Лікарське самоврядування в Україні: час консолідації | umj.com.ua

0 24

Резюме. Лікарське самоврядування беззаперечно має бути впровадженим у нашій державі, але його перспективи, форма, принципи та роль у системі охорони здоров’я викликають ряд питань як у високопосадовців, так і в медичної спільноти. Саме тому 20 квітня 2018 р. в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (далі — Комітет) проведено засідання круглого столу на тему «Лікарське самоврядування та професійні асоціації як запорука професійного зростання медичних працівників», до участі в якому запрошено народних депутатів України, представників Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України та інших заінтересованих міністерств і відомств, представників українських професійних медичних асоціацій і товариств, громадських організацій, а також фахівців, експертів і представників засобів масової інформації.

Зазначимо, що ініціаторами та організаторами круглого столу виступили народний депутат України, перший заступник голови Комітету Оксана Корчинська, а також член Громадської ради при МОЗ України, аспірант Державної установи (ДУ) «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук (НАМН) України», лікар-ортопед-травматолог Ігор Гайович. Учасниками заходу презентовано тематичні доповіді щодо перс­пектив запровадження самоврядування медичних працівників, зокрема лікарського самоврядування в Україні, його основних принципів, ролі фахових медичних асоціацій у зростанні професійності лікарів та їх взаємодії з органами лікарського самоврядування, а також щодо досвіду запровадження самоврядування інших професійних спільнот в Україні та за кордоном. Учасникам круглого столу представлено основні положення законопроекту про професійне самоврядування медичних професій в Україні з метою формування консолідованої позиції щодо запропонованих законодавчих ініціатив.

Потенційні моделі самоврядування медичних спільнот

Розпочинаючи захід і вітаючи присутніх, О. Корчинська як модератор круглого столу зазначила, що сьогодні всі розуміють, наскільки важливою та нагальною є тема самоврядування професійних медичних спільнот для системи охорони здоров’я України. Протягом заходу обговорюватимуться три запропонованих моделі лікарського самоврядування, перша з яких є вже зареєстрованим законопроектом («Про лікарське самоврядування» від 06.04.2018 р. № 8250. — Прим. ред.), авторами якого є голова Комітету Ольга Богомолець, заступник голови Комітету, народний депутат України Олег Мусій і низка співавторів. Друга модель підготовлена громадськістю, тобто представниками асоціацій, і в ній принципово запропоновано розглянути, щоб самоврядування відбувалося через декілька палат. Третя модель — це альтернативний законопроект, авторами якого є О. Корчинська, а також члени Комітету, народні депутати України Костянтин Яриніч, Ірина Сисоєнко та інші — має на меті надання більшої самостійності всім асоціаціям, тобто щоб кожна з них мала свою палату, що є найбільш наближеною до європейських моделлю, як зазначила О. Корчинська.

Ораторка наголосила, що перша модель пропонує впроваджувати лікарське самоврядування через єдину основну палату, яка має координувати всі професійні асоціації. О. Корчинська акцентувала увагу присутніх на тому, що вона навмисно називає всі, окрім першої, запропоновані моделі «самоврядуванням медичних спільнот», а не «лікарським самоврядуванням», адже на меті є врахування інтересів і фармацевтів, і середнього медичного персоналу.

Мета і цілі впровадження лікарського самоврядування

Далі слово було надане О. Мусію як співавтору зареєстрованого законопроекту № 8250, який зауважив, що насправді професійно в Україні питанням лікарського самоврядування вже більше 10 років займається Всеукраїнське лікарське товариство як громадська організація. Народний депутат наголосив на важливості проведення круглого столу, адже навколо кожного питання завжди є різні точки зору, і чим більше поглядів буде враховано, тим швидше можна прийти до ефективного рішення, яке, на думку оратора, має бути одним-єдиним — звільнення українських лікарів із рабства. Самоврядування лікарів, провізорів, медсестер, що існує в різних країнах у тому чи іншому вигляді, передбачає вільність професій за ознакою та відсутність контро­лю з боку держави. На жаль, сьогодні в Україні, за словами народного обранця, діяльність медичних працівників контролюють МОЗ України та відповідні департаменти охорони здоров’я на місцях. На переконання оратора, це абсолютно неправильно, враховуючи європейський шлях нашої держави.

