Сідельниковські читання. Актуальні питання педіатрії | Медичний часопис

0 7

Резюме. 16–17 вересня в цифровому форматі відбулася ХХІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні питання педіатрії», присвячена пам’яті члена-кореспондента Національної академії наук України, Академії медичних наук України, професора В.М. Сідельникова

Науково-практичну конференцію «Актуальні питання педіатрії», яка відбулася 16–17 вересня, відкрив директор ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», керівник відділення захворювань органів дихання та респіраторних алергозів у дітей Юрій Антипкін, який у вітальному слові підкреслив важливість неперервної освіти лікарів, зважаючи на нові виклики в системі охорони здоров’я в умовах пандемії COVID-19. Головний спеціаліст Відділу освіти та науки МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Олександр Волосовець зауважив, що за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я серед 6 складових успішного функціонування системи охорони здоров’я особлива увага приділяється підвищенню кваліфікаційного рівня медичних працівників. Під час подальших доповідей, дискусій та розгляду клінічних випадків провідні спеціалісти з Києва, Дніпра, Харкова, Одеси, Запоріжжя, Івано-Франківська та Львова послідовно знайомили слухачів із сучасними підходами до діагностики та рекомендаціями щодо лікування поширеної дитячої патології, зокрема респіраторних та кишкових інфекцій у дітей. Інтерес викликали останні результати дослідження мікробіома кишечнику, стратегія лікування паразитозів у дітей та інші питання. Особливу увагу було приділено стратегії фітонірингу як основному методу покращення адаптивних процесів у дітей.

Сергій Крамарьов, професор, кафедра дитячих інфекційних захворювань Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, висвітлив сучасний погляд на вирішення важливої клінічної проблеми гострого гастроентериту у дітей з огляду на існування високого ризику вірус-індукованої діареї під час пандемії коронавірусної інфекції. Враховуючи принцип посиндромного лікування з метою запобігання надлишкового призначення антибіотиків, основою терапії діареї є комбінація регідратації шляхом застосування гіпоосмолярних розчинів (230–250 ммоль/л) та активної терапії пробіотиком з доведеною ефективністю, зокрема Lactobacillus rhamnosus GG та Saccharomyces Boulardii. Згідно з оновленими рекомендаціями Європейського співтовариства дитячих гастроентерологів, гепатологів та нутриціологів (European Society for Paediatric Gastroenterology, Hepatology and Nutrition — ESPGHAN) допустимим є застосування ентеросорбентів та проліків рацекодетрилу. Доповідач зауважив, що діти з блюванням потребують більшої уваги, а антиеметики рекомендовано призначати в умовах лікарні. Виходячи з накопиченого клінічного досвіду, більшість дітей з гострим гастроентеритом не потребують призначення антибактеріальної терапії, за винятком педіатричних пацієнтів з септицемією, кров’янистою діареєю, ≤6 міс з сальмонельозом, підозрою на дизентерію та за наявності переймоподібного болю в животі (Leekha S., Terrell C.L., 2010). Найчастіше для лікування призначають антибіотики широкого спектра дії. Утім, питання безпеки застосування фторхінолонів залишається супере­чливим.

Микола Аряєв, завідувач кафедри педіатрії №1, доктор медичних наук, Одеський національний медичний університет, висвітлив у доповіді поширену проблему пелюшкового дерматиту. Основним принципом патогенетичного лікування та профілактики порушення є підтримка цілісності шкіри за умови дотримання гігієнічних правил. Серед засобів, які створюють захисний бар’єр та проникають вглиб рогового шару, доведена безпека та ефективність місцевих засобів з протигрибковим ефектом, низькоактивних кортикостероїдів, антибіотиків. Традиційне застосування дитячих присипок, особливо з вмістом крохмалю, визнано небезпечним.

Дмитро Іванов, професор, доктор медичних наук, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, доповів про оновлення рекомендацій Європейської урологічної асоціації щодо лікування дітей з інфекціями системи сечовидільних шляхів, які посідають перше місце в структурі захворюваності дітей віком ≤2 років. Доповідач застеріг від надання переваги лабораторним показникам під час встановлення діагнозу, наголосивши на інформативній перевазі клініко-лабораторних змін. Успішність лікування циститу залежить від моніторингу клінічних симптомів, передбачає вчасне призначення уроантисептиків та антибіотиків та зумовлює успішність лікування. Передбачення ускладненого перебігу базується на негативному ході клінічної картини. На відміну від дорослих, застосовувати фосфоміцин у дітей не рекомендовано внаслідок підвищення ризику рецидивів, а серед антибактеріальних препаратів перевага надається цефалоспоринам ІІІ покоління.

