Лікування політравми | Медичний часопис

0 9

Резюме. Ефективність лікування пацієнтів з політравмою (2020)

Актуальність

Згідно зі статистичними даними близько 5 млн осіб щороку потерпають внаслідок автомобільних аварій, нещасних випадків та воєнних дій. Ця цифра є більшою за кількість випадків смерті від туберкульозу, ВІЛу/СНІДу та малярії разом. Виникаюча в результаті травмування політравма характеризується значними змінами структури та функції органів та систем та призводить до негативних соціальних наслідків, оскільки займає провідне місце в структурі смертності та інвалідності осіб працездатного віку. Зазвичай смертельні ускладнення травмування поділяють на негайні, ранні та пізні, які виникають за період від декількох днів до декількох тижнів. Згідно з традиційними уявленнями головним чинником смерті в пізній період були синдром поліорганної недостатності та сепсис (Trunkey D.D., 1983). Однак, зважаючи на значущість проблеми та накопичений клінічний досвід, за останні роки у пацієнтів з політравмою було встановлене прогностичне значення виникнення порушень гемодинаміки на трьох рівнях (системному, органному, мікроциркуляторному) на тлі преморбідного фону. Додатково доведено позитивний вплив на виживаність розширеного обсягу реанімаційних заходів, удосконалення респіраторної підтримки та раннього ентерального харчування (Hadfield R.J., Parr M.J., Manara A.R., 2001). Аби підтвердити вказане, група дослідників на чолі з Джоанною ван Брейгель (Breugel van JM.), відділення травми клініки Університету м. Утрехт, Нідерланди, провели дослідження, результати якого опубліковані у вересневому номері журналу «Невідкладна хірургія» («World Journal of Emergency Surgery»).

Результати

У дослідження включено 82 272 пацієнти з політравмою. У ході дослідження виявлено зниження рівня смертності на 1,8% порівняно з 60-ми роками минулого століття (95% ДІ 1,6–2; p<0,001). Водночас дослідники відзначили підвищення частоти летальних наслідків внаслідок черепно-мозкової травми та кровотечі (2,5 та 1,9% відповідно (95% ДІ 1–2,9) на відміну від попередніх часів, коли головними чинниками випадків смерті були поліорганна недостатність та респіраторний дистрес-синдром (Regel G., Lobenhoffer P., Grotz M. et al., 1995). Як і раніше, автомобільні аварії являють собою основний фактор ризику виникнення поліорганної травми, переважно закритої (Ciesla D.J., Moore E.E., Johnson J.L. et al., 2005). На 2-му місці знаходяться падіння та травми, отримані на виробництві. Стосовно географічного регіону, найвищий рівень смерті від наслідків політравми відмічений у Південній Америці (22,6%), а найнижчий — у Північній Америці (9,6%). На рисунку представлені зміни частоти чинників смерті у пацієнтів із політравмою.

Рисунок. Чинники смерті у пацієнтів з політравмою

У структурі чинників смертності внаслідок пізніх ускладнень травми 1-ше місце займає кровотеча в реанімаційному відділенні, що, ймовірно, обумовлено наданням більш якісної першої медичної допомоги, яка дозволяє відтермінувати летальний наслідок на місці отримання травми.

Таким чином, дослідники дійшли висновку, що більша частина випадків смерті у пацієнтів із політравмою виникає в умовах реанімаційного відділення внаслідок закритої черепно-мозкової травми та кровотечі. На частоту летальних наслідків впливає поновлення первинної кровотечі або виникнення післяопераційної кровотечі внаслідок хірургічного втручання, що, ймовірно, свідчить про недостатні профілактичні та лікувальні зусилля із усунення знекровлення та надає поштовх для пошуку нових профілактичних та лікувальних стратегій ведення пацієнтів із політравмою.

Література

Юлія Жарікова

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.