Реальні зміни чи фікція — професійна асоціація коментує ініціативу щодо встановлення обмеження розміру націнки

0 99

ГО «ВОМФАФР» не погоджується з пропозицією проєкту щодо встановлення граничних постачальницько-збутових надбавок на лікарські засоби і медичні вироби на рівні, не вищому за 7%, та граничних торговельних (роздрібних) надбавок на рівні, не вищому за 15%. В організації відмічають, що автор законопроєкту Дмитро Костюк в аргументації стосовно необхідності запровадження таких обмежень націнки повідомив, що порівняно з 2018 р. у 2019 р. ціни на ліки зросли на 19%. Однак в організації звертають увагу, що постачальницько-збутові надбавки на рівні 10% та торговельні (роздрібні) надбавки на рівні 25% діяли як у 2018, так і 2019 р. Тому дані надбавки не є тим фактором, який впливає на підвищення цін на лікарські засоби.

На переконання ГО «ВОМФАФР», такими чинниками, зокрема, є відсутність конт­ролю за встановленням виробниками націнки на собівартість ліків при їх реалізації дистриб’юторам; запровадження 7% податку на додану вартість на весь ланцюг постачання ліків та інші. Тому організація просить парламентарів переглянути свою позицію щодо пошуку шляхів зниження цін на лікарські засоби і медичні вироби і впровадити дієві механізми контролю та впливу на реальні підстави зростання цін на лікарські засоби. Пропонуємо увазі читачів повний текст звернення.

Голові Комітету Верховної Ради України
з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування
М. Радуцькому

Голові підкомітету з питань соціальної політики агропромислового комплексу,
розвитку сільських територій, науки та освіти Комітету Верховної Ради України
з питань аграрної та земельної політики
Д. Костюку

Голові Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку
Д. Наталухі

Голові Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
Ю. Арістову

Голові Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики
А. Красносільській

Голові Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом
І. Климпуш-Цинцадзе

Голова підкомітету з питань соціальної політики агропромислового комплексу, розвит­ку сільських територій, науки та освіти Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Дмитро Сергійович Костюк 14.01.2020 р. вніс на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо врегулювання цін на лікарські засоби)».

Для мене особисто вивчення кожного законопроєкту починається з пояснювальної записки до нього. Саме цей документ розкриває проб­лему, яка турбує автора, та шляхи її вирішення.

У даному випадку положення пояснювальної записки викликали у мене низку питань.

Головна теза автора: «Низький рівень життя українців, встановлений прожитковий мінімум, за який фактично неможливо прожити, погіршення екологічних умов життя та значне збільшення кількості хронічних, онкологічних захворювань призводить до того, що значна частина громадян України не має змоги купувати необхідні для лікування медичні засоби в той час, як ціни на них безперервно ростуть».

У якості доказу наявності проблеми автором наведено статистику: «У 2019 році в порівнянні з 2018 роком ціни на ліки в Україні подорожчали в середньому на 19,2%. Так, медичні вироби за рік подорожчали на 7,6%, косметичні — на 16,4%, дієтичні добавки — на 25,9%. Нині в Україні постачальницько-збутові надбавки на лікарські засоби і вироби медичного призначення можуть бути встановлені на рівні до 10% від вартості ліків, а торговельні (роздрібні) надбавки — на рівні до 25% вартості ліків».

Перше питання, яке у мене виникло — як часто косметичні вироби і дієтичні добавки використовуються при лікуванні хронічних і онкологічних захворювань? Чому автор не зробив аналіз цін на лікарські засоби, призначені саме для лікування пацієнтів із захворюваннями даної категорії? Відсутні навіть статистичні дані щодо кількості пенсіонерів, які користуються косметичними виробами та дієтичними добавками…

Друге питання — як постачальницько-збутові надбавки на медичні вироби можуть бути встановлені на рівні до 10% вартості ліків?

І, нарешті, головне питання із сфери логічного мислення — постачальницько-збутові надбавки на рівні 10% та торговельні (роздрібні) надбавки на рівні 25% діяли як у 2018–2019 рр., так і раніше. Розмір надбавок не збільшувався. Тобто чинником, що вплинув на зростання цін на лікарські засоби у 2019 р. в оптовому та роздрібному сегментах ринку, були зовсім не надбавки. Чому ж тоді підвищення цін автор проєкту пов’язує саме з розміром оптових та роздрібних надбавок, які мають стабільний характер протягом останніх років?

Чомусь багато років поспіль законотворці шукають шляхи вирішення проблеми підвищення цін у хвості, а не в голові проблеми. Ціни на лікарські засоби встановлюють виробники та імпортери лікарських засобів. До них автоматично додаються стабільні за розміром відсотки оптових та роздрібних надбавок, що дають змогу дистриб’юторам та власникам аптек утримувати приміщення, обладнання та кваліфікований штат, необхідні для здійснення діяльності, а також асортимент лікарських засобів та медичних виробів.

Поставлю риторичне питання — назвіть хоча б один нормативний акт, який би встановлював державне регулювання ціни для виробників лікарських засобів чи медичних виробів. Таких актів немає! Виробники самостійно і безконт­рольно встановлюють ціни на свою продукцію. Тому жодне обмеження оптових та роздрібних надбавок ніколи не стримує підвищення цін на лікарські засоби.