Галина Бекетова, доктор медичних наук, професор, завіду­вач кафедрою дитячих та підліткових хвороб, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, звернула увагу на ймовірний паразитарний чинник тривалої бронхообструкції у дітей. Патогенетичний механізм паразитарної інвазії включає зміну імунної відповіді та виникнення інших, окрім алергічних, проявів, що обумовлює важливість співвідношення анамнестичних даних із шкірними проявами та психоемоційним станом дитини. Не дивлячись на простоту, лабораторна діагностика інвазій може становити певні труднощі у зв’язку з необхідністю досліджувати кал на яйця глистів упродовж 5 днів. Основні складнощі в лікуванні полягають у невизначеності кількості паразитів в організмі, що обумовлює непередбачуваність пов’язаних із цим токсичних реак­цій. Найбільш ефективним виявилося по­етапне лікування препаратами широкого спектра дії із задовільною переносимістю, безпекою та вартістю із застосуванням так званої ентеросорбентної подушки. Основним профілактичним напрямком залишається дотримання особистої гігієни, дегельмінтизація домашніх тварин та дегельмінтизація груп ризику, зокрема безпритульних.

Ольга Білоусова, доктор медичних наук, професор, Харківська академія післядипломної освіти, завідувач кафедри дитячої гастроентерології та нутриціології, розповіла про останні результати дослідження мікробіома кишечнику. Внаслідок бурхливого розвитку молекулярно-генетичних досліджень була з’ясована істотна персональна відмінність біотопів товстої кишки у людей. Секвенування геному надало результати щодо генетичної спадкоємності кишкового мікробіома. Основними чинниками серед негативних зовнішніх ефектів, які призводять до тривалого (>6 міс) порушення балансу мікробіома, визнано застосування антибіотиків, блокаторів протонної помпи, послаблювальних засобів та пероральних цукрознижувальних препаратів (Collado M.K., Rautava S., 2016). Клінічну небезпеку внаслідок дисфункції мікробіома становить дезактивація протипухлинних препаратів та виникнення антибіотик-асоційованої діареї. Питання застосування пробіотиків як лікувальної стратегії залишається дискусійним у світлі нещодавно отриманих негативних результатів впливу пробіотиків на мікробіом кишечнику. Більш того, у ході низки досліджень виявлено групи підвищеного ризику виникнення побічних ефектів внаслідок застосування пробіотиків, до яких увійшли наступні пацієнти з:

  • імунодефіцитними синдромами;
  • центральним венозним катетером;
  • орфанними захворюваннями.

Одним із шляхів зменшення негативного впливу антибіотиків є застосування так званих проліків, зокрема целоспоринів, які зберігають неактивність у просвіті кишечнику та активізуються лише в процесі метаболізму в організмі.

Тетяна Крючко, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри педіатрії Української медичної стоматологічної академії, присвятила доповідь питанню профілактики хвороби Лайма у дітей. Доповідач відмітила щорічне підвищення частоти розвитку хвороби Лайма на 25% та зауважила, що антитіла класу IgG не виявляються на ранній локалізованій стадії захворювання та при ранньому призначенні протимікробного лікування. Тому діагноз підтверджується анамнестичними даними та характерною клінічною картиною мігруючої еритеми — основної клінічної ознаки інфекції. На більш пізніх стадіях золотим стандартом діагностики хвороби наразі вважається проведення імунофлуоресцентного аналізу та імуноблотингу окремо або в комбінації. За словами Т. Крючко, відсутність специфічних симптомів змушує пацієнта звертатися до 5 лікарів упродовж 2 років до підтвердження діагнозу. Як наслідок, гіподіагностика призводить до неадекватного лікування, а в окремих випадках, наприклад у вагітних, до інфікування плаценти. Лікування хвороби Лайма проводиться відповідно до існуючих клінічних настанов, з урахуванням ймовірних негативних явищ, пов’язаних із застосуванням антибіотиків.

