Шляхи зниження дитячої смертності в Україні

0 51

Резюме. У профільному комітеті Верховної Ради відбувся круглий стіл з цього приводу

29 листопада 2017 р. Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я провів засідання круглого столу на тему: «Шляхи зменшення дитячої смертності».

У заході взяли участь народні депутати, представники Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ), інших міністерств і відомств, Національної академії медичних наук, регіональних управлінь охорони здоров’я, наукових медичних установ, міжнародних організацій, а також фахівці, експерти.

Під час засідання обговорено нагальні питання збереження життя та здоров’я підростаючого покоління, зокрема різні аспекти зниження дитячої смертності в Україні.

Учасники круглого столу зазначали, що діти належать до найбільш вразливих верств населення, показники смертності дітей є загальновизнаним індикатором здоров’я нації, що віддзеркалює якість життя населення, рівень добробуту, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві, стан довкілля, рівень освіти й культури, ефективність профілактики захворювань, доступність та якість медичної допомоги тощо.

При цьому рівень смертності дітей до 5 років життя визначено основним інтегрованим показником, який використовується світовою спільнотою для оцінки рівня соціально-економічного розвитку та ефективності діяльності системи охорони здоров’я країни. Найважливішою його складовою є показник малюкової смертності, тобто дітей віком до 1 року.

Сьогодні, за статистикою, 10 з 1000 маленьких українців не доживають до 5 років. І показники смертності та захворюваності дітей з року в рік продовжують зростати.

Причинами такого явища називали: зниження рівня матеріального та соціального забезпечення населення, передусім сімей з дітьми, зниження рівня та якості освіти молодих батьків, недостатнє матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я, зниження показників охоплення профілактичними щепленнями, в тому числі через брак або відсутність вакцин та анатоксинів, недотримання санітарного законодавства під час організації харчування у навчальних закладах тощо.

За словами промовців, причини малюнкової смертності безпосередньо залежать від рівня розвитку держави. Тому в нерозвинених країнах цей показник дуже високий з огляду на те, що немовлятам і матерям не завжди може бути надана своєчасна допомога. У високорозвинених країнах показник малюкової смертності є суттєво нижчим, оскільки у цих країнах жінки з дітьми мають належний доступ до послуг охорони здоров’я.

Доповідачі звертали увагу на те, що смертність немовлят має певну сезонність. Її рівень підвищується в зимові та літні місяці, а знижується восени та навесні. Більш висока смертність немовлят у літній період зумовлена тим, що в цей час підвищується ризик інфекційних захворювань. При цьому 16% дитячих смертей припадає на перший день життя, 44% — на перший місяць.

За роки незалежності нашої країни показник малюкової смертності демонстрував суттєве зниження. Так, у 2016 р. він становив 7,51 на 1000 дітей, народжених живими, що удвічі нижче, ніж у 1994 р. Однак цей інтегральний показник все ще перевищує середньоєвропейський (до 5 на 1000 народжених живими).

У віковій структурі малюкової смертності в Україні на першому місці — діти, які померли у віці від 0 до 6 діб (рання неонатальна смертність — 3,06 на 1000 народжених живими), на другому — віком 28 діб–1 рік (пізня неонатальна смертність — 1,61 на 1000 народжених живими), на третьому місці — 7–27 діб (постнатальна смертність — 2,83 на 1000 народжених живими).

Під час засідання наводилися дані Всесвітньої організації охорони здоров’я, згідно з якими пропорційний показник ранньої неонатальної смертності у немовлят з масою тіла при народженні більше 1500 г повинен становити 1,0 на 1000 народжених живими і мертвими. В Україні його рівень не відповідає міжнародним стандартам і сягає 1,66 на 1000 народжених живими і мертвими, а на окремих адміністративних територіях перевищує міжнародні стандарти більше ніж у 2 рази. Потенціал зниження рівня ранньої неонатальної смертності у зазначеній ваговій категорії залежить від якості обслуговування немовлят до виписки зі стаціонару.

Рівень малюкової смертності у закладах охорони здоров’я, що перебувають у сфері управління МОЗ України, у 2016 р. був найвищим у Луганській області (12,17), а найнижчим — у Тернопільській (4,83 на 1000 народжених живими). У структурі малюкових втрат 42% належать перинатальним факторам і майже 18% — вродженій патології.

Загалом в Україні у структурі малюкової смертності перше рангове місце займають окремі стани, що виникають у перинатальний період (38%), друге місце посідають вроджені вади розвитку, деформації і хромосомні аномалії (32%), третє — травми, отруєння і деякі інші наслідки впливу зовнішніх факторів (7%). У середньому значення показників смертності немовлят і дітей віком до 5 років для мешканців сільської місцевості у півтора–два рази вищі, ніж у мешканців міст.

У структурі смертності дітей віком від 0 до 14 років перше місце посідають зовнішні причини, за ними йдуть вроджені аномалії та хвороби нервової системи. А у структурі смертності підлітків 15–17 років на першому місці — нещасні випадки, на другому — хвороби нервової системи, а на третьому — серцево-судинні захворювання.

Учасники заходу зауважували, що досить високим є показник смертності дітей всіх вікових груп внаслідок онкологічних захворювань, оскільки кожна четверта дитина в Україні помирає від раку вже протягом першого року захворювання, а п’ятирічна виживаність дітей з онкологічною патологією загалом не перевищує 60%.

Однією з основних причин смертності у віковій групі від 15 до 29 років залишаються самогубства. Нині Україна входить до десятки країн з найвищим рівнем самогубств. Середній показник суїцидів для нашої країни — 22 випадки на 100 тис. населення. Водночас у розвинених країнах цей показник у рази нижчий — до 10 осіб на рік на 100 тис. населення (Греція, Італія, Гватемала, Філіппіни, Албанія та ін.).

Учасники круглого столу заслухали інформацію представника МОЗ щодо реформування медичної допомоги дітям відповідно до європейських стандартів, доповіді провідних фахівців та експертів у галузі педіатрії щодо причин та резервів зниження малюкової смертності, профілактики вроджених вад розвитку у дітей, стану справ зі смертністю дітей внаслідок онкологічних та онкогематологічних захворювань, розладів психіки і поведінки у дітей як причини дитячих суїцидів, а також застосування програмно-цільового підходу з метою збереження здоров’я підростаючого покоління тощо.

За результатами обговорення питання учасники круглого столу погодилися, що з метою зниження показників смертності дітей в Україні необхідно розробити і затвердити комплексну Національну стратегію з охорони материнства та дитинства, спрямовану на збереження здоров’я дітей, передбачивши в ній комплексні заходи щодо удосконалення медичної допомоги дітям із впровадженням сучасних методів діагностики та лікування; забезпечення рівного доступу дітей до якісних медичних послуг; посилення профілактичного напряму роботи в педіатрії; підвищення обізнаності батьків та членів суспільства щодо проблем дитячого здоров’я; пропагування здорового способу життя, подолання кадрового дефіциту лікарів-педіатрів тощо.

Також учасники круглого столу наголосили на необхідності забезпечення подальшого реформування галузі охорони здоров’я у частині надання медичної та профілактичної допомоги дітям, якнайшвидшої розробки Державної соціальної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 р., концепцію якої затверджено відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 р. № 230-р, та максимального прискорення затвердження концепції Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на 2017–2021 роки», розробленої МОЗ України.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами komzdrav.rada.gov.ua

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.