Оцінка впливу терапії на стан мінеральної щільності кісткової тканини у пацієнтів обох статей із ревматоїдним артритом

0 61

Резюме. Мета — оцінити вплив терапії на стан мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА). Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 145 пацієнтів із РА віком 18–72 роки: 117 (80,7%) жінок (середній вік — 45,4±13,0 року) та 28 (19,3%) чоловіків (середній вік — 46,4±16,9 року), які на момент обстеження регулярно застосовували моно- чи комбіновану терапію метотрексатом (МТ), глюкокортикоїдами (ГК), біологічними агентами (БА). Пацієнтів, які застосовували будь-які інші хворобо-модифікуючі та остеотропні лікарські засоби, не включали у дослідження. Пацієнтів розподілили на групи залежно від застосовуваної терапії. МТ застосовували 60,7% чоловіків, 87,0% жінок у репродуктивний (РП) та 85,4% — постменопаузальний період (ПМП); ГК — 64,3% чоловіків, 62,3% жінок у РП та 77,1% — у ПМП; БА — 46,4 та 33,3% жінок у РП та у ПМП відповідно, чоловіки БА не застосовували. Результати. Застосування ГК у жінок із РА достовірно негативно впливає на показники МЩКТ усіх відділів скелета, особливо стегнової кістки у РП. Застосування МТ пов’язано зі зниженням показників МЩКТ поперекового відділу хребта (LI–LIV) та всієї стегнової кістки у жінок у ПМП, а БА у цих хворих мають протекторні властивості щодо збереження кісткової маси (КМ) на рівні всієї стегнової кістки та ультрадистального відділу кісток передпліччя (КП). На тлі застосування ГК для моніторингу втрати КМ у жінок із РА на рівні КП слід звертати особливу увагу на показники МЩКТ ультрадистального відділу КП та всієї стегнової кістки. У чоловіків із РА встановлено сайтспецифічний дозозалежний вплив терапії ГК на стан кісткової тканини, що достовірно асоціюється з індексами стандартизації дози ГК: ≥5 мг/добу з показником МЩКТ LI–LIV і тривалість застосування ГК в дозі ≥5 мг/добу з показниками МЩКТ шийки стегнової кістки та середньої ⅓ КП. Застосування ГК в терапії при РА призводить до системної (зниження показників МЩКТ різних відділів скелета) і локальної (розвиток ерозій та прогресування Rо-стадії) втрати КМ у пацієнтів обох статей.

УДК 616.71-007.234+616.72-002.772

Вступ

Ревматоїдний артрит (РА) — запальне захворювання суглобів, що асоціюється із втратою кісткової маси (ВКМ) та розвитком остеопорозу (Shaw A.T., Gravallese E.M., 2016). ВКМ спричинена кількома групами факторів, зокрема запальним процесом, зниженням фізичної активності та особливостями лікування (Heidari B., Jalali F., 2005; Coulson K.A. et al., 2009; Heidari B., Hassanjani Roushan M.R., 2012; Heidari B. et al., 2015). На тлі РА розвивається системний і локальний остеопороз, ступінь якого варіює залежно від тяжкості захворювання та ефективності контролю запального процесу протизапальними й хворобо-модифікуючими лікарськими засобами (Schett G., Gravallese E., 2012).

Препарат першої лінії в лікуванні пацієнтів із РА — метотрексат (МТ) (Di Munno O. et al., 2004). У численних експериментальних та клінічних дослідженнях накопичено достатньо відомостей про відсутність негативного впливу МТ у низьких дозах, що застосовують для лікування пацієнтів із РА, на показники ремоделювання кісткової тканини (КТ), ризик розвитку остеопорозу, частоту малотравматичних переломів, а також запобігання виникненню та прогресії кісткових ерозій (Григорьева Н.В., 2009). Інші лікарські засоби, що можуть сприяти зниженню активності РА та досягненню ремісії, — глюкокортикоїди (ГК), які володіють не лише потужною протизапальною та імуносупресивною дією, але й здатні знижувати швидкість супутньої деструкції при РА (Виноградова Н.А., 2004; Blavnsfeldt A.G. et al., 2018). Вважають, що ефективність застосування цих лікарських засобів зумовлює зниження та стабілізацію запального процесу, що повинно опосередковано сприяти зменшенню ВКМ. Проте тривале застосування та високі дози МТ та ГК можуть бути самостійними факторами її втрати (Cranney A.B. et al., 2001; Heidari B. et al., 2018). Існуючі на сьогодні протиріччя щодо впливу протизапальних та хворобо-модифікуючих препаратів на КТ можуть бути зумовлені різноманіттям аналізованих доз, тривалості застосування (ТЗ), ділянки дослідження мінеральної щільності КТ (МЩКТ).