Сергій Кривопустов, доктор медичних наук, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, професор, звернув увагу на оновлення Європейських рекомендацій щодо лікування риносинуситу та назальних поліпів у дітей, у яких, на думку автора, надано більш чітке визначення термінів хвороби (Fokkens W.J., Lundi V.J., Hopkins C., 2020). Так, клінічні ознаки риносинуситу впродовж 5 днів — завжди вірусного генезу; 5–10 днів триває неускладнений перебіг вірусного риносинуситу; після 10-ї доби лікарю слід подумати про гострий післявірусний риносинусит. Ураження нюхових клітин виникає при будь-якій вірусній інфекції, тому аносмія не є специфічною ознакою коронавірусної інфекції. (Dai Zh., Deng Y., Meng X., 2020). Враховуючи неефективність препаратів з антибактеріальною дією і кортикостероїдів та обмеженість застосування деконгестантів у дітей, успішним альтернативним методом лікування риносинуситу є фітоніринг. Згідно з концепцією фітонірингу, ефективність застосування рослинних препаратів поєднується з високим профілем безпеки та запобігає виникненню антибіотикорезистентності.

Людмила Квашніна, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», висвітлила питання значущих ментальних розладів, поширених у дитячій популяції внаслідок шкільної дистанційної дезадаптації. Загалом усі стресові фактори умовно поділяють на позитивні (еустрес) та негативні (дистрес). Обидві групи викликають неспецифічні ознаки адаптаційного синдрому. На відміну від позитивного впливу на організм короткотривалого стресу, тривалі стресові умови призводять до надлишкового контролю, емоційної лабільності, порушення сну, спричиняють поведінкові та когнітивні порушення, виникнення соматичної патології, зокрема астено-невротичного синдрому. Лікування синдрому дезадаптації полягає у зменшенні впливу стресового фактору та впровадженні стратегії фітонірингу. Доповідач підкреслила, що ефективність традиційного підходу із застосуванням фізіотерапевтичних методів не доведено.

Тамара Борисова, професор, доктор медичних наук, завіду­вач кафедри педіатрії № 2, Державний заклад «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», присвятила доповідь практичному питанню рекурентних інфекцій сечової системи. Частота виникнення повторних епізодів рекурентних інфекцій сечової системи сягає 50% випадків. Крім дітей з вродженими вадами нирок та сечового міхура внаслідок мутації генів PAX2 та EMX2 (синдром СAKUT), до групи ризику входять пацієнти після неадекватної антибіотикотерапії гострої інфекції сечовидільної системи. Діагностика полягає в ретельному зборі анамнезу та лабораторних дослідженнях. Доповідач наголосила на необхідності своєчасного формування гігієнічних навичок у дітей (до 1,5 років), регулярного сечовипускання, дотримання правил особистої гігієни та уникнення закрепів як основних профілактичних напрямків. Зважаючи на суперечливість питання профілактичної дії антибіотиків, призначення антибактеріальних засобів залишається на розсуд лікаря та залежить від клініко-лабораторних ознак, зокрема виразності дисфункції сечової системи та кишечнику. Для хлопчиків з рекурентними інфекціями сечової системи доведена користь обрізання. Ефективність рослинних препаратів з вмістом журавлини та пробіотиків залишається недоведеною.

Генадій Леженко, професор, доктор медичних наук, Запорізький державний медичний університет, зважаючи на рекомендації ВООЗ щодо зменшення застосування блокаторів β2-адренорецепторів у дітей, у зв’язку з невибірковістю їх дії та впливом на екстралегеневі β1-адренорецептори, у своєму виступі висвітлив доведеність безпеки та ефективності молекули доксифіліну у дітей з бронхообструктивним синдромом (Cazzola M., Calzetta L., Rogliani P., 2019).

Юрій Марушко, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри педіатрії післядипломної освіти, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, зупинився на методах лікування гострого обструктивного бронхіту у дітей з доведеною ефективністю. Однією з ланок патогенетичного механізму виникнення вірус-індукованого бронхоспазму є зниження синтезу циклічного аденозинмонофосфату під впливом вірусу та активації клітинної імунної відповіді, яка клінічно визначається бронхообструкцією. Зважаючи на стале уявлення про зазвичай неускладнений перебіг SARS-CoV-2 у дітей, доповідач підкреслив ймовірність бронхообструкції у пацієнтів з респіраторною інфекцією коронавірусного генезу. Цільовим лікуванням у дітей з бронхоспазмом є використання небулайзерів. Ю. Марушко звернув увагу на доведену безпеку та додаткову протизапальну дію доксифіліну (Calzetta L., Hanania N.A., Dini F.L., 2018).

