Шизофренія: новий препарат для лікування

0 13

Резюме. Темою чергового засідання Науково-дискусійного клубу лікарів психіатрів з експертною думкою стало застосування нових фармакологічних досягнень у лікуванні багатовимірного психічного порушення — шизофренії.

29 січня 2021 р. Олег Чабан, доктор медичних наук, завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, та Сергій Маляров, кандидат медичних наук, керівник Центру психосоматики та депресій, провели третє засідання Науково-дискусійного клубу лікарів-психіатрів. Під час засідання традиційно обговорювали клінічні випадки та ефекти від застосування нового високоселективного препарату з антипсихотичною дією.

О. Чабан розпочав засідання Клубу доповіддю, в якій висвітлив алгоритм прийняття актуального клінічного рішення у лікуванні пацієнта з шизофренією. Останнім часом спостерігається докорінна зміна поглядів на лікувальну стратегію пацієнта із шизофренією, яка бере витоки з досліджень відомого британського психіатра Тімоті Кроу [1]. Відомий виокремленням двох симптомокомплексів шизофренії — з негативними та позитивними симптомами — Т. Кроу вважав, що шизофренія є таким же надбанням людського мозку, як і мова. Відмінний від сталого, інший погляд на природу психічних захворювань, отримав розвиток у рамках постпсихіатрії, основним інструментом якої є гуманістичний підхід до пацієнтів. Відхід від психіатричної традиції сприяв виробленню успішних лікувальних стратегій, перш за все, з метою поліпшення якості життя та збереження емоційно-соціальних зв’язків пацієнтів проти седації [2]. Загалом перевага надається психотерапії та соціалізації на сприятливому завдяки фармакотерапії тлі. Застосування активних антипсихотичних засобів із послідовним підтримувальним лікуванням має за мету створення безпеки для пацієнта. Оскільки основна мета лікувальної стратегії, спрямованої на ресоціалізацію, — набуття нового досвіду і трудової адаптації — перевага надається монотерапії ефективним та економічно доступним пацієнту препаратом, який нівелює стресову негативну симптоматику шизофренії та запобігає стигматизації. Крім усунення фрустраційної негативної симптоматики, суперечливе питання підбору правильних доз має за мету коригувати когнітивні розлади та підтримувати стабільну ремісію. Успішний терапевтичний альянс лікаря та пацієнта поступово замінює комплаєнс з однобічним прийняттям рішення без участі пацієнта, однак потребує кропіткої роботи. Чим же заміряти ефективність ідей постпсихіатрії в реальній клінічній практиці? До найпоширеніших шкал належить шкала позитивних та негативних синдромів PANSS і шкала вихідної та завершеної оцінки CGI2. Наразі продовжується пошук нових антипсихотичних препаратів з метою мінімізації поширених побічних ефектів, зокрема тромбоемболізму, екстрапірамідних порушень, гіперпролактинемії та пов’язаної з нею гіпоестрогенемії, нейролептик-індукованого дефіцитного синдрому та нейролептичної депресії.

Галина Статкевич, лікар-психіатр вищої категорії, завідувач відділення № 2 КМП «Психіатрична лікарня», м. Маріуполь, доповіла про клінічний випадок застосування атипічного антипсихотичного препарату карипразину у пацієнтки із шизофренією з метою зменшення вираженості негативної симптоматики. Фармакодинаміка карипразину базується на високій спорідненості до D3-дофамінових рецепторів, які потенційно задіяні в забезпеченні когнітивного функціонування, емоційних процесів, виконавчої функції та соціальної поведінки. До переваг карипразину належить одноразове застосування та мінімум побічних ефектів [3]. Селективність препарату до D3-рецепторів порівняно із D2-рецепторами запобігає виникненню депресивних симптомів у пацієнтів із психічними порушеннями та надає можливість широкого застосування карипразину у осіб із великим депресивним розладом, біполярним порушенням, атрофічними віковими захворюваннями, зокрема у пацієнтів із хореєю Гентигтона, а також при зловживанні психоактивними речовинами [4].

Клінічний випадок

Пацієнтка віком 24 роки, вища освіта, живе з батьками, спостерігається у психіатра впродовж 5 років. Проходила багаторазове лікування у спеціалізованих стаціонарах із приводу неперервного перебігу шизофренії, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром. Супутній діагноз. Дисплазія сполучної тканини. Нейроциркуляторна дистонія. Під час останнього емоційно-психологічного дослідження пацієнтка адекватна. Контакт малопродуктивний за рахунок зниженого темпу мислення та зниженої уваги. Емоційне сприйняття малодиференційоване, мова невиразна, реакція афективна. Пацієнтка вороже налаштована до матері, вважає її винною у виключенні з університету. Спостерігається відстороненість від рутинних справ. Соматичний стан не порушений. Багаторазове застосування антипсихотичних препаратів дало частковий ефект, проте не дозволило досягти кінцевої мети — ресоціалізації та трудової адаптації. У результаті застосування карипразину покращився емоційний стан пацієнтки та були мінімізовані позитивні й негативні симптоми основного захворювання, покращилася соціальна та комунікативна активність, з’явилося бажання влаштуватися на роботу. Зі слів матері, пацієнтка не справляє враження психічно хворої людини.

С. Маляров висвітлив труднощі вибору лікувальної стратегії у пацієнтів із шизофренією та закликав до відходу від застарілого бачення шизофренії як незворотного стану із втратою когнітивно-­емоційних зв’язків. Сучасний погляд на проблему передбачає виявлення симптомокомплексу, зумовленого шизофренією з послідовним виникненням інших станів, що в цілому призводить до порушення соціальної дезадаптації пацієнта [5]. Основним інструментом оцінювання клінічного стану пацієнта із шизофренією залишається клінічне інтерв’ю та оцінювання за шкалами. Одна з них, шкала оцінки соціального та професійного функціонування PSP, дозволяє модифікувати соціальне функціонування під час кожного візиту пацієнта. Вибір лікувальної стратегії пацієнта із психотичним розладом створює певні труднощі. На противагу пріоритету пригнічення негативних симптомів, на перший план виходить вправність лікаря у підборі антипсихотичних препаратів під конкретну динаміку клінічного стану та контроль динамічної картини захворювання. Зазначу, що спостереження фармакокінетики антипсихотичного препарату проводиться впродовж ≥2 тиж після досягнення стабільного клінічного стану у пацієнта. Високоселективність карипразину до D3-дофамінових рецепторів, на думку доповідача, дозволяє рекомендувати його застосування як препарату другої лінії пацієнтам із психотичними станами та депресивними розладами за умови титрування дози у бік зниження до виявлення клінічно ефективної концентрації карипразину.

Список використаної літератури

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.