Мета — вивчити вплив терапії на стан МЩКТ у пацієнтів із РА обох статей.

Об’єкт і методи дослідження

Обстежено 145 пацієнтів із РА віком 18–72 роки:

  • 117 (80,7%) жінок (середній вік — 45,4±13,0 року; середній зріст — 165,0±5,7 см; середня маса тіла — 69,8±13,2 кг);
  • 28 (19,3%) чоловіків (середній вік — 46,4±16,9 року; середній зріст — 175,1±6,3 см; середня маса тіла — 75,6±16,5 кг).

У дослідження включали пацієнтів, які на момент обстеження регулярно застосовували моно- чи комбіновану терапію МТ, ГК, біологічними агентами (БА) тривалістю >1 періоду напіввиведення відповідних лікарських засобів. У дослідження не включали пацієнтів, які на момент обстеження застосовували будь-які інші хворобо-модифікуючі та остеотропні лікарські засоби.

Пацієнтів розподілили на групи залежно від одержуваної терапії. МТ застосовували 60,7% чоловіків, 87,0% жінок у репродуктивний (РП) та 85,4% — у постменопаузальний період (ПМП); ГК — 64,3% чоловіків, ГК — 62,3% жінок у РП та 77,1% — у ПМП; БА — 46,4 та 33,3% жінок у РП і ПМП відповідно, чоловіки БА не застосовували. Клініко-анамнестична характеристика груп представлена в табл. 1 та 2.

Таблиця 1. Клініко-анамнестична характеристика пацієнтів із РА чоловічої статі залежно від терапії

Показник Група
МТ ГК
(+) (–) (+) (–)
Кількість, n 17 11 10 18
Вік, років 44,9±17,8 48,6±15,8 43,9±17,7 47,8±16,7
ІМТ, кг/м2 24,9±5,1 24,1±3,8 24,0±4,2 24,9±4,9
Вік МРА, років 40,6±18,3 45,0±12,9 41,2±17,6 43,0±15,9
ТРА, років 4,3±3,8 4,0±4,7 5,0±3,1 4,9±3,3
DAS28 5,3±1,1 5,3±1,5 5,1±1,4 5,5±1,2
СРП, мг/л 19,8±16,3 31,2±30,3 27,2±31,7 22,7±17,3

Тут і в табл. 2: (+) — застосовували та (–) — не застосовували відповідний препарат; ІМТ — індекс маси тіла; МРА — маніфестація РА; ТРА — тривалість РА; СРП — С-реактивний протеїн.

Таблиця 2. Клініко-анамнестична характеристика пацієнток із РА жіночої статі залежно від терапії