Ольга Цодікова, доктор медичних наук, професор, Харьківська академія післядипломної освіти, поділилася власним клінічним досвідом застосування фітонірингу в практиці лікаря-педіатра. Стратегія фітонірингу спрямована на тривале застосування (3–4 роки) та є ефективною альтернативою противірусним препаратам з недоведеною ефективністю. Високий профіль безпеки дозволяє застосування фітонірингу у дітей 2–5 років з рекурентною інфекцією, при зміні дитячого колективу тощо.

Тему підвищення функціональних можливостей неспецифічного імунітету продовжила Л. Квашніна. Сучасні дані свідчать, що реактивність імунної системи обумовлює різну здатність дітей витримувати психоемоційне та фізичне навантаження. У ході спільних досліджень ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України» та Інституту біохімії було отримано результати, які свідчать про формування ендотеліальної дисфункції, обумовленої дефіцитом омега-3 в харчових продуктах, з подальшим виникненням серцево-судинних порушень. Було доведено негативний вплив дефіциту поліненасичених жирних кислот у раціоні вагітних на частоту респіраторних інфекцій у дітей перших 6 міс життя (Imhoff-Kunsch B., et al., 2011) та підвищення ризику виникнення пневмонії. За результатами ще одного дослідження було встановлено зсув балансу у бік протизапальних цитокінів на противагу прозапальним у разі застосування риб’ячого жиру (MacCowen R.C., Bristrian B.R., 2003). Доповідач не рекомендувала рутинне виконання імунограми у зв’язку зі складнощами трактування, обумовленими коливанням показників клітинного імунітету в залежності від зовнішніх умов. Однак зауважила, що застосування харчових добавок з вмістом докозагексаєнової кислоти доведено знижує частоту виникнення гострого бронхіоліту у дітей першого року життя (Pastor N., Mitmesser S.N., 2006).

Спираючись на клінічні рекомендації Американської асоціації сімейних лікарів (American Academy of Family Physicians), С. Кривопустов проаналізував стратегію лікування вірусного назофарингіту на прикладі клінічного випадку. Послідовність лікування складається з підтримувальної та симптом-орієнтованої терапії та спрямована на контроль лихоманки, відволікаючу терапію (натирання ментоловмісними мазями), стимуляцію кашльового рефлексу шляхом застосування пеларгонії та меду у дітей після 1 року, іригації порожнини носа, адекватного питного режиму. Такий підхід доведено зменшує тривалість хвороби та вираженість симптомів (Cochrane Acute Respiratory Infections Group, 2018). Доповідач зауважив, що розуміння антибактерицидної дії лізоциму при гострому фарингіті, зокрема його противірусних та протизапальних ефектів, надало змогу підвищити біодоступність місцевих антибактерицидних засобів.

С. Крамарьов зауважив, що незважаючи на інформаційне домінування в публічному просторі даних щодо небезпеки коронавірусної інфекції, існують інші інфекційні захворювання, які спричиняють загрозливі стани, зокрема кір та вітряна віспа. Ускладнений перебіг кору обумовлений тропністю вірусу до нервових клітин, що призводить до виникнення вкрай важкого ускладнення — коревого паненцефаліту. У ході пошуку активних речовин з противірусною дією була доведена ефективність високих доз вітаміну А (Vallimor E., Fawzi W.W., 2005). Утім, етіотропного лікування кору не винайдено, а основним засобом запобігання є специфічна імунна профілактика. Доповідач нагадав про етіотропне лікування вітряної віспи за допомогою ацикловіру, звернувши увагу на вікові обмеження. Щодо грипу, проходять активні дослідження препаратів з антивірусною дією, зокрема балоксавіру, механізм дії якого полягає у блокуванні процесу трансляції вірусної РНК шляхом пригнічення ферментів мРНК (р<0,001).