Тому О. Мусій переконаний, що перспектива одна-єдина — самоврядування, воля та свобода здійснення професійної діяльності. Суть справжньої реформи системи охорони здоров’я України, на думку оратора, має полягати в розподілі повноважень і демонополізації управлінської складової в охороні здоров’я, тобто передачі функцій медичних працівників професійним спільнотам. Закликаючи до плідної співпраці, народний депутат наголосив, що необхідно дійти до спільного професійного рішення, яке має стати основою подальших дій.

Підхоплюючи вибраний напрямок дискусії, К. Яриніч зазначив, що медичну спільноту насправді турбує питання не лише реформи системи охорони здоров’я України, а й дійсно того, що об’єднує медичних працівників. Оратор наголосив, що це об’єднання має бути правильним, адже вибір не того формату може призвести до деструктивних змін у медичній галузі. Не просто так пропонуються різні моделі самоврядування, і це не потрібно сприймати як політичні чвари, наголосив К. Яриніч, адже метою є з’ясування правильного вибору, виявлення позитивних і негативних аспектів у різних варіаціях самоврядування тощо. Необхідно чітко встановити, ким буде Громадська рада, роль МОЗ України в лікарському самоврядуванні тощо, тому народний обранець не виключає навіть об’єднання зусиль і нових змін протягом цього заходу для того, щоб вже цієї сесії Верховна Рада України прийняла відповідний законопроект.

Проблемні аспекти самоврядування з погляду МОЗ України

Невластивою сухою чиновницькою мовою, як сам і зазначив заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Лінчевський, йому довелося продовжувати засідання круглого столу. Потреба в саморегулюванні професій — очевидна, адже ледь не всі присутні бачать закордонні зразки роботи колег, і вітчизняні фахівці, природно, хочуть працювати так само. Щоправда, як немає згоди між присутніми в рамках круглого столу, так її немає і в медичному середовищі, наголосив О. Лінчевський. Передусім, запропоновані законопроекти мають ряд суттєвих вад, і наскільки недостатньо зрілою є медична спільнота сьогодні, настільки ці законопроекти цю незрілість і відображають. За словами заступника міністра, в законодавстві відсутнє саме поняття «професійне самоврядування», тому, коли йдеться про делегування якихось обов’язків асоціаціям, законопроекти передають їм певні функції держави. І тут постає ряд важливих запитань.

Наприклад, чи може асоціація проводити атестацію лікарів? «Нібито-то так, — сам і відповідає високопосадовець, продовжуючи свою промову. — А диплом може видавати асоціація? А хто ж тоді видає диплом, тобто дозволяє займатися лікарською практикою? А підтвердження категорії чи видача ліцензії? А яким тоді має бути співвідношення того, що є державним і належить до її відповідальності, а де є відповідальність власне професійного цеху? А перед ким звітують самоврядні організації? А якщо якась умовно несправжня організація видала всім охочим дипломи і ліцензії, вона за когось відповідає? І якщо сьогодні є певні проблеми з атестацією лікарів, то чи не екстраполюються вони на асоціації і чи не стануть ще жахливішими? Чи представлені законопроекти спрямовані на уникнення цих проблем? На жаль, поки що ні», — відповів на своє останнє запитання О. Лінчевський, залишаючи безліч попередніх на розсуд аудиторії та переходячи до блоку наступних.

«А як щодо внутрішніх стосунків в цих самоврядних організаціях? Хто буде головою? Так, як і зараз, пожиттєвий президент асоціації? А що робити у разі наявності декількох асоціацій одного медичного напрямку? А кому і за якими принципами і критеріями мають делегуватися певні функції? Тому це той випадок, — переконаний заступник міністра, — коли треба сім разів подумати, аби не наробити біди».

