Медична реформа: особливості впровадження в найближчій перспективі

0 47

Резюме. Початок імплементації медичної реформи може відбутися вже у 2018 р. Про це йшлося під час прес-сніданку «Перші кроки медреформи: чого чекати українцям?», який відбувся 31 жовтня 2017 р. у приміщенні Українського кризового медіа-центру, що в Києві.

Як зазначила Уляна Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я України, перший крок до медичної реформи зроблено — це прийняття Верховною Радою України проекту Закону № 6327 «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі — Законопроект). Ще є деякі процедурні речі, які необхідно пройти, аби Закон підписав Президент України, проте Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України не зупиняється і говорить вже про те, як цей Закон буде імплементуватися.

Зміни відбуватимуться поступово. Протягом 2018 р. планується перехід на нову систему фінансування охорони здоров’я на первинному рівні. Прийом вузьких спеціалістів у поліклініках і надання медичної допомоги у стаціонарах не будуть змінюватися з 1 січня 2018 р. Все залишається, як є, до 1 січня 2020 р., коли почнеться перехід на нову систему фінансування на вторинному і третинному рівні. Тому всі запитання стосовно тарифів на різні операції в лікарнях зараз недоречні. Мова йде лише про первинну ланку.

Починаючи з 1 січня 2018 р., а можна і зараз, кожен громадянин має вибрати свого сімейного лікаря. Для цього також буде певний перехідний період. Адже для того, щоб медичний заклад міг підписати контракт із Національною службою здоров’я, він має пройти автономізацію — змінити свій статус на некомерційне комунальне підприємство. Якщо лікар хоче отримувати кошти від Національної служби здоров’я напряму — він має зареєструватися як фізична особа — підприємець (ФОП). Для цього потрібен час.

Також МОЗ України під час селекторної наради з регіонами щодо проведення медичної реформи, яка відбулася 30 вересня 2017 р., рекомендувало розміщувати на сайтах інформацію, де знаходиться найближчий лікар первинної ланки, щоб пацієнтам було легше зробити вибір. Проте це не означає, що необхідно вибирати лікаря саме за місцем проживання чи місцем прописки. Можна вибрати будь-якого лікаря з будь-якого регіону України.

Коли пацієнт приходить до свого лікаря первинної ланки, він має право безкоштовно отримувати послуги, визначені державою. Сюди входять прийом лікаря, оформлення листків непрацездатності, виписаний лікарем рецепт, базові аналізи крові, сечі тощо, електрокардіограма (ЕКГ). Усі ці медичні послуги надаються безкоштовно, і пацієнт не має нічого платити за це сімейному лікарю.

За словами У. Супрун, якщо в Національній службі здоров’я стане відомо, що лікар первинної ланки бере гроші у пацієнтів, то з ним може бути розірвано контракт. «Даючи кошти сімейному лікарю, ви його підставляєте. Це все покрите державою. Лікарю прийдуть гроші напряму, не через якусь обласну раду, головного лікаря, а саме йому. Не платіть йому нічого», — наголосила У. Супрун.

235892358235Сергій Березенко, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заступник голови депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка», зазначив, що голосування у другому читанні за Законопроект № 6327, яке відбулося 19 жовтня 2017 р., — це чи не найвидатніше з того, що зробила Верховна Рада України цього скликання, а, можливо, і попередніх скликань. Ця реформа дуже знакова, вона буде незворотня, і після імплементації цієї реформи можна буде говорити, що система охорони здоров’я змінилася кардинально. Проте має місце необізнаність у суспільстві щодо медичної реформи, нерозуміння, як це буде відбуватися, та бажання недобросовісних політиків заробити на цій необізнаності політичні бали.

Одразу після голосування у засобах масової інформації з’явилися якісь жахливі тарифи, які не стосуються ні первинної, ні вторинної ланки. Усе змішали в купу. Такі жахалки, запропоновані рядом політиків, необхідно спростовувати. Це вже бажання дискредитувати самі зміни, які мають прийти після голосування за Законопроект.

Серед міфів, якими лякали депутатів: співоплата призведе до платної медицини. Це означає, що ці політики або свідомо перекручують факти, або не читали редакції Законопроекту до другого читання. Там передбачена 100% оплата з боку держави усіх медичних послуг, передбачених програмою державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів. А це досить широкий перелік.

