Менінгококова інфекція: інформація для лікарів та пацієнтів

0 112

Резюме. Клініка, лікування, профілактика

Менінгококова інфекція (МІ) — антропонозне інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом і має різні клінічні прояви (від безсимптомного носоглоткового носійства до генералізованих форм із високою летальністю).

Захворюваність

МІ є тяжкими, переважно дитячими захворюваннями. Щороку в світі реєструють близько 300 000–500 000 випадків МІ, зокрема 30 000–50 000 з летальним кінцем. На одного хворого генералізованою формою МІ припадає 20 000–50 000 носіїв збудників. Найвищий рівень захворюваності — серед дітей віком до 1 року. Зокрема, 2019 р. в Україні було зареєстровано 299 випадків МІ (50 — у дітей віком до 1 року).

Захворювання на МІ фіксують в усьому світі. Найпоширеніша МІ в Африці, на південь від Сахари, на території від Сенегалу до Ефіопії. В окремих країнах цього «менінгітного поясу» в роки епідемічних підйомів захворюваність досягала 200–500 на 100 000 населення.

Епідеміологія

Збудником МІ є менінгокок (Neisseria meningitidis) — грамнегативний диплокок, що знаходиться переважно внутрішньоклітинно. Виявлено 13 серогруп Neisseria meningitidis, 6 з яких (A, B, C, W, X і Y) можуть спричиняти епідемії.

У навколишньому середовищі бактерія нестійка і швидко гине поза організмом людини.

Джерелом інфекції є люди — носії збудника, які виділяють менінгококи і не мають запальних змін у носоглотці, або ж хворі на гострий назофарингіт і генералізовані форми МІ.

Збудник передається із краплями слизу під час кашлю, чхання, розмови. Близький тривалий контакт з інфікованою людиною-носієм спричиняє поширення хвороби.

Клініка

Інкубаційний період триває 1–10 днів і в середньому становить 4 дні.

Основними клінічними ознаками МІ є менінгіт і сепсис. Менш поширені — артрит і пневмонія. Менінгіт часто супроводжує тріада симптомів: лихоманка, головний біль і ригідність потиличних м’язів. Досить часто наявні сплутана свідомість, нудота, блювання, світлобоязнь.

Менінгококовий сепсис (менінгококцемія) характеризується лихоманкою і геморагічним висипом. Часто супроводжується септичним шоком, порушенням згортання крові (ДВЗ-синдром) та поліорганною недостатністю.

МІ можуть діагностувати під час клінічного огляду хворого і подальших лабораторних досліджень змивів з носоглотки, мокротиння, крові, спинномозкової рідини.

Природна сприйнятливість людей висока, але наслідки інфікування залежать як від властивостей збудника (вірулентності), так і від резистентності ураженого організму. Після перенесеної хвороби відзначають тривалий імунітет.

Лікування

Вчасна й адекватна терапія дає змогу врятувати життя пацієнта і зумовлює сприятливий прогноз. Головним у лікуванні при МІ є усунення причин розвитку захворювання.

Профілактика

Основним профілактичним заходом МІ є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених бактеріальних носіїв, дотримання правил особистої гігієни, санітарно-освітня робота серед населення. У період сезонного підвищення захворюваності слід обмежити відвідування місць із великим скупченням людей.

Специфічна профілактика МІ актуальна у країнах з високими показниками захворюваності. Планова вакцинація проти цієї інфекції включена до національних календарів щеплень Бельгії, Великої Британії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини тощо.

В Україні щеплення від МІ належить до рекомендованих. Вакцинацію дорослих і дітей з метою профілактики, а також за епідемічними показаннями здійснюють відповідно до Наказу МОЗ від 11.08.2014 р. № 551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні».

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Пресслужба «Українського медичного часопису»
за матеріалами phc.gov.ua

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.