Важливість і принципи альтернативного погляду

Вітаючи присутніх, до слова долучилася І. Сисоєнко, зазначивши, що багато років наша держава лише чує про лікарське самоврядування, багато разів реєстрували відповідні законопроекти, але, на жаль, так нічого і не відбулося. Проте дуже важливим є те, що минулого року Парламент України поточного скликання почав приймати нові закони, які мають побудувати європейські стандарти надання медичної допомоги, а також створити умови, в яких працюють медичні працівники в усіх розвинутих державах. Тому народний депутат висловила надію, що Верховна Рада прийме закон про лікарське самоврядування. Але ж яким має бути цей закон?

На особисте переконання ораторки, ті законодавчі ініціативи, які зараз зареєстровані у Верховній Раді, потребують якісного доопрацювання. Саме тому, як наголосила народний депутат, поки є час для реєстрації альтернативного законопроекту, проведено спільну зустріч з колегами по Комітету та представниками Уряду і триває завершення роботи над законодавчою ініціативою, яка готується за європейськими директивами, а також правилами та принципами роботи лікарського самоврядування розвинутих держав.

Основною рисою є відсутність будь-якої монополії в організаціях, тобто самоврядність має формуватися активністю і бажанням, а не спонуканням медичної спільноти, це має бути самоорганізована незалежна організація, яка формуватиме принципи та цінність для тих, хто буде її членами. Альтернативний законопроект спрямовано на надання можливості створення різних медичних палат за різними медичними спеціальностями, тобто незалежних юридичних осіб. По суті той принцип, за яким вже побудована самоврядність адвокатів і нотаріусів, закладається в основу альтернативного законопроекту про медичне самоврядування. За словами І. Сисоєнко, найближчим часом ця законодавча ініціатива буде підготовлена та зареєстрована в Парламенті України.

Далі слово було надане ініціаторові заходу І. Гайовичу. За словами оратора, на початку 1990-х років вітчизняні фахівці почали їздити за кордон і спілкуватися з колегами про їхню роботу та переймати їх досвід, в тому числі й стосовно самоврядування, формувати професійні асоціації та спілки. Проте за 27 років асоціації юридично залишилися звичайними громадськими організаціями, тобто фактично без повноважень і можливостей. Із розвитком держави назріла реальна необхідність передачі частини повноважень формуванням громадянського суспільства, якими є асоціації медичних працівників.

Саме тому спілки медичних працівників мають якнайширше взяти участь у роботі над цим законопроектом, як наголосив оратор. Підписавши угоду про асоціацію з Європейським Союзом, наша держава погодилася не лише перейняти формальні закони, а і принципи організації різних аспектів, в тому числі і в медицині, вважає доповідач, тому і самоврядування медичних професій має будуватися на загальноєвропейських принципах.

Перший принцип — демократичність, причому не формальна демократичність, а повага до думки кожного члена. Другий принцип — делегування прав і функцій держави органам медичного самоврядування. Держава повинна передати частину функцій асоціаціям, як переконаний І. Гайович, оскільки вони ефективніше та оперативніше зможуть їх виконувати. Зокрема це ліцензування та освіта, атестація, вирішення лікарських питань, ведення реєстрів лікарів тощо. Третій принцип — відповідальність, при цьому це не має бути колективна безвідповідальність. Надавши ліцензію, асоціація має нести реальну відповідальність перед пацієнтами за своїх лікарів. Крім того, важливим є момент відповідальності асоціації перед самими лікарями, має працювати механізм страхування її членів, асоціація має брати участь у їх захисті у разі спірних судових процесів, активному навчанні та підвищенні професійного рівня.

На сьогодні у світі існує та реально працює маса подібних механізмів, які потрібно прописати у відповідному законопроекті. Асоціації мають бути абсолютно самодостатніми, на них не може здійснюватися якийсь зовнішній вплив з боку влади або з середи­ни лікарської спільноти. Кожна медична професія, що є в переліку медичних спеціальностей, має бути забезпечена правом на формування своєї асоціації або об’єднання з близькою спеціальністю.