(Відповідно до ст. 4 Законопроекту, у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями, або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних із наданням:

1) екстреної медичної допомоги;

2) первинної медичної допомоги;

3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

5) паліативної медичної допомоги;

6) медичної реабілітації.

7) медичної допомоги дітям віком до 16 років;

8) медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами. — Прим. ред.).

Ще однією перевагою медичної реформи С. Березенко вважає те, що кошти із Національної служби здоров’я підуть напряму в медичні заклади чи до лікаря, який працює як ФОП, повз районні ради, обласні ради, департаменти охорони здоров’я в кожному регіоні. Тобто закупівля ліків і надання медичних послуг здійснюватиметься за рішенням самого медичного закладу чи медичної практики. Тож не буде маніпуляцій із проведенням тендерів з боку облоздороввідділів.

Стосовно системи Семашка, за якою багато хто ностальгує, С. Березенко зазначив, що вона була актуальна у колишньому Радянському Союзі в період після Другої світової війни, коли все було зруйновано і необхідно було надавати населенню хоч якусь медичну допомогу. Сьогодні світ пішов далі, і те, що існує та ефективне в усьому світі, абсолютно не існує в Україні. На сьогодні відбувається фінансування ліжко-місць, а в Україні їх 8,7 на 1 тис. населення, це 4-й показник у світі. З них заповнено тільки 30%. Це означає, що фінансуючи ліжко-місця, держава втрачає ⅔ коштів, які на це виділяються. А найбільші видатки медичної субвенції — це заробітна плата, яка є мінімальною і фактично не росте, та оплата комунальних послуг, опалення, утримання будівель медичних закладів, тобто утримання ліжко-місць. На сьогодні загальна площа медичних закладів в Україні становить 40 млн м2, утримання яких держава має оплачувати.

Тому перехід на фінансування медичної послуги — це безумовно якісно новий шлях, де пацієнт, його інтереси будуть в основі всього, а лікар буде заінтересований у тому, щоб знайти свого пацієнта. Люди перестануть бігати і шукати сумлінного лікаря, який не залікує їх чи їхніх дітей. Вони знатимуть, що лікарі будуть заінтересовані надати пацієнтам якісну послугу, бо надавши багато таких послуг, вони отримають гідну заробітну плату.

Щодо заробітної плати на вторинній ланці, в Законопроекті також закладена дуже важлива формула розрахунку заробітної плати в тарифі медичної послуги. Вона буде становити 250% середньої заробітної плати в Україні за липень року, що передує року, в якому будуть зареєстровані такі тарифи та коригувальні коефіцієнти (ст. 10 Законопроекту. — Прим. ред.). Це означає, що на сьогодні ця сума становить близько 15 тис. грн. (без оподаткування. — Прим. ред.). Для порівняння — зараз в Україні хірург отримує в середньому 6,5 тис. грн., кардіолог — десь 4,5 тис. грн. Тобто мова йде про закладене у тариф триразове підвищення заробітної плати.

Стосовно обсягу фінансування медичної галузі — опоненти реформи говорять, що в усьому світі не менше ніж 8% ВВП витрачається на систему охорони здоров’я. Безумовно, в розвинених країнах із високим показником ВВП, з розвиненою економікою — це величезні кошти. В Україні в Законопроекті передбачено не менше 5% ВВП на фінансування ЛИШЕ програми медичних гарантій, при тому що інші програми, такі як «Доступні ліки», подолання ВІЛ/СНІДу тощо, не зупиняють своєї роботи. Це приблизно відповідає тим коштам, що сьогодні виділяються в країнах, які стали новими членами Європейського Союзу. Тобто Україна виходить на певний європейський рівень.

