Синдром подразненого кишечнику: лікування рифаксиміном

0 105

Резюме. В огляді аналізується ефективність застосування у пацієнтів із синдромом подразненого кишечнику рифаксиміну — перорального антибіотика з низькою абсорбцією

Актуальність

Синдром подразненого кишечнику (СПК) — це функціональний розлад, який діагностують у 11,2% загальної кількості всіх пацієнтів зі шлунково-кишковими розладами, — може суттєво погіршити якість життя. Найчастіше у пацієнтів із СПК виникають напади болю в животі, здуття кишечнику, нестійке випорожнення, депресія. Аби зменшити вираженість проявів СПК, згідно з клінічними настановами, рекомендовано призначати такі антибактеріальні препарати: норфлоксацин, доксициклін, рифаксимін, метронідазол та ін. Найефективнішим виявився рифаксимін, позитивний ефект якого пов’язаний зі зміною стану мікробіоти кишечнику. Однак огляд рандомізованих досліджень не виявив суттєвої зміни мікробіоти кишечнику після одноразових або повторних курсів рифаксиміну, що може свідчити про ймовірне переважання інших механізмів дії цього препарату.

Методи та результати дослідження

Дані огляду були взяті з 86 рандомізованих досліджень, в яких оцінювали стан мікробіоти здорових людей і пацієнтів із СПК. Встановлено, що на розвиток СПК впливає декілька факторів. Серед них найвпливовіші:

  • підвищення рівня факультативно патогенної кишкової флори Enterobacteriaceae, Bacteroides, Clostridiales, Faecalibacterium (p<0,05);
  • синдром надмірного розмноження бактерій (СНРБ), який пов’язують з імунною активацією та бактеріальною транслокацією (95% довірчий інтервал (ДI) 3,1–7,2);
  • лікування антибіотиками у разі нетермінових інфекцій (відносний ризик 1,9, 95% ДІ 1,1–3,1);
  • експресія генів TLR-4 та TLR-5 (р=0,001);
  • підвищення рівня трипсину-3 та активності імунних клітин.

Спираючись на дані рандомізованих досліджень, оглядачі дійшли висновку, що застосування антибіотиків та антибактеріальних засобів, зокрема рифаксиміну, полегшує інтенсивність симптомів порівняно з пацієнтами, які не отримували лікування (87,5% проти 14,3% відповідно; p=0,001). Суттєве поліпшення симптомів СПК настає після двотижневого курсу рифаксиміну у дозі 400 мг двічі на добу порівняно з плацебо (42,4% проти 32,4% відповідно (95% ДІ 1,2–2,0); р<0,001). Застосування рифаксиміну у дозі 1200 мг/добу впродовж приблизно 10 днів зумовило зменшення вираженості симптомів протягом 10–12 тиж після лікування у 53–89% пацієнтів. При цьому у всіх дослідженнях відзначалося, що у пацієнтів із СПК доза рифаксиміну ≥500 мг двічі на добу впродовж 10 днів суттєво не впливає на мікробіоту кишечнику (р=0,01) та знижує рівень запального фактора, індукованого за рахунок гена TLR-4.

Висновки

Таким чином, автори огляду дійшли висновку, що короткі (двотижневі) курси антибіотика рифаксиміну ефективно зменшують вираженість клінічних симптомів СПК будь-якої етіології за рахунок сприятливого впливу на мікробіоту та зменшення запалення слизової оболонки товстої кишки. Однак механізм дії рифаксиміну виходить за рамки антибактеріального засобу, орієнтованого на шлунково-кишковий тракт, що потребує детальнішого вивчення.

  • Chey W.D., Shan E.D., DuPont H. (2020) Mechanism of action and therapeutic benefit of rifaximin in patients with irritable bowel syndrome: a narrative review. Therap. Adv. Gastroenterol., 13: 1756284819897531. doi: 10.1177/1756284819897531.
  • https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5582649/.

Юлія Жарікова

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.