Таким чином, сьогодні є реальна можливість спільно розробити закон, який буде написаний медичними працівниками про медичних працівників і для медичних працівників. Спільною активною роботою, спираючись на позитивний досвід західних колег, за короткий період можна створити законопроект, який відповідатиме бажанням і потребам медичної спільноти, як зазначив оратор. Після тривалого перехідного періоду, закріпленого в законі, асоціації стануть не просто громадськими організаціями та клубами по інтересах, а повноцінними суб’єктами управління державою, фіналізував І. Гайович.

Інституція самоврядування як свобода лікарської діяльності

До змоги висловитися долучився віце-президент з питань лікарського самоврядування Національної спілки стоматологів України Орест Штука, презентувавши присутнім доповідь на тему «Запровадження інституції самоврядування в Україні». Перш за все оратор сфокусував увагу аудиторії на тому, що сьогодні асоціація — це громадська організація, тобто вона є суб’єктом (юридичною особою) приватного права, а самоврядний орган — це юридична особа публічного права. Юридична особа приватного права має засновників, згідно з їхнім рішенням вона може бути заснована та ліквідована, тому як такій громадській структурі можна доручити питання державної ваги?

Тож слово «асоціація» стосовно самоврядування, на жаль, не може використовуватися, адже це різні терміни. Оратор наголошує, що без єдиного реєстру медичних працівників взагалі нічого не вдасться зробити, адже жодна самоврядна організація за рахунок членських (професійних) внесків не підніме питання створення єдиного реєстру своїми силами — це дуже дороге завдання. Якщо буде змога ініціювати питання перед державою про те, щоб, наприклад, система eHealth забезпечила та згодом передала за напрямками цей єдиний реєстр — лише це буде підставою для того, щоб можна було почати реально щось робити, як вважає доповідач.

У будь-якому законопроекті, що буде прийнятий у стінах Верховної Ради України, має бути встановлено за основу не орган, а самозайняту особу, яка є представником вільної професії, їй має надаватися право вибирати спосіб діяльності (оподаткування), тобто як приватний підприємець чи інше. Залежно від виду діяльності лікар має сам вибирати спосіб оподаткування, переконаний О. Штука, і саме це є свобода лікаря. Представники вільних професій мають самі створювати самоврядний орган, делегуючи йому певні повноваження та генеруючи завдання. Це має бути особливим режимом самовідповідальності кожного лікаря, а механізм цієї відповідальності — найважливіший момент у функціонуванні самоврядного органу.

О. Штука підкреслив, що практично всі країни Європейського Союзу мають незалежні самоврядні органи за професіями, адже неможливо знати особливості роботи всіх спеціальностей, чи то фармацевтика, стоматологія чи загальномедичний напрямок. Так сталося, що стоматологи вже давно мають певну самоврядність, майже кожен має свою клініку, кабінет чи практику, адже вони позбавлені значною мірою пріоритетів фінансування з боку державного чи комунального бюджетів тощо. Сьогодні саме стоматологи, які працюють у комунальних закладах, взагалі опинилися на роздоріжжі, не розуміючи, що з ними роблять, адже їх позбавили фінансування, але не сказали, яким шляхом вийти з цього положення. Саме для цієї групи людей, на переконання оратора, виходом є самоврядний орган і визнання самозайнятості професії. У цьому разі неважливо, в яких стінах працює людина і кому ті стіни належать, адже є форма угоди, лікар сам є платником податків, а між ним і пацієнтом немає цілого ряду чиновників. Це — інша модель життя, в якій немає вертикалі, яка тисне, як наголосив фахівець.

За словами доповідача, на жаль, законопроект «Про лікарське самоврядування» № 8250 в тому вигляді, в якому він зараз існує, вводить у велику оману лікарів-стоматологів, адже він створює другу авторитарну систему, змінюються лише особи, які керують стоматологічним напрямком. Тому стоматологічна спільнота сформувала своє бачення лікарського самоврядування і спрямувала його на розгляд до групи авторів альтернативного законопроекту.