Показник Група
МТ ГК БА
(+) (–) (+) (–) (+) (–)
Пацієнтки РП
Кількість, n 60 9 43 26 32 37
Вік, років 37,9±9,0* 29,7±7,6 38,3±9,3 34,5±8,9 36,8±9,6 36,9±9,1
ІМТ, кг/м2 24,2±4,7 24,0±2,0 24,0±4,3 24,5±4,7 23,5±4,6 24,8±4,2
Вік МРА, років 29,7±8,8 26,4±6,8 29,3±8,8 29,1±8,3 27,7±9,1 30,5±8,0
ТРА, років 8,3±6,1 4,4±4,7 9,2±6,0* 5,8±4,6 9,1±4,6* 6,6±4,9
DAS28 4,9±1,2 5,3±1,1 5,0±1,1 4,7±1,3 4,8±1,1 5,0±1,3
СРП, мг/л 21,9±25,9 25,9±26,4 25,2±25,0 17,8±27,0 18,1±20,5 26,2±29,4
Пацієнтки ПМП
Кількість, n 41 7 37 11 16 32
Вік, років 57,3±6,0 59,0±5,0 56,8±5,8 60,1±5,6 54,8±3,2* 59,0±6,4
ІМТ, кг/м2 27,6±4,6 28,6±3,9 28,1±4,2 26,5±5,1 29,7±5,2 26,7±3,7
Вік МРА, років 44,0±10,9 52,4±11,8 43,6±11,9 50,6±7,2 43,8±8,9 45,9±12,4
ТРА, років 13,4±8,2* 6,6±12,2 13,2±9,7* 9,5±5,3 11,0±7,1 13,1±10,0
DAS28 4,5±1,3 4,9±0,8 4,6±1,3 4,4±0,9 4,8±1,1 4,4±1,3
СРП, мг/л 12,3±10,0* 39,2±32,0 14,8±16,2 20,7±21,8 12,9±11,8 17,9±19,8

*Достовірні відмінності між підгрупами залежно від наявності у схемі лікування (+/–) досліджуваного препарату (p<0,05).

За основними клініко-анамнестичними характеристиками сформовані групи пацієнтів чоловічої статі не відрізнялися; жіночої статі — достовірно відрізнялися (p<0,05) за віком і тривалістю РА, які є самостійними факторами ВКМ при РА. Тому абсолютні (середні) показники МЩКТ не порівнювали, а використовували відносні величини й непараметричні методи статистичного дослідження.

Під час обстеження пацієнтів застосовували загальноприйняті методи: опитування, огляд, загальноклінічне й ортопедичне обстеження, анкетування, функціональне тестування, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Інформацію щодо застосування, тривалості та доз окремих лікарських засобів (МТ, ГК, БА) одержували шляхом опитування та підтверджували даними з особистих медичних карток пацієнтів.

Залежно від етапу дослідження визначали категорії пацієнтів:

  • за фактом застосування ГК, МТ, БА: пацієнти, які застосовували (+) та не застосовували (–) відповідні лікарські засоби;
  • дозозалежний вплив ГК та МТ: пацієнти, які застосовували ГК у перерахунку на преднізолон (ПЗ) у дозі <5 та >5 мг/добу; пацієнти, які застосовували МТ у дозі <10; 10–15 та >15 мг/тиж;
  • за ТЗ ГК у дозі >5 мг/добу: <3 міс, 3 міс – 2 роки; 2–5 та >5 років.

Крім того, підраховували індекси стандартизації дози (ІСД) ГК:

  • кумулятивна доза (КД) ГК (г) — визначали, враховуючи усі прийняті дози ГК за весь період лікування у перерахунку на ПЗ;
  • КД ГК на площу поверхні тіла (ППТ) (г/м2) — розраховували з використанням формули Мостеллера.

Перерахунок дози різних ГК на відповідну дозу ПЗ проводили за допомогою калькулятора (http://reference.medscape.com/calculator/corticosteroid-dosing-glucocorticoid).

МЩКТ визначали методом двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії на апараті «HOLOGIC Discovery» на рівні поперекового відділу хребта (LІ–LIV), проксимального відділу стегнової кістки (шийка стегнової кістки (ШСК), вся стегнова кістка (ВСК)), кісток передпліччя (КП) (середня ⅓ КП) — ділянка 33%, дистальна ⅓ КП, ультрадистальний відділ (УДВ) КП (Heidari B. et al., 2018).

Статистичний аналіз проводили з використанням пакетів програм «Statistiсa 6.0». Для оцінки наявності зв’язків між змінними залежно від розподілу використовували параметричні та непараметричні кореляційні аналізи. Критичним рівнем значущості при перевірці статистичних гіпотез вважали р<0,05.