На останок С. Березенко зазначив, що нині дуже важливою є імплементація положень Законопроекту. Тому що без імплементації нічого не буде вирішено. Зараз є величезні сподівання й очікування у суспільства. І опоненти реформи потирають руки, розуміючи, що якщо на шляху імплементації будуть допущені помилки, то буде зруйнована сама ідея, сама віра у зміни і в те, що така формула дійсно зможе запрацювати. «Я би дуже хотів, щоб ми продовжували говорити про первинну ланку. Зробивши первинну ланку якісною, ми підготуємо сімейних лікарів, які даватимуть направлення на вторинну ланку, і з 2019 р. поступово, а з 2020 р. остаточно буде запущена вторинна і третинна ланки. Необхідний жорсткий конт­роль над імплементацією цієї реформи. Депутатський, громадський контроль. За Уповноваженим органом (Національна служба здоров’я. — Прим. ред.), який буде створений, має бути жорсткий контроль з боку правоохоронних органів. Його діяльність також буде контролюватися аудиторською службою, Рахунковою палатою, НАЗК, НАБУ тощо. Ці органи мають прискіпливо стежити за роботою Уповноваженого органу, і ми всі заінтересовані в тому, щоб там не було ніяких порушень, махінацій, будь-якого зиску — лише інтереси пацієнтів. Я переконаний, що ми зможемо реалізувати цю реформу спільно. Для цього необхідні поінформованість і спільна командна дія», — закінчив свій виступ народний депутат.

Медична реформа: особливості впровадження в найближчій перспективіОлександр Ябчанка, експерт групи «Реформа системи охорони здоров’я» Реанімаційного пакета реформ (РПР), розповів, як створювалась політика реформування системи охорони здоров’я. На його думку, це буде показовий кейс для інших міністерств, як формувати державну політику. В усьому світі державна політика утворюється суперпрактичним способом. Перш ніж приймати те чи інше рішення, воно просто проговорюється з тими, кого воно стосується. Питання медичної реформи мало бути проговорене з усіма, тому що охорона здоров’я стосується кожної людини. Поза сумнівом, що ця реформа мала бути проговорена з медиками, тому що без них ніякої реформи не буде. Третя категорія — це органи місцевого самоврядування. Далі — це ухвалення пакета законопроектів, тобто робота із законодавчою гілкою влади.

О. Ябчанка нагадав, що у 2017 р., починаючи із січня місяця, безпосередньо в.о. міністра хорони здоров’я, заступники міністра відвідали в рамках Всеукраїнського туру «ЗміниТИ» кожний обласний центр, де проводили публічні консультації. Для людей було дуже великою несподіванкою, що приїздить в.о. міністра охорони здоров’я і питає їхньої думки щодо проведення медичної реформи. Проведено консультації у 63 містах 23 регіонів України. Усі питання і зауваження фіксувалися спеціально підготовленими людьми, передавалися до МОЗ України, і міністерство приймало ті чи інші рішення з огляду на те, що було почуто під час цих публічних консультацій.

Результатом такої співпраці стало невелике видання під назвою «Ви питали? МОЗ відповідає!» — відповіді на запитання лікарів про реформу, зібрані під час туру «Зміни.Ти — 1» в першій половині 2017 р.

Наводимо до уваги читачів деякі з них, які стосуються реформування первинної ланки.

— Чому базовий тариф на первинці становить саме 210 грн. (згодом 300+ грн.)?

Будь-яка послуга складається з багатьох компо­нентів: оплати роботи лікарів та медпрацівників, діагностичних та лабораторних послуг, комуналь­них витрат, амортизації обладнання та інфра­структури, якщо це послуга стаціонарного ліку­вання, також готельних послуг і ліків. Вартість послуги на рівні первинної медичної допомоги ви­раховується так само — з обсягу послуг, які дер­жава закуповує у медичної практики.

210 грн. вираховувалися з бюджету 2017 р., що формувався ще до початку роботи команди реформ МОЗ України. Цих коштів ледве вистачало на ро­боту якісної практики. Зміщення початку реалізації ре­форми на 2018 р. дозволило підняти базові ри­зик-тарифи до економічно обґрунтованого рівня.

У бюджетній резолюції, ухваленій у липні 2017 р., закладений середній тариф у 370 грн. на 2018 р. Стільки в середньому отримуватиме практика первинної медичної допомоги за пацієн­та. Це означає, що лікар первинної ланки буде от­римувати на рік близько 750 тис. грн. на свою практику, якщо набере максимально дозволену кількість пацієнтів — 2 тис. осіб.

— Чи будуть переглядати базовий тариф з огляду на інфляцію?

У трирічній бюджетній резолюції закладена сума 370 грн. у середньому за пацієнта на 2018 р. і 450 грн. — на 2019 р. Ця сума може зро­стати і далі зі зміною кількості послуг, які надає сімейний лікар.

— Чи не зменшиться фінансування на первинці?

Ні. Навпаки, фінансування збільшиться.

