Остеопороз: рекомендації фармакологічного лікування жінок у постменопаузальний період

0 105

Резюме. Представлені оновлені рекомендації фармакологічного лікування пацієнток з остеопорозом Ендокринного товариства (ES)

Актуальність проблеми остеопорозу зумовлена частотою його виникнення. Захворювання призводить до резорбції кісткової тканини, що значно переважає над її утворенням. Ендокринне товариство надало оновлену інформацію щодо фармакологічного лікування остеопорозу для допомоги лікарям-клініцистам у призначенні необхідної терапії. Оновлені рекомендації опубліковані у відповідь на нещодавнє схвалення лікарського засобу ромосозумабу Управлінням санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA), Європейським агентством з лікарських засобів, Міністерством охорони здоров’я Канади та іншими агентствами, і є офіційною поправкою до опублікованих раніше рекомендацій.

Рекомендації

  1. Кого лікувати

1.1. Рекомендоване лікування жінок у постменопаузальний період з високим ризиком розвитку переломів або у жінок, що вже перенесли переломи із застосуванням фармакотерапії. (1|⊕⊕⊕⊕)

  1. Бісфосфонати

2.1. Рекомендоване початкове лікування бісфосфонатами (алендронатом, ризедронатом, золедроновою кислотою та ібандронатом) у жінок у постменопаузальний період з високим ризиком розвитку переломів. Не рекомендується застосування ібандронату для зниження ризику переломів хребців чи бедер. (1|⊕⊕⊕⊕)

2.2. У жінок з остеопорозом, які приймають бісфосфонати, рекомендовано проведення моніторингу ризику переломів через 3–5 років; жінкам, що перебувають у групі високого ризику розвитку переломів, слід продовжувати лікування, тоді як жінкам із помірним та низьким ризиком розвитку переломів необхідно тимчасово припинити прийом бісфосфонатів на період до 5 років. Цей період може бути пролонгованим залежно від мінеральної щільності кісток та клінічного перебігу захворювання. Більш доказовим є лікування алендронатом та золедроновою кислотою у період «бісфосфонатного свята» — періоду відпочинку від прийому бісфосфонатів. Більш короткого періоду застосування (3 роки) потребує внутрішньовенне введення золедронової кислоти (5 мг), адже дані контрольних досліджень вказують на наявність залишкового ефекту саме після трьох років використання. Після початку «бісфосфонатного свята» необхідно оцінювати ризик переломів з інтервалом у 2–4 роки та відновити прийом препарату раніше запропонованого 5-річного періоду в разі, якщо наявне значне зниження мінеральної щільності кісток.

(1|⊕⊕OO)

  1. Деносумаб

3.1. Рекомендоване застосування деносумабу як альтернативного початкового лікування жінкам у постменопаузальний період з остеопорозом, які схильні до високого ризику розвитку остеопоротичних переломів. Рекомендоване дозування становить 60 мг та вводиться підшкірно кожні 6 міс. Ефект деносумабу полягає у ремоделюванні кісток, що відображається у маркерах та повністю стає оборотним через 6 міс, якщо препарат приймається не за графіком. Таким чином, не рекомендується преривання лікування.

(1|⊕⊕⊕⊕)

3.2. Жінки у постменопаузальний період з остеопорозом, які приймають деносумаб, повинні пройти моніторинг ризику переломів через 5–10 років; жінкам, що залишились у групі високого ризику розвитку переломів, слід продовжувати лікування деносумабом або лікуватися іншими препаратами. (2|⊕OOO)

3.3. Жінкам у постменопаузальний період з остеопорозом, які приймають деносумаб, не слід відкладати чи припиняти його прийом без подальшої антирезорбтивної терапії (бісфосфонатів, гормональної терапії або селективного модулятора рецептора естрогену), яка повинна призначатися задля зниження ризику розвитку швидкої втрати мінеральної щільності кісток (експертна думка).

  1. Терипаратид та абалопаратид (аналоги білка, зв’язаного з гормонами навколощитоподібної залози та паратиреоїдними гормонами)

4.1. Рекомендоване лікування терипаратидом чи абалопаратидом на період до 2 років у жінок у постменопаузальний період з остеопорозом із дуже високим рівнем ризику розвитку переломів, наприклад із тяжкими або множинними переломами хребців. (1|⊕⊕⊕O)

4.2. Рекомендований курс антирезорбтивної терапії остеопорозу у жінок у постменопаузальний період, які пройшли лікування терипаратидом чи абалопаратидом задля підтримання підвищення щільності кісток. (1|⊕⊕OO)