Результати та їх обговорення

На початковому етапі вивчали зв’язки між фактом застосування (застосовує/не застосовує) ГК, МТ, БА та показниками МЩКТ досліджуваних ділянок скелета залежно від статі. Встановлено, що у пацієнток жіночої статі на стан КТ всіх відділів скелета достовірно негативно впливає застосування ГК та позитивно — БА на МЩКТ УДВ КП (рівень значущості коефіцієнта В <0,05 та p<0,05). Крім того, зв’язки між показниками МЩКТ та застосуванням лікарських засобів залежать від фізіологічного періоду життя, в якому перебуває жінка. Так, у пацієнток у РП достовірно негативний вплив має застосування ГК, особливо на МЩКТ ШСК та ВСК, у пацієнток у ПМП — МТ (негативний на МЩКТ LІ–LIV та ВСК) та БА (позитивний на МЩКТ ВСК та УДВ КП). У пацієнтів чоловічої статі визначено лише тенденцію до негативного впливу застосування ГК на показник МЩКТ LІ–LIV (табл. 3).

Таблиця 3. Зв’язки між показниками МЩКТ різних відділів скелета і застосуванням лікарських засобів у пацієнтів із РА залежно від статі

Показник Пацієнтки Чоловіки
усі у РП у ПМП
МЩКТ LІ–LIV ГК (–) ГК (–?) МТ (–) ГК (–?)
МЩКТ ШСК ГК (–) ГК (–) МТ (–?)/БА (+?)
МЩКТ ВСК ГК (–) ГК (–) МТ (–)/БА (+)
МЩКТ УДВ КП ГК (–)/БА (+) БА (+)/ГК (–?)

(–) — негативний зв’язок (р<0,05); (+) — позитивний зв’язок (р<0,05); (?) — тенденція (р=0,06–0,08).

На наступному етапі вивчали дозозалежний вплив застосування ГК та МТ на втрату МЩКТ (системний ефект) та розвиток рентгенологічних змін (локальний ефект) у пацієнтів із РА обох статей. В усіх пацієнток встановлено достовірний дозозалежний вплив застосування ГК (p<0,05) на зниження показників МЩКТ LІ–LIV, ШСК, середньої ⅓ КП, кортикально-трабекулярного співвідношення (КТС) та наявності ерозій (Нер), підвищення рентгенологічної (Ro) стадії за Штейнброкером і показником рахунку ерозій (Рер) за модифікованою методикою Шарпа, що свідчить про достовірний негативний ефект застосування ГК щодо ВКМ та розвитку як системного, так і локального остеопорозу в осіб жіночої статі. У пацієнток у РП застосування ГК достовірно асоціювалося з прогресуванням усіх досліджуваних Ro-ознак РА, а у пацієнток у ПМП — з розвитком ВКМ на рівні LІ–LIV та підвищенням Rо-стадії за Штейнброкером й показником Рер за модифікованою методикою Шарпа в модифікації ван дер Хейде. Застосування МТ в усіх пацієнтів достовірно негативно (p<0,05) впливало на ВКМ на рівні середньої ⅓ КП та зменшення КТС, причому у пацієнток у РП цей ефект вірогідно підтверджений для ділянок середньої ⅓ КП та ШСК, а у пацієнток у ПМП — для LІ–LIV. У пацієнтів чоловічої статі зниження показників МЩКТ LІ–LIV та ШСК, Нер та Rо-стадія за Штейнброкером достовірно асоціювалися з дозозалежним застосуванням ГК — з підвищенням дози знижувалися показники МЩКТ. Достовірних зв’язків між показниками МЩКТ та застосуванням МТ не виявлено (табл. 4).

Таблиця 4. Кореляційні зв’язки між змінами показників МЩКТ, Rо-ознак у пацієнтів із РА обох статей (R)

Дозозалежне застосування LІ–LIV ШСК Середня ⅓ КП Нер Rо-стадія Рер КТС
Усі пацієнтки
МТ –0,19 0,15 –0,21 –0,01 –0,04 –0,03 –0,21
ГК –0,34 –0,17 –0,20 0,76 0,49 0,30 –0,21
Пацієнтки у РП
МТ –0,10 –0,30 –0,36 0,02 –0,12 –0,05 –0,19
ГК –0,19 0,19 –0,24 0,69 0,53 0,29 –0,24
Пацієнтки у ПМП
МТ –0,35 –0,13 –0,09 –0,16 0,15 0,02 –0,36
ГК –0,49 0,02 0,06 1,00 0,36 0,28 –0,13
Пацієнти чоловічої статі
МТ –0,41 0,22 –0,14 0,16 0,15 нд нд
ГК –0,50 –0,44 –0,33 0,71 0,56 нд нд

Нд — недостатньо даних. У табл. 4–8: достовірні зв’язки виділені жирним курсивом; p<0,05.