Роль і можливості фахових медичних асоціацій

Далі до слова був запрошений президент Української асоціації нейрохірургів, ректор Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», доктор медичних наук, професор Володимир Смоланка, доповідь якого стосувалася ролі фахових медичних асоціацій у зростанні професійності лікарів та їх взаємодії з органами лікарського самоврядування. Оратор наголосив, що лікарське самоврядування — це сьогодні норма життя медичних спільнот більшості цивілізованих країн Європи, тому акцент у своїй доповіді він зробив на розподілі обов’язків і відповідальності між органами державної влади, українським лікарським товариством та професійними асоціаціями.

Констатуючи факт, що сьогодні, на жаль, робота професійних асоціацій обмежена і навіть не зовсім зрозуміла, доповідач наголосив, що інколи у статутах прописано одне, а в реаліях виходить інакше. Розуміючи, що обсяг обов’язків професійних асоціацій має бути розширений, необхідно усвідомлювати, що це накладає додаткову відповідальність, тому треба зробити так, щоб одна модель не була замінена іншою, а по суті нічого не змінилося. З іншого боку, є розуміння того, що розширення прав професійних асоціацій — це започаткування одного з найважливіших елементів переходу від механізмів адміністративного до професійного регулювання медичної діяльності.

Безумовно, потрібен цілий ряд обмежень і певних застережень, контролю чи взаємоконтролю, але і сьогодні асоціації, за словами В. Смоланки, значно обмежені у своїх можливостях. Досвід свідчить про те, що асоціації необхідно залучати не тільки для розширення та полегшення доступу молодих фахівців до знань, а й до того, щоб оцінювати відповідність спеціальної освіти та встановлювати єдині кваліфікаційні вимоги. Оратор звернув увагу присутніх, що членство в багатьох національних лікарських товариствах є добровільним та індивідуальним, а повертаючись до питання О. Лінчевського щодо тривалого перебування багатьох керівників асоціацій на посаді, зазначив, що статут Української асоціації нейрохірургів приведено в абсолютну відповідність зі статутом аналогічної Європейської асоціації, тому президент асоціації обирається максимум двічі на 4 роки.

Наступним доповідачем став співзасновник Громадської організації (ГО) «Академія сімейної медицини України», експерт з первинної медичної допомоги, кандидат медичних наук Владислав Одринський, темою доповіді якого стали «Передумови і перспективи впровадження лікарського самоврядування». На думку оратора, дуже важливою є незалежність лікарів. Посилаючись на Мадридську декларацію про самоврядність (Мадридська декларація стосовно професійної автономії та самоуправління. — Прим. ред.), необхідно пам’ятати, що передумовою цьому була декларація про незалежність лікарів як представників вільної професії. Так само, коли йдеться про створення палати в Польщі, слід розуміти, що при цьому в цій країні багато років діяв закон про незалежність професії лікаря. Тобто без такої незалежності можна дійсно створити нову авторитарну систему в Україні.

Відкритість реєстрів і членів; перехід роботи професійних організацій на нові принципи; прозорість фінансування і звітність; керівники організацій повинні бути членами професії, а не професіоналами в управлінні; чітке визначення конфлікту інтересів; довіра рядових членів організації — без цього лікарське самоврядування в Україні буде лише симуляцією, як наголосив оратор. Якщо подивитися на кращі лікарські асоціації сімейної медицини у світі, а це, за словами доповідача, є Королівський коледж лікарів загальної практики (Велика Британія) та Американська академія сімейних лікарів, протоколами яких користуються більшість лікарів первинної ланки, то можна констатувати, що жодна б з них не змогла працювати в умовах запропонованого законопроекту.

Юридичні аспекти впровадження лікарського самоврядування

Наступною до слова була запрошена директор Навчально-­наукового центру медичного права, доцент кафедри адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова Комітету з медичного і фармацевтичного права Асоціації адвокатів України, кандидат юридичних наук, адвокат Радмила Гревцова, яка розглянула тему запровадження лікарського самоврядування через досвід інших професійних спільнот в Україні та зарубіжних країнах. За словами ораторки, учасники круглого столу безперечно мають спільний знаменник — розуміння необхідності запровадження лікарського самоврядування. Але цьому крокові мають передувати декілька умов.