Оновлення А (2020). Ромосозумаб

А.1. Рекомендоване лікування ромосозумабом на період до 1 року у жінок у постменопаузальний період з остеопорозом та дуже високим ризиком розвитку переломів, наприклад із тяжким остеопорозом (з низьким Т-балом <−2,5 та переломами), задля зниження ризику переломів хребців та бедер. Ін’єкція виконується підшкірно у дозі 210 мг протягом 12 міс. Лікування ромосозумабом не розглядається у жінок із високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань та інсульту, оскільки ще досліджується зв’язок між цими захворюваннями та прийомом препарату. (1|⊕⊕⊕O)

А.2. Рекомендований курс антирезорбтивної терапії у жінок у постменопаузальний період з остеопорозом, які пройшли лікування ромосозумабом задля підтримки підвищення мінеральної щільності кісток та зниження ризику розвитку переломів. (1|⊕⊕⊕O)

  1. Селективні модулятори рецепторів естрогену

5.1. Рекомендоване лікування ралоксифеном або базедоксифеном у жінок у постменопаузальний період з остеопорозом, з високим ризиком розвитку переломів та з характеристиками, що розглянуті нижче. Характеристики пацієнта: лікування селективними модуляторами призначається для пацієнтів із низьким ризиком розвитку тромбозу глибоких вен; тим, кому не підходить лікування бісфосфонатами або деносумабом; пацієнтам з високим ризиком розвитку раку молочної залози. (1|⊕⊕⊕⊕)

  1. Менопаузальна гормональна терапія і тиболон

6.1. Рекомендовано проходження менопаузальної гормональної терапії із використанням естрогенів у жінок у постменопаузальний період з високим ризиком розвитку переломів та з характеристиками, наведеними нижче; а також у жінок із гістеректомією.

Характеристика пацієнта: жінки віком до 60 років або в яких пройшло <10 років після менопаузи; при низькому ризику розвитку тромбозу глибоких вен; тим, кому лікування бісфосфонатами та деносумабом не підходить; жінки зі стійкими вазомоторними симптомами; з клімактеричними симптомами; жінки, що не мають протипоказань; без інфаркту міокарда чи інсульту в анамнезі; без раку молочної залози. (2|⊕⊕⊕O)

6.2. Рекомендовано лікування тиболоном жінкам у постменопаузальний період з остеопорозом, з високим ризиком розвитку переломів та з характеристиками, наведеними нижче.

Характеристика пацієнта: жінки віком до 60 років або в яких пройшло <10 років після менопаузи; з низьким ризиком розвитку глибоких вен; пацієнти, яким не підходить лікування бісфосфонатами або деносумабом; зі стійкими вазомоторними симптомами; з клімактеричними симптомами; жінки, що не мають протипоказань; без попереднього інфаркту міокарда чи інсульту або високого ризику розвитку серцево-судинних захворювань; без раку молочної залози; готових розпочати лікування тиболоном. Примітка: тиболон не представлений у США та Канаді. (2|⊕⊕⊕O)

  1. Кальцитонін

7.1. Рекомендовано призначення назального спрею кальцитоніну жінкам, які не переносять лікування ралоксифеном, бісфосфонатами, естрогенами, деносумабом, тиболоном, абалопаратидом або терипаратидом. (2|⊕OOO)

  1. Кальцій та вітамін D

8.1. Рекомендоване призначення кальцію та вітаміну D як доповнення до терапії остеопорозу у жінок у постменопаузальний період з низькою мінеральною щільністю кісток та високим ризиком розвитку переломів. (2⊕⊕OO)

8.2. Рекомендований прийом кальцію та вітаміну D щодня для запобігання розвитку переломів бедер у жінок у постменопаузальний період з остеопорозом, які не переносять лікування бісфосфонатами, селективними модуляторами рецепторів естрогену, естрогенами, деносумабом, тиболоном, терипаратидом чи абалопаратидом. (1|⊕⊕⊕O)

  1. Моніторинг

9.1. Рекомендовано проводити моніторинг мінеральної щільності кісток хребта та бедер за допомогою методу двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії кожні 1–3 роки у жінок у постменопаузальний період з низькою мінеральною щільністю кісток та високим ризиком розвитку переломів, які проходять лікування.

Примітка: моніторинг маркерів обміну кісткової тканини (С-кінцевих телопептидів колагену 1-го типу або N-кінцевого пропептиду проколагенового типу) є альтернативним способом виявлення негативної динаміки лікування. (2|⊕OOO)

  • Shoback D., Rosen C., Black D. et al. (2020) Pharmacological Management of      Osteoporosis in Postmenopausal Women: An Endocrine Society Guideline Update. J. Clin. Endocrino.l Metab., 105(3). pii: dgaa048. doi: 10.1210/clinem/dgaa048.
  • https://academic.oup.com/jcem/article/105/3/dgaa048/5739968

Катерина Приходько-Дибська

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.