Зважаючи на отримані результати, а також дані літератури щодо негативного впливу терапії РА із застосуванням ГК, на наступному етапі проведено аналіз:

  • зв’язків між показниками МЩКТ та ІСД ГК (застосування ГК в дозі ≥5 мг/добу, ТЗ ГК в дозі ≥5 мг/добу) (роки);
  • КД ГК у перерахунку на ПЗ (г);
  • КД ГК ППТ (г/м2).

В усіх пацієнток показники МЩКТ основних ділянок ризику розвитку остеопорозу та ВКМ, а відповідно й переломів (LІ–LIV, ШСК, ВСТ), достовірно негативно корелюють з усіма ІСД ГК (p<0,05). Крім того, у пацієнток у РП всі індекси, що вивчали, достовірно негативно корелювали з показниками МЩКТ ШСК та ВСК; з показником МЩКТ LІ–LIV достовірно корелював лише показник КД ГК ППТ. У пацієнток у ПМП всі ІСД вірогідно пов’язані лише з показником МЩКТ LІ–LIV. Зазначимо, що серед досліджуваних ділянок КП лише показник МЩКТ УДВ КП в усіх пацієнток мав достовірно негативний кореляційний зв’язок з індексом КД ГК, що може свідчити про «накопичувальний» вплив застосування ГК у пацієнток незалежно від віку та наявності менопаузи. У пацієнтів чоловічої статі встановлено достовірні (p<0,05) кореляції між показниками МЩКТ усіх досліджуваних ділянок скелета, крім УДВ КП, та ІСД застосовуваних ГК.

З метою визначення прогностичної цінності ІСД ГК для моніторингу ВКМ різних відділів скелета в пацієнтів із РА проведено покроковий регресійний аналіз. Так, у всіх пацієнток із РА факт застосування ГК (p<0,05), незалежно від дози і ТЗ, достовірно негативно впливав на показники МЩКТ LІ–LIV (p=0,03) та ШСТ (p=0,006). Для втрати МЩКТ ШСК в усіх пацієнток додатково інформативними є КД ГК у перерахунку на ПЗ (p=0,02), а для МЩКТ середньої ⅓ КП — доза ГК ≥5 мг/добу (p=0,008) (табл. 5).

Таблиця 5. Результати регресійного аналізу між показниками МЩКТ і терапією РА в усіх пацієнток

Показник КB СВ КB p КB R2 F p
МЩКТ LІ–LIV, г/см2
Застосування ГК –0,22 0,10 0,03 0,13 4,33 0,006
КД ГК, г –0,14 0,09 0,12
Доза ГК ≥5 мг/добу –0,11 0,10 0,25
МЩКТ ШСК, г/см2
Застосування ГК –0,27 0,09 0,006 0,17 5,59 0,0004
КД ГК, г –0,36 0,15 0,02
Доза ГК ≥5 мг/добу 0,23 0,16 0,14
МЩКТ середньої ⅓ КП, г/см2
Доза ГК ≥5 мг/добу –0,24 0,09 0,008 0,12 7,29 0,008

У табл. 5–8: КВ — коефіцієнт В; СВ КВ — стандартні відхилення коефіцієнта В; р КВ — рівень значущості коефіцієнта В; R2 — коефіцієнт детермінації; F — критерій адекватності регресійної моделі, що визначає відношення дисперсії оцінки моделі до дисперсії залишку.

У пацієнток у РП прогностичну цінність для моніторингу стану МЩКТ LІ–LIV (p=0,01) та ШСК (p=0,001) має також сам факт застосування ГК, незалежно від дози і ТЗ. Для прогнозування ВКМ на рівні ШСК додаткову інформативність мають також інші ІСД ГК: КД ГК у перерахунку на ПЗ (p=0,05–0,004) та доза ГК ≥5 мг/добу (p=0,02). Що стосується МЩКТ КП, то у пацієнток у РП виявлено достовірний регресійний зв’язок лише між МЩКТ УДВ КП та ІСД ГК, зокрема з КД ГК у перерахунку на ПЗ (p=0,0001) та дозою ГК ≥5 мг/добу (p=0,0001) (табл. 6).