Доповідь Олега Шадріна, професора, доктора медичних наук, завідувача відділення проблем харчування та соматичних захворювань дітей раннього віку ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Національної академії медичних наук України», була присвячена виразковим хворобам кишечнику, серед яких питома вага належить хворобі Крона та виразковому коліту. Існують певні складнощі в діагностиці, які полягають у відсутності специфічних ознак хвороб, схожих симптомах та недостатньому практичному досвіді проведення диференційної діагностики. Статистично достовірні дані свідчать про нерівномірність розповсюдженості виразкових хвороб, причина якої залишається нез’ясованою. Початок захворювання співпадає з підлітковим віком і досягає піку у 20–40 років. Однак відмічають і так звану малюкову форму, яка вирізняється вкрай злоякісним перебігом. У патогенезі запальних хвороб кишечнику основну роль відіграє нерегульована надмірна імунна відповідь. Значні обсяги ураження призводять до виникнення фульмінантного мегаколону зі смертельним наслідком (10%). Окрім ознак з боку кишечнику, перебіг захворювання характеризується наявністю таких проявів, як хронічна анемія, вузликовий периартеріїт, холангіт. Біопсія кишечнику та підвищення рівня маркерів запалення, зокрема С-реактивного білка та фекального кальпротектину, підтверджують діагноз та визначають подальшу тактику ведення пацієнта з неспецифічним запальним захворюванням кишечнику. Лікування полягає в застосуванні препаратів з доведеною ефективністю, зокрема 5-аміносаліцилової кислоти (Murray A., Nguyen T.M, Parker C.E., 2020).

Світлана Ільченко, професор, доктор медичних наук, ДУ «Дніпровська медична академія МОЗ України», висвітлила тему персоніфікованого підходу до лікування дітей з гіперреактивністю бронхів, яку спричиняють як вроджені чинники, так і зміни зовнішнього середовища, зокрема низькі температури повітря та вплив респіраторних вірусів. Доповідач зупинилася на ятрогенному факторі гіперреактивності бронхів, який виникає внаслідок неадекватного використання небулайзерів. Гіперчутливість бронхіальних рецепторів внаслідок подразнення спричиняє порушення балансу адренергічної та холінергічної іннервації та призводить до виникнення обструктивного синдрому або епізодів свистячого дихання (візингу). Зважаючи на неминучість гіперреактивності бронхів у пацієнтів з гострим інфекційним запаленням верхніх дихальних шляхів, респіраторна інфекція потребує невідкладного початку лікування, при виборі якого перевага має надаватися препаратам штучного походження, на відміну від аерозольних та місцевих форм з вмістом летючих рослинних олій, екстрактів трав. Окремо доповідач підкреслила необхідність дотримання правил користування небулайзерами. Серед традиційних засобів відновлення дихальної функції перевага надається флаттерам та фізичним вправам, тоді як надувати кульки не рекомендовано. Була доведена ефективність застосування 3% розчину хлориду натрію у дітей з кашлем, яка визначалася покращенням стану слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та збереженням нормального мукоциліарного кліренсу (Hupta H.V., Kaur G., Baidwan A.S., 2016). Лікар застерегла від вибору інгаляційних форм бронхолітиків з вмістом сірчаної кислоти, що виступає як бронхообструктивний чинник.

С. Крамарьов підняв болючу та вкрай важливу тему застосування антибіотиків у педіатричній практиці. Попри незаперечний лікувальний ефект, застосування антибактеріальних препаратів спричиняє істотні побічні ефекти, у тому числі антибіотикорезистентність, зміну мікробіома та призводить до дисбалансу клітинного імунітету з перевагою прозапальних факторів над протизапальними. Зокрема, зміни мікробіома у дітей спостерігалися впродовж 6 міс після короткотривалого застосування азитроміцину або амоксициліну (Wei S., Mortensen M.S., Bre Stokholm J., 2018). Тривалі зміни у слизовій оболонці кишечнику порушують бар’єрну функцію та викликають антибіотик-асоційовану діарею через 8 тиж після закінчення застосування антибіотика. Механізм виникнення антибіотикорезистентності полягає в існуванні в кишечнику певної кількості стійких до дії антибіотиків бактерій зі здатністю надалі генетично передавати антибіотикорезистентність не тільки своїй популяції, а й сусіднім класам мікроорганізмів. З метою профілактики АБ-асоційованої діареї клінічними настановами багатьох країн рекомендовано тривале застосування пробіотиків з доведеною ефективністю, зокрема тропічного штаму дріжджів Boulardii S. CNCM I-745 та лактобацили Lactobacillus rhamnosus GG, які блокують ферментативну активність патогенів та сприяють збереженню епітеліального бар’єра кишечнику.

