Новий препарат для лікування пацієнтів із діабетичною нефропатією

0 14

Резюме. Тривала ефективність нового перорального антагоніста мінералкортикоїдних рецепторів у лікуванні пацієнтів із діабетичною хворобою нирок

Актуальність

Цукровий діабет 2-го типу — найпоширеніший чинник хронічної хвороби нирок у світі (Li H. et al., 2007). Хронічний перебіг діабетичної нефропатії спричинений тривалою  декомпенсацією вуглеводного обміну, незадовільним контролем супутньої артеріальної гіпертензії та генетичними факторами. У сучасних поглядах на механізм формування діабетичної  кардіо-ренальної дисфункції увага приділяється зумовленому активацією мінералокортикоїдних рецепторів (МКР) запаленню, яке згодом призводить до фіброзу базальної мембрани ниркового клубочка (Barrera-Chimal J. et al., 2019). Найповніші клінічні настанови з лікування діабетичної нефропатії у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу базуються на рекомендаціях Американської діабетичної асоціації, Національного ниркового фонду, Об’єднаного національного комітету з проблем артеріальної гіпертензії та Американської кардіологічної асоціації застосування блокаторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та інгібіторів натрієвозалежних котранспортерів глюкози 2-го типу. Однак ризик виникнення діабетичної хвороби нирок залишається високим. Це спричинило пошук нових фармакологічних напрямків лікування. Попередні дослідження дали результати зниження альбумінурії на 30% застосування блокаторів МКР (Currie G. et al., 2016). Серйозні побічні ефекти відомих конкурентних антагоністів МКР, спричинені впливом на рецептори естрогену, прогестерону, а також андрогенні та стероїдні рецептори, зумовили подальший пошук оптимального фармакологічного рішення. Пізні стадії клінічних досліджень успішно пройшов пероральний низькомолекулярний блокатор МКР фінеренон, який забезпечив відтермінування зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та настання гострої ниркової недостатності у пацієнтів з діабетичною нефропатією внаслідок потужної протизапальної дії. Крім вже відомого ефекту, фінеренон значно знижував частоту виникнення епізодів серцево-судинної дисфункції завдяки менш значній гіперкаліємії порівняно з конкурентними антагоністами МКР. Однак тривалі ефекти препарату залишилися нез’ясованими. Це зумовило дослідження на чолі з  Джорджем Бакрісом (Bakris G. et al., 2020), Університет міста Чикаго, США (СТ02540993). Результати дослідження опубліковані в жовтневому номері журналу  «New England Journal of Medicine» (Медичний журнал Нової Англії).

Результати

До рандомізованого дослідження було залучено 5734 пацієнти з діабетичною хронічною хворобою нирок та стійкою високою мікроальбумінурією. Усі пацієнти отримували максимальну добову дозу препаратів групи блокаторів РААС. В інтервенційній групі додатково застосовували фінеренон. За первинну кінцеву точку було вибрано оцінювання періоду до настання  помірного зниження ШКФ (≤40%)  від первинних показників або летального кінця внаслідок ниркових чинників. Вторинною кінцевою точкою було вибрано серцево-судинні фактори смерті, несмертельний інфаркт міокарда, несмертельний інсульт або госпіталізацію, зумовлену гострою серцевою недостатністю.

  1. За 2,6 року дослідження зниження ШКФ≤40% спостерігалося у 17,8% пацієнтів інтервенційної групи та у 21,1% — контрольної групи (відношення ризиків (ВР) 0,82, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,73–0,93, р=0,001).
  2. Серцево-судинні ускладнення виникли у 13% пацієнтів  інтервенційної групи та у 14,8% — контрольної (ВР 0,86, 95% ДІ 0,75–0,99, р=0,03).
  3. Відмінності частоти побічних ефектів між групами були відсутніми. Однак 2,3% пацієнтів інтервенційної групи порівняно з 0,9% пацієнтів контрольної групи перервали лікування внаслідок виникнення гіперкаліємії та погіршення серцево-судинної коморбідності.

Таким чином, подальші дослідження мають бути спрямовані на стратифікування підгруп пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу, ускладненим діабетичною нефропатією, з метою стандартизації лікування.

  • Bakris G.L., Agarwal R., Anker S.D. et al. (2020) Effect of Finerenone on Chronic Kidney Disease Outcomes in Type 2 Diabetes. Oct. 23,  NEJM.org.
  • Barrera-Chimal J., Girerd S., Jaisser F. (2019)  Mineralocorticoid receptor antagonists and kidney diseases: pathophysiological basis. Kidney Int., 96: 302–319.
  •  Currie G., Taylor A.H.M., Fujita T. et al. (2016) Effect of mineralocorticoid receptor antagonists on proteinuria and progression of chronic kidney disease: a systematic review and meta-analysis. BMC Nephrol., 17: 127.
  • Li H., Lu W., Wang A. et al. (2007) Changing epidemiology of chronic kidney disease as a result of type 2 diabetes mellitus from 1990 to 2017: estimates from Global Burden of Disease 2017. J. Diab. Inv. DOI:10.1056/NEJMoa2025845.
  • https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2025845

Юлія Жарікова

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.