Я погоджуюся з тим, що в країні стрімко зростають ціни на енергоносії, підвищується мінімальний рівень заробітної плати та інше, що зумовлює збільшення вартості виробничих витрат. Але ж ці самі чинники впливають і на витрати дистриб’юторів та операторів роздрібного ринку! А для фізичних осіб — підприємців, власників аптек у 2019 р. додалися витрати на придбання, впровадження, обслуговування реєстраторів розрахункових операцій (РРО), що, за розрахунками аналітиків, додатково спричинило щонайменше 100 тис. грн витрат.

Як правило, джерелом придбання РРО стали кредитні кошти, що додало сплату банківських відсот­ків до витрат ФОП. Чи допоможе зменшення роздрібної надбавки впоратися малому бізнесу з погашенням цих кредитів та знайти шляхи для виживання в умовах тотальної тенденції до монополізації ринку торгівлі лікарськими засобами?

Оскільки в 2019 р. відмічено стрімке зменшення кількості аптек фізичних осіб — підприємців, впровадження норм законопроєкту прискорить кінець малого підприємництва. Рентабельність сільських аптек уже тяжіє до нуля. Чи призведе закриття аптек фізичних осіб — підприємців на селі до розвитку сільських територій, яким повинен опікуватися автор проєкту як голова відповідного підкомітету? Йому я б рекомендувала вивчити звіти Антимонопольного комітету України з питань монополізації ринку лікарських засобів, щоб усвідомити, кому саме вигідні такі новації.

Повернемося до виробників лікарських засобів. Яку частку собівартості лікарського засобу встановлює виробник при реалізації продукції дистриб’юторам — 10; 20; 30–50%, а може — усі 100 чи 200%? Офіційної інформації, підкріпленої аналізом та розрахунками, немає… Їх не буде й надалі, якщо державне регулювання цін на лікарські засоби буде продовжувати замикатися на сегментах оптової та роздрібної торгівлі.

Референтне ціноутворення на лікарські засоби в Україні робить тільки перші кроки і стосується виключно сфери державних закупівель. Для загального ринку відсутня практика порівняння цін імпортерів з цінами країн походження продукції, не вивчається формування ціни вітчизняних виробників на лікарські засоби для внутрішнього ринку і ціни на ті самі лікарські засоби, що експортуються виробником на ринки інших країн.

Чому б на державному рівні, задля стабілізації цін, не впровадити державну реєстрацію собівартості лікарського засобу (документально підтверд­жену та економічно обґрунтовану) та не встановити націнку виробника при виведенні продукції на ринок України в межах 25% собівартості як для роздрібного сегмента ринку, або на рівні 30% і не більше.

Те саме стосується імпортерів лікарських засобів і медичних виробів. Чому ціна імпортованого в Україну лікарського засобу може бути в 2–3 рази вищою, ніж у країні його походження? Чому державою не обмежено прибуток імпортерів, припустимо, у розмірі 25–30% від вартості ціни іноземного виробника?

Чому, незважаючи на численні аналізи та заяви Антимонопольного комітету України, продовжується практика маркетингових угод між виробниками та великими аптечними мережами, які призводять до підвищення вартості ліків виробником іноді до 60%? Малий та середній роздрібний бізнес, не беручи участі в маркетингових змовах, вимушений компенсувати разом із споживачами витрати виробників на маркетинг — чому?

Чому замовчується той факт, що введення 7% податку на додану вартість для кожної стадії обігу (ціна виробника — оптова ціна — роздрібна ціна) призвів до здорожчання лікарських засобів для покупців більше ніж на 21% їх вартості?

Можливо, шляхом стабілізації та зниження цін слід обрати скасування податку на додану вартість на лікарські засоби та медичні вироби (хоча б для задіяних у лікуванні при хронічних та онкологічних хворобах), а також впровадження заборони на маркетингові послуги у сфері торгівлі лікарськими засобами?

Примусове зменшення роздрібних надбавок, якщо і матиме, то короткочасний ефект. Малий та середній бізнес вимушені будуть відмовитися від реалізації дешевого сегмента лікарських засобів, оскільки низька націнка призведе до відсутності рентабельності їх закупівлі, збереження, реалізації. Це неодмінно дасть черговий поштовх для продовження тенденції посилення монопольних явищ на роздрібному ринку лікарських засобів аптечними мережами.

З причин нерентабельності аптечний бізнес на селі остаточно зникне. Чим більше монополії, тим вища ймовірність підвищення цін (згадайте вплив маркетингових угод). А оскільки ціна виробника та імпортера жодним чином не регулюється державою, зменшення роздрібної націнки дає площину для підвищення цін виробником та імпортером у межах вже існуючих роздрібних цін.

Я звертаюся до автора законопроєкту, голови та членів профільного комітету Верховної Ради України, на розгляді якого знаходиться законопроєкт, до всього депутатського корпусу. Прошу вас переглянути позицію щодо пошуку шляхів зниження цін на лікарські засоби і медичні вироби.

Прошу звернути увагу на реальні підстави зростання цін на ліки та впровадити дієві механізми контролю та впливу на цю проблему. Обговорюваний законопроєкт не несе в собі дієвих норм задля виправлення ситуації на ринку обігу лікарських засобів, навпаки, результати його впровадження можуть мати негативні наслідки.

З повагою

Олена Пруднікова, голова ГО «ВОМФАФР»

Цікава інформація для Вас:

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.