Туляремія: що варто знати та як уберегтися

0 6

Туляремія — гостра інфекційна хвороба тварин і людини. Патогенні мікроорганізми уражують насамперед лімфатичну систему і шкіру, селезінку; характеризується утворенням множинних гранулематозно-некротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією. Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет.

Причини туляремії

Збудник туляремії — бактерія франсіселла (Francisella tularensis), або туляремійна паличка. Основне джерело інфекції для людини — гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи, зайці). Досить часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники — після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш.

Деякі види комах розповсюджують патогенні мікроорганізми через укуси тварин. Крім того, джерелом інфекції може бути вода, забруднена бактеріями. У виробничих умовах можливе зараження і через дихальну систему.

Передавання туляремії від людини до людини малоймовірне.

Шляхи передачі інфекції:

  • контактний — унаслідок контакту з хворими гризунами або їх виділеннями;
  • аліментарний — через вживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями гризунів;
  • аерогенний (повітряно-пиловий) — під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу;
  • трансмісивний — інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи).

Симптоми туляремії

Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб.

Ознаки туляремії:

  • збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
  • сильний головний біль;
  • загальна слабкість;
  • запаморочення, порушення свідомості;
  • біль у м’язах;
  • нудота;
  • блювання;
  • почервоніння обличчя та очей;
  • висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.

Лікування туляремії

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають антибактеріальну терапію. У жодному разі не слід займатися самолікуванням!

Профілактика туляремії

Для профілактики туляремії у людини використовують живу туляремійну вакцину (Ельберта — Гайського). Ревакцинацію здійснюють за показаннями через 5 років (тварин не вакцинують). Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами.

Стійкість патогену

Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього середовища, особливо за низької температури та високої вологості.

У зерні, соломі при температурі нижче 0 °С бактерії залишаються життєздатними до 6 міс, а при температурі 20–30 °С — до 20 днів.

У замороженому м’ясі патоген може зберігатися до 3 міс, тривалий час зберігається в охолодженому молоці, вершках.

Менш резистентні бактерії в сухому середовищі. Нестійкі до високих температур (при 60 °C гинуть через 10–20 хв, 100 °С — через 1–2 хв). Прямі сонячні промені знищують патоген через 20–30 хв. Згубно діють на збудника туляремії УФ-випромінювання та стандартні дезінфекційні засоби (розчини лізолу, хлораміну, хлорного вапна вбивають його за 3–5 хв).

За матеріалами phc.org.ua

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.