Ревматоїдний артрит: в пошуках ефективного лікування

0 5

Резюме. Довгострокові ефекти застосування біологічних хворобомодифікуючих препаратів у пацієнтів з ревматоїдним артритом.

Актуальність

Лікування ревматоїдного артриту (РА) становить надзвичайно актуальну клінічну проблему, незважаючи на значний вибір препаратів з протизапальною дією. Згідно з рекомендаціями Американської колегії ревматологів (ACR) та Європейської ліги боротьби з ревматизмом (EULAR) засобами першої лінії при РА є хворобомодифікуючі антиревматичні препарати (ХМАРП), які за походженням поділяються на дві групи: синтетичні (сХМАРП) та біологічні або біосиміляри (бХМАРП). Фармакологічна дія обох підгруп ХМАРП подібна та спрямована на пригнічення гіперактивності імунокомпетентних клітин. Результати досліджень підтвердили безпеку бХМАП та тенденцію до зниження активності системного запалення у пацієнтів з РА (Aletaha D., Funovits J., Smolen J.S., 2008).  Однак залишається відкритим питання довгострокових клінічних ефектів від застосування бХМАРП. Вказане спричинило проведення дослідження групою лікарів на чолі з Іріні Гініцаріді (Genitsaridi I), відділення ревматології та клінічної імунології Університету м. Геракліон (Греція). Результати опубліковані у вересневому номері журналу «Діагностика та лікування артритів» (Arthritis Research & Therapy).

Результати

До дослідження було залучено 295 пацієнтів з помірно тяжким перебігом РА (≤3,2 за шкалою DAS 28) на тлі тривалого застосування ХМАРП (≥50% впродовж 5 років). У першу групу були виділені пацієнти зі стійкою помірно-низькою активністю (45%). До другої увійшли пацієнти у стані субремісії на тлі помірно-високої активності РА (55%). Переважна більшість пацієнтів отримували бХМАРП у комбінації з сХМАРП, з них наприкінці п’ятого року дослідження 54% послідовно отримували другий біосиміляр, а 26% — третій. У ході дослідження оцінювалися досягнення стійкої ремісії та активність хронічного запального процесу, що має особливе значення, зважаючи на тривалість РА.

Дослідниками виявлено нижчий рівень функціональної активності у групі субремісії з помірною активністю порівняно з групою повної ремісії або низькою активністю хвороби (р˂0,0001). Водночас найбільш значуща втрата функціональності суглобів впродовж 5 років була відмічена у групі зі стійкою помірно-низькою активністю  (р˂0,0001). Додатково встановили асоціацію стійкої активності хвороби з більшою кількістю небажаних явищ внаслідок лікування (р=0,006).

Дослідники дійшли висновку, що для досягнення стійкої клінічної ремісії мають значення наступні чинники:

  • чоловіча стать (р=0,017);
  • нижча кількість балів за шкалою DAS 28 (р˂0,001);
  • функціональне покращення ˃0,22 (р=0,029);
  • зменшення середньої кількості балів за шкалою DAS 28 впродовж першого місяця після початку лікування (р=0,001).

 

  • Genitsaridi I., Flouri I., Plexousakis D., Marias K. et al. (2020) Rheumatoid arthritis patients on persistent moderate disease activity on biologics have adverse 5-year outcome compared to persistent low-remission status and represent a heterogeneous group. Genitsaridi et al. Arthritis Research & Therapy. 22: 226 https://doi.org/10.1186/s13075-020-02313-w
  • Aletaha D., Funovits J., Smolen J.S. (2008) The importance of reporting disease activity states in rheumatoid arthritis clinical trials. Arthritis Rheum.; 58(9): 2622–31. https://arthritis-research.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13075-020-02313-w

Юлія Жарікова

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.