Л. Квашніна наступну свою доповідь присвятила біологічним ефектам активних метаболітів вітаміну D3. Рецептори до вітаміну D є у більш ніж 30 органів та тканин, зокрема, тимусі та імунокомпетентних клітинах кишечнику. Як відомо, рецепторно-клітинна взаємодія за участю активних метаболітів вітаміну D3 спричиняє синтез нових молекул мРНК та трансляцію білків, що беруть участь у стрероїдоподібній відповіді. In vitro активні метаболіти вітаміну D3 надавали ознак мембранотропності навіть за відсутності специфічних рецепторів. Крім того, була доведена участь вітаміну D у синтезі кателіцидіну — речовини, яка спричиняє антибактерицидну дію, що було підтверджено зниженням частоти захворюваності на грип за умови застосування активних метаболітів D3 вподовж 2 міс (Adams J.S., Hewison M., 2008). Було з’ясовано механізм протидії функціональному виснаженню NK-клітин — лімфоцитів, які є частиною вродженого противірусного імунітету, та виявлено зменшення кількості рецидивів респіраторних інфекцій під впливом вітаміну D3. Доповідач наголосила на певній умовності терміна «вітамін D», оскільки гормоноподібну дію спричиняють лише два його метаболіти: 1α,25(ОН)2D3, або кальцитріол, або D-гормон, та, менш активний, 24R,25 (ОН)2D3.

Олександр Абатуров, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри педіатрії № 1 та генетики, Дніпровська медична академія, свою доповідь присвятив актуальній темі пошуку альтернативних речовин з антибактеріальною активністю, зважаючи на 700 тис смертей на рік, пов’язаних з антибіотикорезистентністю. До речовин з антибактеріальною дією відносяться лантибіотики, або термостабільні пептиди, з вмістом лантионіну або метил-лантионіну (Dischinger J.L., Basi Chipalu S.L., 2013). Була доведена ефективність лантибіотиків при респіраторних інфекціях, викликаних Haemofilus influenzae, Stafilococcus aureus, Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeuroginosa, Streptococcus pyogenes. Наразі описано 100 лантибіотиків.

Т. Крючко продовжила тему й висвітлила ще один перспективний напрямок — мукозальну вакцинацію. Перевага комбінованої вакцини, яка містить систему доставки, ад’ювантну речовину та дозу антигену, у неінвазивному введенні крізь слизову оболонку. Стратегія «прайм-буст» дозволяє ефективно формувати імунітет та істотно знижувати частоту респіраторних захворювань та інфекцій сечовидільної системи. Крім того, мукозальна вакцинація доцільна при аутоімунних та алергічних захворюваннях.

Ірина Височина, професор, доктор медичних наук, ДЗ «Дніпровська медична академія МОЗ України», звернула увагу на особливості застосування флавоноїдів, які впливають на синтез ДНК- та РНК-полімераз та спричиняють антиоксидантний, протизапальний, противірусний ефект. На думку доповідача, активне застосування альтернативних засобів з антибактеріальною активністю дозволяють запобігти поліпрагмазії та зменшити поширення антибіотикорезистентності.

О. Шадрін розповів про корекцію функціональних розладів біліарного тракту за допомогою урсодезоксихолієвої кислоти, механізм дії якої полягає в покращенні фізичних властивостей жовчі.

Г. Бекетова підкреслила важливість іонів магнію для нормального функціонування сигнальних шляхів, від яких залежить стан шкіри, м’язів, суглобів та нервової системи дитини, розповіла про те, на чому базується корекція магнієвого дефіциту. Лікарю-практику слід звертати увагу на клінічні маркери дефіциту магнію, а саме: втомлюваність, підвищення частоти виникнення хвороб, синдром дефіциту уваги.

О. Білоусова наступну доповідь присвятила значущій клінічній проблемі закрепів у дітей органічного генезу. Зазвичай, органічні закрепи обумовлені вродженими або набутими порушеннями анатомічної структури шлунково-кишкового тракту, зокрема стенозами, звуженнями, пухлинними процесами та виникають внаслідок спайкової хвороби. До групи ризику виникнення порушення входять діти з моторною дисфункцією, метаболічними порушеннями та захворюваннями ендокринної системи. Ще одним чинником органічного закрепу є ятрогенний фактор. Складнощі діагностики полягають в недотриманні правил первинного огляду, нехтуванні анамнестичними даними та наданні переваги візуальним методам, зокрема оглядовій рентгенографії, яка є малоінформативною. У лікуванні порушення перевага надається консервативним методам із застосуванням лактулози та поліетиленгліколю, на відміну від сталих уявлень. Однак, хвороба Гіршпрунга та атрезія прямої кишки є прямими показаннями до хірургічного лікування. У харчовий раціон рекомендовано додавати продукти функціонального походження, збагачені харчовими волокнами, антиоксидантами, олігосахаридами, систематичне застосування яких спричиняє регуляційний ефект. Пребіотики з доведеною ефективністю спричиняють м’яке осмотичне послаблення кишечнику та не викликають синдрому лінивої кишки (Davani-Davari D., Negahdaripour M., Karimzadeh I., 2019).

