримувати допомогу вдома, тому акцент потрібно зробити на створення мультидисциплінарних виїзних бригад. «За нашими розрахунками, для Києва потрібно десь 20 бригад — це той мінімум, який може вирішити цю проб­лему», — зазначив А. Тальнов.

Активісти також наголосили, що проблема потребує системних рішень, тому доцільно на рівні Київської міської державної адміністрації розробити Програму розвитку паліативної допомоги у Києві.

У Києві має бути запроваджена комплексна програма з паліативної допомоги«У мільйонному місті ми все-таки маємо забезпечити доступ до мобільних служб допомоги, тому що не зможемо усіх пацієнтів, які потребують паліативної допомоги, покласти у стаціонар. Економічно вигідніше забезпечити таку допомогу вдома, аніж відкривати стаціонарне відділення, і стосовно забезпечення прав пацієнта — доцільніше забезпечити йому можливість отримувати цю допомогу вдома, аніж змушувати його перебувати у стаціонарі», — наголосила Ксенія Шаповал, менеджер програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження».

Проблема, з якою паліативні пацієнти найчастіше стикаються сьогодні — доступність адекватного знеболення. Вони не можуть вчасно отримати рецептурні бланки; призначення сильнодіючих знеболювальних засобів відбувається не відповідно до клінічних протоколів лікування при хронічному болю; медичні працівники досі керуються у своїй роботі застарілими нормами законодавства і бояться призначати сильніші дози; аптечні заклади, які мають право відпускати сильнодіючі знеболювальні засоби, вимагають додаткові печатки на бланках рецептів та не мають достатньої кількості ліків, до того ж, таких закладів дуже мало; хворим дітям не надаються дитячі форми знеболювальних засобів (сиропи, пластирі тощо).

У Києві має бути запроваджена комплексна програма з паліативної допомоги«Законодавство в Україні — одне з найбільш лояльних у країнах СНД щодо доступу до знеболювального, зокрема опіатних анальгетиків. Але у нас проблема у тому, що внаслідок наявності наших стереотипів, наших міфів ми боїмося цих препаратів і не призначаємо їх у відповідній кількості. Можливо, ми іноді не здатні оцінити інтенсивність больового синдрому. І якщо пацієнт помер, страждаючи від болю, потім не можна довести, що він мучився і йому не надали допомоги. Лікар зараз не несе за це жодної відповідальності», — пояснила Зоя Максимова, лікар паліативної допомоги.

Часто лікарям первинної ланки не вистачає розуміння, як потрібно працювати з паліативними пацієнтами. А самих спеціалістів з паліативної допомоги в Україні бракує. «Ми дуже часто отримуємо скарги від пацієнтів, які говорять про те, що коли потрібно було призначити відповідні анальгетики, лікар сказав: «Ви не виглядаєте таким пацієнтом, яким потрібні оплатні анальгетики і пільгове забезпечення цими анальгетиками». Ми не можемо з вами з точки зору медичних працівників оцінювати, хто як виглядає — це неетично стосовно самих пацієнтів. Якщо потреба у знеболюванні є, її потрібно задовольнити», — наголосила К. Шаповал. Тому важливо запровадити комплексну Програму з розвитку паліативної допомоги, яка відповідатиме реальним потребам пацієнтів.

Нагадаємо, що відповідно до чинного законодавства (стаття 35-4 Основ законодавства України про охорону здоров’я), паліативна допомога надається на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань пацієнтам. Вона включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної та моральної підтримки членам їх сімей.

Паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров’я, в якому пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована) чи третинна (високоспеціалізована) медична допомога, з яким укладено договір про медичне обслуговування населення.

Порядок надання паліативної допомоги та перелік медичних показань для її надання визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

321313131

Обіг лікарських засобів, які застосовують для надання паліативної допомоги, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2013 р. № 333 «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я» та наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07.08.2015 р. № 494 «Про деякі питання придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я», прийнятого на виконання вищезазначеної постанови.

Цим наказом зокрема затверджено:

  • форму первинної облікової документації № 129-6/о «Журнал обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у відділеннях і кабінетах лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я» та Інструкцію щодо її заповнення;
  • форму первинної облікової документації № 129-7/о «Журнал обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на постах відділень лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я» та Інструкцію щодо її заповнення;
  • форму первинної облікової документації № 129-8/о «Журнал обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у фармацевтичних (аптечних) закладах» та Інструкцію щодо її заповнення;
  • форму первинної облікової документації № 129-9/о «Журнал обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я для виконання призначень лікаря в стаціонарних умовах» та Інструкцію щодо її заповнення;
  • форму первинної облікової документації № 129-10/о «Журнал обліку повернутих зі створених стаціонарів вдома препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» та Інструкцію щодо її заповнення;
  • інформаційний лист для хворого або особи, яка здійснює за ним догляд (члена сім’ї, опікуна або піклувальника), про правила поводження з препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, недопущення їх використання не за медичним призначенням;
  • листок призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень.

Наказом також спрощено умови виписування рецептів на наркотичні лікарські засоби.

Також нагадаємо, що на сьогодні в Україні діє Уніфікований клінічний протокол паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі.

Докладніше про паліативну допомогу в Україні

Олександр Устінов,
фото надані Українським кризовим медіа-центром

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.