Потужна первинна ланка є найефективнішим методом контро­лю медичних ризиків населення. В усіх країнах із подібною системою вона є головним напрямком фінансового стимулювання в системі.

— Які вікові коефіцієнти пропонує МОЗ України, і чи будуть інші коефіцієнти?

У 2018 р. попередньо планується подвій­на ставка за пацієнтів віком до 5 років та для людей старше 65 років. Також за пацієнтів віком 6–17 років та 40–65 років планується підвищувальний коефі­цієнт 1,2.

— Які саме маніпуляції входять до гарантованого пакета первинки?

Сімейний лікар спостерігає за станом здоров’я па­цієнтів із використанням різного виду досліджень, проводить діагностику та лікування найбільш по­ширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (у період вагітності) станів; супрово­джує пацієнтів із хронічними захворюваннями; надає невідкладну допомогу; направляє пацієн­та для надання йому вторинної (спеціалізованої) чи третинної (високоспеціалізованої) допомо­ги; проводить профілактику: вакцинацію, огляди та дослідження пацієнтів груп ризику; надає консультації.

Сімейний лікар може спостерігати неускладнену вагітність та спостерігати здорову дитину відповідно до вікових особливостей і потреб. Також він надає окремі послуги паліативної допо­моги, зокрема оцінку ступеня болю, призначення та рецепт на наркотичні засоби, психотропні речо­вини для купірування больового синдрому.

У рамках первинної медичної допомоги пацієнти гарантовано і безоплатно можуть отримати:

Гематологічні дослідження

1. Загальний аналіз крові з лейкоцитарною фор­мулою.

Біохімічні й імунохімічні дослідження сироват­ки крові

2. Глюкоза крові.

3. Загальний холестерин.

Аналізи сечі

4. Загальний аналіз сечі.

Інструментальні методи дослідження

5. ЕКГ у стані спокою.

6. Мікроскопія мокротиння.

Швидкі тести

7. Швидкі тести на ВІЛ, вірусний гепатит, сифіліс.

Сімейний лікар призначає ліки та виписує рецеп­ти, за якими, зокрема, можна отримати препа­рати за програмою відшкодування вартості ліків «Доступні ліки« (програма буде розширюватися), а також виписує довідки, лікарняні листки.

Повністю послуги в межах первинної медичної допомоги будуть зафіксовані в новому «Порядку надання первинної медичної допомоги«, який буде затверджений наказом МОЗ України після ухвалення за­конів медичної реформи.

— Чи входять до ризик-тарифу витрати на медикаменти, витратні матеріали, аналізи, послуги вторинної ланки, планові медичні огляди?

До ризик-тарифів входять: витратні матеріали та медикаменти, необхідні для невідкладної до­помоги, планові медичні огляди, підтримка інф­раструктури. Бюджет на аналізи буде включено в окремий тариф — цим бюджетом також оперуватиме сімейний лікар. Ліки для пацієнтів роз­повсюджуватимуться через аптеки за програмою «Доступні ліки».

— Хто оплачує транспортування матеріалу для лабораторних досліджень до лабораторії?

Ці видатки включено в ризик-тариф.

— До якої ланки і звідки оплачуватимуться лабораторії, в тому числі зарплата лаборантів?

Лабораторії, так само як і вся система, перехо­дять на оплату за послуги. Зарплата лаборантів — частина ціни лабораторної послуги.

Для громадян необхідні діагностичні обстежен­ня та лабораторні аналізи будуть покриватися за програмою медичних гарантій.

На рівні первинної ланки під управлінням сімей­ного лікаря буде окремий бюджет на лабораторні аналізи (з часом він зростатиме, подібно до того, як розширюється програма «Доступні ліки»).

Після проведення автономізації та переходу на контрактні відносини з Національною служ­бою здоров’я України будь-який медичний заклад зможе використовувати свою інфраструктуру для продажу послуг з лабораторної діагностики.

— Як регулюватимуться виклики лікаря до пацієнта додому? Який юридичний захист матиме лікар у разі відмови виїжджати на виклик?

Сімейний лікар на власний розсуд приймає рішен­ня про надання окремих послуг за місцем про­живання чи перебування пацієнта або телефоном чи по інтернету. Вік пацієнта, віддаленість його місця перебування від місця прийому сімейного лікаря чи відсутність у пацієнта коштів на проїзд не можуть бути єдиними підставами для виклику та виїзду лікаря. Сімейний лікар, педіатр, терапевт за контрактом не буде зобов’язаний відвідувати пацієнтів на дому. Тому юридичні претензії в цьому питанні будуть технічно неможливі.