Таблиця 6. Результати регресійного аналізу між показниками МЩКТ і терапією РА у пацієнток у РП

Показник КB СВ КB p КB R2 F p
МЩКТ LІ–LIV, г/см2
Застосування ГК –0,29 0,12 0,01 0,12 4,56 0,01
КД ГК ППТ, г/м2 –0,23 0,11 0,05
МЩКТ ШСК, г/см2
Застосування ГК –0,41 0,12 0,001 0,32 7,51 0,00005
КД ГК ППТ, г/м2 –0,21 0,10 0,05
КД ГК, г –0,69 0,22 0,004
Доза ГК ≥5 мг/добу 0,56 0,23 0,02
МЩКТ УДВ КП, г/см2
КД ГК ППТ, г/м2 –0,21 0,10 0,06 0,27 5,88 0,0004
КД ГК, г –0,96 0,23 0,0001
Доза ГК ≥5 мг/добу 1,03 0,24 0,0001
Застосування ГК –0,2233 0,12 0,07

У пацієнток у ПМП достовірно інформативного ІСД ГК для МЩКТ LІ–LIV не виявлено. Встановлено лише тенденцію зв’язку між МЩКТ цієї ділянки скелета і дозою ГК ≥5 мг/добу (p=0,07). Цей індекс виявився достовірним для прогнозування ВКМ у ділянці середньої ⅓ КП (p=0,02). При дослідженні стегнової кістки у пацієнток у ПМП визначена ділянка МЩКТ ВСК (показник Total) достовірно пов’язана з КД ГК у перерахунку на ПЗ (p=0,02–0,007) та дозою ГК ≥5 мг/добу (p=0,02). Аналогічною зоною ризику, пов’язаною з КД ГК у пацієнток у РП, була ділянка передпліччя (табл. 7).

Таблиця 7. Результати регресійного аналізу між показниками МЩКТ і терапією РА в пацієнток у ПМП

Показник КB СВ КB p КB R2 F p
МЩКТ LІ–LIV, г/см2
Доза ГК ≥5 мг/добу –0,26 0,14 0,07 0,07 3,29 0,08
МЩКТ ВСК, г/см2
КД ГК ППТ, г/м2 –4,50 1,60 0,007 0,20 3,62 0,02
КД ГК, г 3,79 1,49 0,02
Доза ГК ≥5 мг/добу 0,64 0,23 0,02
МЩКТ середньої ⅓ КП, г/см2
Доза ГК ≥5 мг/добу –0,44 0,18 0,02 0,11 2,89 0,06
ТЗ ГК ≥5 мг/добу, роки 0,33 0,18 0,07

У пацієнтів чоловічої статі із РА прогностичну цінність мають: доза ГК ≥5 мг/добу для МЩКТ LІ–LIV і ТЗ ГК в дозі ≥5 мг/добу для МЩКТ ШСК та середньої ⅓ КП. Крім того, сам факт застосування ГК у складі терапії при РА у пацієнтів чоловічої статі є фактором ризику для ВКМ на рівні ШСК (табл. 8).

Таблиця 8. Результати регресійного аналізу між показниками МЩКТ та ІСД ГК у чоловіків із РА

Показник КВ СВ КB p КB R2 F p
МЩКТ LІ–LIV, г/см2
Доза ГК ≥5 мг/добу –0,44 0,18 0,01 0,24 6,13 0,02
МЩКТ ШСК, г/см2
ТЗ ГК ≥5 мг/д, роки –1,69 0,68 0,02 0,34 3,18 0,04
Застосування ГК 1,06 0,47 0,03
Доза ГК ≥5 мг/добу 0,55 0,37 0,15
МЩКТ середньої ⅓ КП, г/см2
ТЗ ГК ≥5 мг/добу, роки –0,64 0,26 0,03 0,41 6,33 0,03

