Терапія із застосуванням фторхінолонів: несприятливі наслідки з боку серцево-судинної системи

0 7

Резюме. Дослідження передумов і ризику розвитку мітральної та аортальної регургітації при пероральному застосуванні фторхінолонів.

Несприятливі ефекти з боку серцево-судинної системи: патоморфологічні основи

Фторхінолони — клас антибактеріальних лікарських засобів із широким спектром дії та високим рівнем абсорбції при пероральному застосуванні — які досить широко використовуються у клінічній практиці. Поряд з тим останнім часом зростає частота повідомлень про розвиток тих чи інших несприятливих реакцій від застосування зазначених препаратів. За даними проведених досліджень, розвиток деяких з них (наприклад відшарування сітківки) зумовлений впливом поєднаних факторів. Натомість інші несприятливі побічні наслідки, включаючи аневризму та розшарування аорти, розвиток периферичних нейропатій та серцевих аритмій, найбільшою мірою корелюють з попереднім застосуванням антибіотиків фторхінолового ряду. Передбачуваний механізм розвитку подібних ускладнень пов’язують з доведеною in vitro здатністю фторхінолонів ініціювати пошкодження сполучної тканини в цілому і колагенових структур зокрема.

Так, у результатах одного з нещодавніх досліджень (Schjøtt J., Messner T., 2018) описано випадок діагностованого пролапса аортального клапана невдовзі після початку лікування ципрофлоксацином протягом 2 днів за відсутності будь-яких інших можливих пояснень розвитку зазначеного стану. Подібно до сполучнотканинного каркасу аорти, основою позаклітинного матриксу аортального та мітрального клапанів є колагенові волокна, які забезпечують функціональність названих структур. Тому ураження сполучної тканини призводить до розвитку пролапса клапана та регургітації. Наприклад, у пацієнтів із синдромом Марфана системні ушкодження сполучної тканини спричиняють частіший розвиток пролапса серцевих клапанів, що згодом може прогресувати до тяжких форм мітральної регургітації через розрив хорд і призвести до розвитку серцевої недостатності, а в окремих випадках — раптової смерті.

У роботі, проведеній науковими співробітниками Університету Британської Колумбії (University of British Columbia), Ванкувер, Канада, при партнерстві з відділом терапевтичної оцінки Управління охорони здоров’я Британської Колумбії (British Columbia Provincial Health Services Authority), Канада, представлено нові дані про те, що пероральне застосування антибіотиків фторхінолового ряду, зокрема ципрофлоксацину, підвищує ризик розвитку у пацієнтів мітральної та аортальної регургітації в 2,4 раза порівняно з особами, яким призначали препарати групи пеніцилінів (амоксицилін).  Встановлено, що найвищий ризик розвитку зазначених несприятливих наслідків відзначається при застосуванні цих препаратів протягом 30 днів з моменту призначення. Результати дослідження опубліковано у виданні «Journal of the American College of Cardiology» 17 вересня 2019 р.

Методологія дослідження та основні результати

Обґрунтовуючи актуальність дослідження, автори вказали на широту застосування антимікробних препаратів фторхінолового ряду. Для вирішення поставлених завдань проаналізовано дані системи сповіщень Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (U.S. Food and Drug Administration’s adverse reporting system), США, про несприятливі реакції у зв’язку з призначенням цих препаратів. Крім того, проведено оцінку бази даних приватних страхових виплат США, що відображає демографічні показники, ідентифікацію лікарських засобів, призначене дозування і тривалість курсу лікування. Загалом проаналізовано 9 053 240 даних пацієнтів із бази даних PharMetrics Plus. При оцінці враховували застосування фторхінолонів актуальне або використання цих препаратів за 30 днів до аналізу несприятливих реакцій. Нещодавній вплив лікарського засобу визначали як застосування фторхінолонів протягом 31–60 днів і 61–365 днів до дати реєстрації несприятливих наслідків. Порівняння проводили з пацієнтами, яким призначали антибіотики групи напівсинтетичних пеніцилінів (амоксицилін) та макролідів (азитроміцин).

За результатами порівняльного аналізу випадок–контроль зафіксовано 12 505 випадків розвитку клапанної регургітації на 125 020 випадків контролю у рандомній вибірці з-поміж більше ніж 9 млн пацієнтів. Скориговані показники відношення шансів (odds ratio — OR) для пацієнтів, які застосовували фторхінолони на момент дослідження, порівняно з особами, яким призначали амоксицилін та азитроміцин, становили 2,40 (95% довірчий інтервал 1,82–3,16) та 1,75 (95% довірчий інтервал 1,34–2,29) відповідно. Загалом встановлено, що ризик розвитку аортальної та мітральної регургітації найнижчий при аналізі віддалених можливих наслідків терапії фторхінолонами порівняно з несприятливими реакціями, що можуть реєструватись у найближчий час від моменту початку застосування призначеної терапії.

Практичне значення та клінічні перспективи

Підсумовуючи дані проведеної роботи, автори висловили сподівання на те, що аналогічні результати будуть підтверджені додатковими паралельними дослідженнями, а це дозволить обґрунтовано говорити про ризики розвитку аортальної та мітральної регургітації як потенційні побічні ефекти застосування фторхінолонів. Крім того, дослідники звернули увагу цільової аудиторії на беззаперечну важливість зваженого підходу до призначення антибіотиків, враховуючи ризики небажаних наслідків від їх застосування. Також автори висловили надію на те, що отримані результати зможуть стати переконливим аргументом для використання клініцистами альтернативних класів антибактеріальних препаратів як першої лінії захисту при лікуванні неускладнених інфекційних захворювань.

  • Etminan M., Sodhi M., Ganjizadeh-Zavareh S. et al. (2019) Oral fluoroquinolones and risk of mitral and aortic regurgitation. J. Am. Coll. Cardiol., 74 (11): 1444–1450. DOI: 10.1016/j.jacc.2019.07.035.

Наталія Савельєва-Кулик

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.