— Як регулюватиметься надання консультацій по телефону?

Ніщо не зможе замінити реальну зустріч пацієнта і лікаря. Вона є в центрі уваги на початку реформи.

Система надання консультацій з використанням засобів зв’язку (голосовий та відеозв’язок) по­требує додаткового врегулювання. Ці перемови­ни мають фіксуватися для захисту як пацієнта, так і лікаря. Ми очікуємо, що питання набуде біль­шої актуальності за 1,5–2 роки і буде вирішуватися паралельно з розвит­ком електронної системи охорони здоров’я e-Health.

— Скільки візитів пацієнта передбачає декларація, і чи можна поставити верхню межу?

Верхнього обмеження кількості візитів немає.

— Скільки триватиме прийом пацієнта на первинній ланці?

Оптимальний формат і тривалість прийому пацієн­та вибирає лікар.

— Чи буде зобов’язання для пацієнта проходити періодичні огляди в лікаря первинки?

Сімейний лікар зможе рекомендувати періодичні профілактичні огляди та проведення досліджень.

Усі необхідні за показаннями профілактичні огля­ди та дослідження будуть покриватися державою.

Пацієнт має право відмовитися від будь-яких ма­ніпуляцій зі своїм тілом. Тому необхідні огляди лі­кар може тільки рекомендувати, але не може зобов’язати людину їх проходити — це буде по­рушувати Конституцію України та низку законів і міжнародних конвенцій.

— Які лікарі працюватимуть на первинній ланці?

Лікар загальної практики — сімейний лікар, лі­кар-терапевт, лікар-педіатр, який працює у закла­ді первинної медичної допомоги або є ФОП та особисто надає первинну медичну допомогу.

— Як планується підготувати достатню кількість спеціалістів?

Раніше робота сімейного лікаря фактично не опла­чувалася. Після реформи практики первинної до­помоги (сімейні лікарі, терапевти, педіатри) поч­нуть отримувати гідний прибуток, що зробить первинну ланку значно вигіднішою. Можна очі­кувати повернення лікарів у професію, а також перехід до загальної практики кардіологів, пуль­монологів, гастроентерологів та інших вузьких спеціалістів. Вони будуть користуватися більшим попитом у пацієнтів із відповідними хронічними захворюваннями.

— Як працюватимуть декларації між пацієнтом і лікарем первинної ланки?

Пацієнт підписує з лікарем декларацію, лікар за­носить дані пацієнта в електронну систему охо­рони здоров’я e-Health. Це означає, що пацієнт закріплений за конкретним лікарем, і На­ціональна служба здоров’я України почне виплати саме цьому лікарю за обслуговування па­цієнта. А лікар почне відповідне спостереження пацієнта.

— Чи будуть вони автоматично подовжуватися?

Так.

— Чи можна укладати декларації не за місцем реєстрації?

Пацієнт може укласти декларацію з будь-яким вибраним лікарем, незалежно від місця реєстрації чи проживання.

— Чи можна міняти лікаря і як часто?

У 2018 р. пацієнти зможуть змінювати сімей­них лікарів у будь-який момент за власним бажан­ням. Для цього необхідно просто підписати декла­рацію з іншим лікарем первинної практики.

Традиційно в подібних системах вводиться сим­волічний сервісний збір за зміну лікаря первинної медичної допомоги. Але це можливо тільки тоді, коли всі пацієнти вже вибрали своїх лікарів. Мож­ливо, декому знадобиться кілька спроб.

— Чи можна відмовитися від пацієнта?

Лікар може відмовити у підписанні декларації тіль­ки, якщо вже має приписаними максимум 2000 пацієнтів.

— Чи будуть додаткові коефіцієнти за лікування асоціальних пацієнтів і можливість розірвати з ними декларацію?

Ні. Люди у важких життєвих умовах — такі самі люди, як і всі ми.

Обов’язок лікарів останні тисячі років — допома­гати будь-кому, хто цієї допомоги потребує.

Національна служба здоров’я України створюєть­ся за тим самим принципом.