Висновки

1. Застосування ГК у лікуванні пацієнток із РА достовірно негативно впливає на показники МЩКТ усіх відділів скелета, особливо на стан КТ стегнової кістки у пацієнток у РП. Застосування МТ пов’язано зі зниженням показників МЩКТ LІ–LIV та ВСК у пацієнток у ПМП, а БА мають протекторні властивості щодо збереження кісткової маси на рівні ВСК та УДВ КП у цієї групи хворих. На тлі застосування ГК для моніторингу ВКМ у пацієнток жіночої статі на рівні КП слід звертати особливу увагу на показники МЩКТ УДВ КП та ВСК.

2. У пацієнтів чоловічої статі із РА встановлено сайтспецифічний дозозалежний вплив терапії ГК на стан КТ, що достовірно асоціюється з ІСД ГК: доза ГК ≥5 мг/добу — з показником МЩКТ LІ–LIV і ТЗ ГК в дозі ≥5 мг/добу — з показниками МЩКТ ШСК і середньої ⅓ КП.

3. Застосування ГК в терапії при РА пов’язано з системною (зниження показників МЩКТ різних відділів скелета) та локальною (збільшення кількості ерозій, прогресування Rо-стадії) ВКМ в осіб обох статей.

Список використаної літератури

А.В. Романовский, Т.В. Орлик

Резюме. Цель — оценить влияние терапии на состояние минеральной плотности костной ткани (МПКТ) у пациентов обоих полов с ревматоидным артритом (РА). Объект и методы исследования. Обследовано 145 пациентов с РА в возрасте 18–72 года: 117 (80,7%) женщин (средний возраст — 45,4±13,0 года) и 28 (19,3%) мужчин (средний возраст — 46,4±16,9 года), которые на момент обследования регулярно применяли моно- или комбинированную терапию метотрексатом (МТ), глюкокортикоидами (ГК), биологическими агентами (БА). Пациентов, применявших какие-либо другие болезнь-модифицирующие и остеотропные лекарственные препараты, в исследование не включали. Пациентов распределили на группы в зависимости от применяемой терапии. МТ применяли 60,7% мужчин, 87,0% женщин в репродуктивный (РП) и 85,4% — постменопаузальный период (ПМП); ГК — 64,3% мужчин, 62,3% женщин в РП и 77,1% — в ПМП; БА — 46,4 та 33,3% женщин в РП и ПМП соответственно; пациенты мужского пола БА не применяли. Результаты. Применение ГК в лечении пациенток с РА достоверно негативно влияет на показатели МПКТ всех отделов скелета, особенно в области бедренной кости у женщин в РП. Применение МТ связано со снижением показателей МПКТ поясничного отдела позвоночника (LІ–LIV) и всей бедренной кости у женщин в ПМП, а БА в этой группе больных имеют протекторные свойства в отношении сохранения костной массы (КМ) для участков всей бедренной кости и ультрадистального отдела костей предплечья (КП). На фоне применения ГК для мониторинга потери КМ у женщин с РА на уровне КП необходимо обращать особое внимание на показатели МПКТ ультрадистального отдела КП и всей бедренной кости. У мужчин с РА установлено сайтспецифическое дозозависимое влияние терапии ГК на состояние костной ткани, что достоверно ассоциируется с индексами стандартизации дозы ГК: ≥5 мг/сут — с показателем МПКТ LІ–LIV, длительность применения ГК в дозе ≥5 мг/сут — с показателями МПКТ шейки бедренной кости и средней ⅓ КП. Применение ГК в терапии при РА приводит к системной (снижение показателей МПКТ разных отделов скелета) и локальной (развитие эрозий и прогрессирование Rо-стадии) потере КМ у пациентов обоих полов.

Ключевые слова: ревматоидный артрит, остеопороз, минеральная плотность костной ткани, метотрексат, глюкокортикоиды.

Адреса для листування:
Романовський Андрій Віталійович
02000, Київ, вул. Народного ополчення, 5
Державна установа «Національний науковий центр
«Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України»
E-mail: k300b600@gmail.com

Одержано 23.09.2019

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.