Приємний фотофакт | umj.com.ua

0 24

Резюме. Редакція щиро дякує шановним фахівцям охорони здоров’я практичної ланки за увагу до нашого науково-медичного видання

Нещодавно один зі співробітників нашого видавництва завітав на вихідні до файного міста Львова у власних справах. Однак мінлива відлига на засніжених славнозвісно хвилястих і загальновідомо крутих львівських вулицях зіграла з подорожувальником злий жарт — він послизнувся, добряче гепнувся з чималого зросту, а дошкутильгавши до свого тимчасового помешкання, виявив на лівій стопі типові клінічні ознаки перелому: як мінімум — мізинця, а як максимум — ще й плесна на додачу (див. фото).

Сутеніло. Що робити у такий ситуації? Звісна річ: спасіння пацієнта — справа рук (та ніг — навіть пошкоджених) самого пацієнта. Хоч він вдома, хоч гостює в іншому місті — будь-хто попрямує до травмпункту (який за визначенням працює цілодобово), аби отримати: у будь-якому разі (базово) — фахову консультацію та рекомендації, у кращому (як мінімум) — рентген-діагностику і в гіршому (як максимум) — іммобілізацію кінцівки.

Так і зробив наш колега: всезнайко-Гугл услужливо підказав йому відносно недалекий Цілодобовий міський травмпункт № 2 на базі Комунальної клінічної лікарні м. Львова № 8 за промовистою адресою: вулиця Навроцького, 23. «Щось надто оптимістично звучить як для адреси лікарні, — подумалося саркастично при посадці до таксі. — Назвали б краще вулицею Невмержицького. Або вже нехай Нещадименка, на крайній випадок…».

Пересидівши в коридорі невелику чергу, пацієнт зайшов до приймального кабінету травмпункту, почав відповідати на стандартні запитання привітної медичної сестри для занесення його даних до реєстраційного журналу і — побачив у неї прямо на столі щось до болю знайоме. Це була салатова обкладинка останнього минулорічного номера (6 (122) — XI/XII 2017) «Українського медичного часопису» (див. фото).

Чоловікові було не з чуток добре відомо про значну популярність та високий авторитет цього спеціалізованого видання серед української медичної читацької аудиторії, про чималенький тираж і давню (вже понад 20-літню) історію нашого науково-медичного журналу. Але побачити добре знайому обкладинку — 1) у скрутній ситуації — 2) вночі — 3) у чужому місті — 4) у першому-ліпшому територіально доступному лікувальному закладі, що був поруч, — 5) в ургентному підрозділі багатопрофільної міської районної лікарні (тобто реально на передовій первинної ланки медичної допомоги) — 6) буквально у якості настільної книги! — все це разом справило на нашого колегу таке красномовне враження, що, отримавши від львівських фахівців кваліфіковану медичну допомогу якнайвищого ґатунку, після повернення до Києва він не втримався поділитися цим теплим спогадом з нашою редакцією. А ми, у свою чергу, замикаємо інформаційний коловорот і знову ж ділимося з читачами: під грифом «випадок з практики» публікуємо цей приємний фотофакт для їхнього відома — лишень принагідно спорядимо його наступним стислим, натомість щирим зверненням до них.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вельмишановні колеги! У Львові та Дніпрі. В Одесі та Черкасах. У Сумах та Харкові. У Миколаєві та Чернівцях. У Житомирі, Херсоні, Запоріжжі, Рівному та решті славних міст — обласних центрів України. У Маріуполі та Коломиї, Переяславі-Хмельницькому та Звенигородці, Снігурівці та Жмеринці, Верховині та Козельці, Попільні та Бережанах, Мукачеві та Гуляйполі, — а також ще у без малого півтисячі районних центрів у різних куточках нашої прекрасної країни. Ми вам дуже дякуємо за увагу до нашого видання. І, щоденно над ним працюючи, пишаємося й тішимося з того, що воно несе вам професійну користь, — а отже, слугує звичним та надійним інформаційним інструментом, який допомагає надавати належну медичну допомогу пацієнтам.

Зі щирою повагою та глибокою колегіальною пошаною,
редакція «Українського медичного часопису»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.