Щоб робота лікарів з українцями, які потрапили у складні життєві умови, була ефективною, по­трібна тісніша координація структур, які нада­ють медичні та соціальні послуги.

— Яка нижня і верхня межа кількості декларацій на одного лікаря?

Максимальна кількість пацієнтів — 2000 осіб. Під­час старту реформи можливі винятки в сільській місцевості, де є кадровий дефіцит. Усі люди, які проживають на території, мають отримати пер­винну медичну допомогу. А значить, кошти надій­дуть на рахунки медичної практики, яка їх веде, навіть коли лікарі перенавантажені. Із закриттям вакантних позицій у сільській місцевості ця про­блема буде вирішена.

Мінімальна межа приписаних пацієнтів не вста­новлюється.

— Яка кількість декларацій достатня, щоб лікар мав гідну зарплату?

Поняття «гідної зарплати» — індивідуальне для кожного лікаря. Дохід прямо залежатиме від кількості та віку пацієнтів, а також від податко­вого режиму, в якому працює лікар (як найманий працівник у закладі первинної медичної допомоги чи як ФОП).

Усі розрахунки робляться за практикою з наванта­женням 2000 пацієнтів. Згідно із Законопроектом, розрахунки компонен­та оплати праці лікарів мають робитися з розра­хунку 250% середньої зарплати по країні. Сьо­годні це близько 17 000 грн.

Витрати практики поділяються на ті, які залежать від кількості пацієнтів, і ті, які є постійними (оренда, комунальні витрати тощо).

Розраховуючи баланс прибутків/витрат медичної практики, варто брати до уваги кількість припи­саних пацієнтів, які покриють постійні видатки конкретної практики, — це межа фінансової спро­можності практики.

Усі приписані понад ці межі пацієнти будуть дещо підвищувати витрати і приносити медичній прак­тиці основний прибуток.

Тобто невелика різниця у 100–200 пацієнтів може давати суттєве підвищення чистого прибутку практики, якщо це пацієнти — понад межі фінан­сової спроможності практики.

— Яку юридичну силу мають декларації?

Підписуючи декларацію, пацієнт повідомляє На­ціональну службу здоров’я України (центральний орган виконавчої влади) про вибір лікаря пер­винної медичної допомоги. На основні цієї інфор­мації, занесеної в реєстр, На­ціональна служба здоров’я України обчислює кошти, які за контрактом має отримати медична практи­ка, де прикріпився пацієнт.

— Яким чином фінансуватиметься надання первинної медичної допомоги особам, які не уклали декларацій?

Для отримання медичної допомоги у сімейного лі­каря, педіатра чи терапевта пацієнт має підписа­ти декларацію під час першого візиту.

Якщо ця людина просто не звертається за медичною допомогою, держава не оплачує послуг, які не на­даються.

Під час першого ж звернення та підписання декла­рації з лікарем за пацієнта починає платити дер­жава.

Варто пам’ятати, що якщо лікар потрапив у ситу­ацію, де людина потребує екстреного втручання, він має це зробити незалежно від того, чи підпи­сав пацієнт декларацію. Але лікар не зобов’язаний надавати послуги первинної медичної допомоги людині, яка відмовляється підписувати деклара­цію.

Також пацієнт зможе за власний кошт купити у лікаря необхідні йому медичні послуги, не під­писуючи з ним декларації. Це не є незаконним, але не регулюється державою, і оцінка якості цих послуг залишиться поза системами держав­ного контролю якості.

— Чи зможе пацієнт звертатися без направлення лікаря первинної ланки до лікаря вторинної або ж у разі неукладеної декларації на первинці?

Фінансування вторинної та третинної ланки за но­вою моделлю розпочнеться у 2019 р. і буде вво­дитися поступово за кожною послугою до 2020 р. До цього часу система на рівні вторинної ланки працюватиме так само, як вона працює зараз.

Звернення до лікарів-спеціалістів, призначені сімейним лікарем, будуть оплачуватися Націо­нальною службою здоров’я (після початку виплат за ці послуги в новій системі).

Якщо пацієнт звертатиметься до лікарів-спе­ціалістів за власним бажанням без направлен­ня, цей візит не буде покриватися Національною службою здоров’я.

— Які соціальні гарантії передбачені для лікарів-ФОПів?

Соціальні гарантії для лікарів не обмежені стату­сом суб’єкта господарювання, в якому вони пра­цюють.

