Лікування пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату та супутньою патологією печінки

0 82

УДК 616-035.1:616.36+616.3

У клінічній практиці досить частими є випадки, коли пацієнт із захворюванням опорно-рухового апарату має супутню патологію печінки. Як відомо, більшість ліків, зокрема нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), метаболізуються в печінці. Тож як купірувати запалення та біль за мінімального впливу на печінку?

В Україні хронічний гепатит та інші хвороби печінки займають 5% у загальній структурі захворювань органів травлення (рис. 1) (Степанов Ю.М., 2014). Можливо, цифра здається незначною, але у масштабах країни це — велика кількість пацієнтів. Крім того, за міжнародними даними вивчення споживчих ринків, Україна входить у топ-10 найбільш питущих країн світу, посідаючи 7-ме місце. Водночас відомо, що вживання зокрема алкоголю належить до факторів ризику токсичного ураження печінки.

Рис. 1. Структура захворювань органів травлення в Україні у 2013 р. (%)

ХГІД — хронічний гастрит і дуоденіт; ХХІХ — хронічний холецистит і холангіт; ВШДК — виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; ХПЗ — хвороба підшлункової залози; ХГ — хронічний гепатит; ЖКХ — жовчнокам’яна хвороба; ГЕРХ — гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; ЦП — цироз печінки; СПК — синдром подразненого кишечнику; НВК — неспецифічний виразковий коліт; ХК — хвороба Крона.

Наскільки шкідливі НПЗП для печінки?

Найчастіше НПЗП-індукована гепатопатія розвивається при тривалому застосуванні НПЗП у високих дозах у пацієнтів із супутніми захворюваннями гепатобіліарної системи, а також при комбінованому прийомі цих лікарських засобів із іншими гепатотоксичними препаратами. Розвиток НПЗП-індукованої гепатопатії при прийомі препаратів у терапевтичних дозах найчастіше можливий у тому разі, якщо впливають додаткові фактори (таблиця) (Курята А.В. и соавт., 2014). Ці фактори призводять до порушення елімінації НПЗП або зниження активності ферментативних систем гепатоцитів, що відповідають за їх біотрансформацію.

Таблиця. Фактори, що спричиняють розвиток НПЗП-гепатопатії

Фактор
ендогенний екзогенний
Генетична схильність Супутня гепатотоксична терапія
Хронічні захворювання гепатобіліарної системи Ентеропатія
Метаболічні порушення Алкоголь

Незважаючи на те що відносний ризик клінічно значущого ураження печінки внаслідок застосування НПЗП невисокий, у 8–27 зі 100 тис. пацієнтів на рік його наслідки стають найсерйознішими: фульмінантна печінкова недостатність, гепаторенальний синдром.

Профілактика гепатотоксичних ускладнень ґрунтується на врахуванні чинників ризику, регулярному контролі біохімічних показників крові та застосуванні безпечних НПЗП. Одним із таких препаратів є мелоксикам (Моваліс®). За даними метааналізу рандомізованих контрольованих досліджень, підвищення рівня амінотрансфераз у крові в ≥3 рази виявлено при застосуванні як стандартних, так і селективних інгібіторів циклооксигенази-2. При застосуванні препарату Моваліс® гепатотоксичність найменш виражена серед інших НПЗП — як неселективних, так і високоселективних (рис. 2) (Rostom A. et al., 2005).

Рис. 2. Пацієнти із підвищенням рівня амінотрансфераз вище верхньої межі норми у 3 рази

Безумовно, захворювання печінки обмежують можливості будь-якої фармакотерапії, не тільки НПЗП. З цим необхідно рахуватися і не створювати зайвого навантаження на гепатобіліарну систему. Моваліс® завдяки високому профілю безпеки та ефективності є хорошим вибором для лікування пацієнтів із хворобами опорно-рухового апарату за наявності супутньої патології печінки. Він має три шляхи метаболізму, низький ризик міжлікарських взаємодій і спричиняє гепатотоксичність рідше, ніж інші НПЗП.

Список використаної літератури


Пройти тест

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.