Інна Кошель, доктор медичних наук, доцент кафедри терапії і сімейної медицини інституту післядипломної освіти Івано-Франківського національного медичного університету, розповіла про стратегію контролю болю при гострому тонзиліті. Пацієнтам з гострим тонзилітом антибіотики рекомендовано призначати, спираючись на оцінку клінічних симптомів за шкалою Mclsaac, яка дозволяє одночасно визначити клінічну доцільність антибіотикотерапії та уникнути гіподіагностики гострого фарингіту стрептококового генезу. На думку доповідача, клінічний досвід довів раціональність стратегії відкладеного призначення антибіотиків, за якою в перші 24–36 год призначається симптоматичне лікування згідно з клінічними настановами з подальшим моніторингом його ефективності.

С. Крамарьов у наступному виступі зупинився на клінічних відмінностях респіраторних інфекцій, зокрема на ускладненому перебігу грипу та COVID-19. Результати досліджень засвідчили підвищення частоти розвитку пневмонії, викликаної пневмококом при грипі, тоді як для коронавірусної інфекції головними збудниками запалення є атипові мікроорганізми: мікоплазми, хламідії та ін. Що стосується пошуку таргетованих противірусних препаратів прямої та непрямої дії, іn vitro було виявлено інгібуючий ефект енісаніуму йодиду до реплікації вірусу (Boltz D., Peng X., Muzzio M., 2018).

О. Рєчкіна, зважаючи на очікуване сезонне підвищення частоти розвитку респіраторних інфекцій, присвятила доповідь стратегії лікування кашлю. Клінічну проблему становить нецільове застосування системних антигістамінних препаратів, рання необґрунтована антибіотикотерапія, застосування бронхолітиків без точки доступу та нераціональне використання небулайзерної терапії. Аби запобігти поліпрагмазії та нераціональному вибору препаратів, доповідач наголосила на необхідності звертати увагу на результати диференційної діагностики рефлекторного кашлю з метою покращення мукоциліарного кліренсу. Враховуючи відсутність загальноприйнятих часових критеріїв кашлю, основним діагностичним інструментом залишаються анамнестичні та клінічні дані. Результати досліджень довели значну тривалість кашлю після ускладненого перебігу респіраторних інфекцій у дітей першого року життя (Thompson M., Vodicka T.A., Blair P.S., 2013). Одним з фармакологічних рішень може бути муколітик з протизапальною дією, ердостеїн з найвищою ефективністю в комбінації з амоксициліном та кларитроміцином (Scaqlione F., Petrini O., 2019). Профіль безпеки препарату співставний з плацебо, що обґрунтовує раннє застосування та знижує ймовірність призначення антибіотиків.

Віктор Лукашук, завідувач кафедри педіатрії №5, доктор медичних наук, професор, розповів про вибір оптимальної лікувальної стратегії хелікобактерної інфекції у дітей згідно з оновленими у 2016 р. рекомендаціями Європейського та Американського товариств дитячих гастроентерологів, гепатологів та нутриціологів. Доповідач підкреслив важливість призначення антибактеріальної терапії з визначенням ризиків та переваг для пацієнта (Jones N., Koletzko S., Goodman K., 2016). Діагноз підтверджує біопсія, виконана під час фіброгастродуоденоскопії, з подальшим визначенням антибактеріальної чутливості, від якої залежить успішність лікувальної тактики, спрямованої на ерадикацію мікробного агента. Накопичений клінічний досвід свідчить про малоінформативність імунофлуоресцентного аналізу сечі, слини та крові. Для визначення Н. pylorі-статусу дитини перевага надається таким малоінвазивним методам, як визначення коагулюючого антигену або проведення полімеразно-ланцюгової реакції.

Список використаної літератури

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.