— Що відбуватиметься у разі, якщо лікар-ФОП змінює місце проживання?

Після зміни місця реєстрації лікарю потрібно та­кож подати стандартні документи до податкової адміністрації. Якщо його місце роботи не зміню­ється, то пацієнти ніяких змін не відчують.

— Яким чином відбуватиметься оплата праці сімейних лікарів-інтернів?

Сімейні лікарі-інтерни працюють у складі ліцензо­ваної медичної практики. Їхній прибуток — предме­т їх домовленості з керівництвом практики.

— Яким чином відбуватимуться соціальні виплати лікарям, які вийшли в декретну відпустку?

Виплата допомоги по вагітності та пологах ре­гулюється Фондом соціального страхування. На неї мають право також і лікарі у статусі ФОП, які сплачують єдиний соціальний внесок.

— Чи будуть доплачувати за одноразове або кількаразове звернення відпочивальників до лікарів первинки?

Такі послуги не будуть включені до програ­ми медичних гарантій. Передбачається, що в разі невідкладних станів людина зможе звернутися до служби екстреної медичної допомоги. Люди­на також може отримати телефонну консульта­цію у свого сімейного лікаря/терапевта/педіатра, якщо це узгоджено між лікарем та пацієнтом.

При цьому місцеве самоврядування може органі­зувати окремі пункти надання первинної медичної допомоги пацієнтам-відпочивальникам і оплачу­вати ці послуги з власного бюджету, використову­ючи як джерело фінансування туристичний збір.

Також ці послуги можна отримати і за власні кошти пацієнтів.

Далі О. Ябчанка повідомив, що зараз представники МОЗ України у рамках туру «Зміни.Ти — 2» спілкуються із представниками регіонів щодо розгортання реформи спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги. Тобто процеси публічних консультацій не припиняються.

За результатами туру «Зміни.Ти — 1» зі сторони пацієнтів було почуто, що пацієнтам набридло носити подяку лікарю. Не знати, як ти маєш віддячити лікарю, скільки тобі потрібно дати грошей, і набридло не знати, що тебе чекає, коли ти захворів. Пацієнти хочуть мати зрозумілі, чіткі гарантії від держави.

Що стосується лікарів — лікарям остогидло бути в ролі або прохача, або рекетира. Лікарі хочуть отримувати достойну заробітну плату просто за те, що вони добре виконують свою роботу. І якщо дуже коротко, то система, яка має імплементуватися після набуття чинності Законопроекту, буде забезпечувати пацієнтам певні гарантії, а лікарям — зрозумілу винагороду за добре виконану роботу.

Для того щоб реформа відбулася, кожен має просто зробити свою частину роботи, в тому числі й пацієнт. Пацієнт має почати прислухатися до лікаря, лікар має почати конкурувати за пацієнта, головний лікар має почати конкурувати за лікаря, орган місцевого самоврядування має прийняти на рівні місцевої ради ті чи інші рішення, аби ця реформа стартувала. Кабінет Міністрів України, у свою чергу, має створити відповідні фінансові стимули, які забезпечать імплементацію реформи.

Зараз на затвердженні Кабінету Міністрів України знаходиться механізм розрахунку тарифу медичної послуги, за яким Національна служба здоров’я проводитиме оплату медичним закладам. При цьому враховано, що зарплата лікаря буде мінімум 250% середньої по країні, як зазначено вище. Проте це не відбудеться в один день. Потрібен час для того, аби вирахувати вартість послуги. Тому МОЗ України має зібрати інформацію за тією методикою розрахунку, яка невдовзі буде затверджена, і вийти на єдиний тариф.

Для того щоби прорахувати гарантований пакет медичних послуг, необхідно три показники: скільки держава має грошей, скільки коштує та чи інша послуга, яка потреба в послугах.

Коли у кінці 2019 р. буде зрозуміла вартість послуг і потреба в них, тоді Верховна Рада України не буде голосувати за якісь умовні відсотки від ВВП. Депутати голосуватимуть за конкретний гарантований пакет (під час прийняття Державного бюджету на наступний рік, ст. 4 Законопроекту. — Прим. ред.), і тоді народним депутатам доведеться, дивлячись виборцям в очі, казати, за що вони голосують. І якщо вони захочуть збільшити гарантований пакет, то вимушені будуть збільшувати обсяги фінансування у бюджеті.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.