Це продуманість, консенсус всередині професійної спільноти, врахування досвіду інших незалежних професій, а також розуміння того, що після запровадження лікарського самоврядування має змінитися і значною мірою зміниться весь юридичний ландшафт здійснення медичної діяльності. За словами ораторки, підсумовуючи думки, що пролунали під час проведення круглого столу, можна говорити, що всі моменти будуть обертатися навколо семи центральних питань.

Самоврядування чи саморегулювання? Які цілі та завдання самоврядування? Для чого воно запроваджується? Якою має бути модель самоврядування? Якою має бути схема самоврядування? Якою має бути структура органів? Який досвід інших незалежних професій можна запозичити? «Якби люди однаково розуміли терміни, набагато менше виникало би непорозумінь», — зазначила Р. Гревцова і з огляду на це додала, що коли йдеться про самоврядування, то треба говорити насамперед про самоврядування незалежних професій, а коли про саморегулювання — це стосується саморегулювання ринків.

Що з досвіду інших незалежних професій варто взяти до уваги? Професійне самоврядування в тій чи іншій формі мають адвокати, аудитори, нотаріуси тощо, хоча засади самоврядування відрізняються. Ораторка докладніше зупинилася на тих позитивних моментах, що матимуть місце при запровадженні самоврядування. Саме професійна спільнота вирішуватиме питання доступу до професії, підвищення кваліфікації, дисциплінарної відповідальності, певні питання, що в хорошому сенсі пов’язані з лобіюванням інтересів медичних спільнот, а також захисту прав медичних працівників. Це зменшення регуляторного навантаження, краще розуміння з боку осіб, які входять до органів самоврядування, більша повага та лояльність до представників професії тощо.

Вибираючи модель і схему, слід чітко звертати увагу на те, яку роль буде відведено державі та якою буде юридична сила вимог органів самоврядування. У світі існує делеговане самоврядування, тобто делегування державою певних функцій самоврядній організації з визначенням компетенції такої організації в законі. Про це свідчить досвід багатьох країн Європейського Союзу, і таку модель мають адвокати в Україні. Також існує добровільне саморегулювання, тобто коли вимоги встановлюються самою організацією без погодження з державою і їх виконання теж підтримується без участі держави. Класичний приклад — Сполучені Штати Америки, але Американська медична асоціація, попри те, що не передбачає обов’язкового членства всіх медиків, є дуже впливовим інструментом виконання тих функцій і завдань, які стоять перед самоврядуванням. Існує також і змішана модель самоврядування — співрегулювання.

Не менш важливим є обов’язковість членства. Це може бути єдина самоврядна організація, яка об’єднуватиме всі суб’єкти на засадах обов’язкового членства, як наприклад в адвокатській практиці в Україні, або суб’єкт може чи повинен бути членом однієї з відповідних асоціацій. Слід звернути увагу, що вибираючи модель і тим більше схему обов’язкового чи необов’язкового членства, безперечно, слід враховувати зрілість організації професійного самоврядування, наскільки до цього готові медичні працівники.

Не менш актуальним є питання, чи до представників усіх медичних професій мають застосовуватися однакові правила, адже велика кількість спеціальностей зумовлює додатковий виклик. Р. Гревцова наголосила, що при врахуванні досвіду інших незалежних професійних спільнот не має бути калькування, а також потрібно користуватися профільними законами при підготовці законопроектів, але процес і досвід треба вивчати не в статиці, а в динаміці. У лікарської та інших професійних об’єднань багато спільного, але різний історичний шлях. Наприклад, за словами ораторки, адвокатура навіть за радянських часів була певною мірою незалежним інститутом правової системи, чого не можна сказати про медичний напрямок.

Тому для того, щоб зараз вибрати оптимальну модель і схему лікарського самоврядування для медичних спільнот, Р. Гревцова запропонувала замислитися над такими питаннями. Насамперед, запроваджуючи самоврядування, необхідно визначити ті цілі та завдання, які є першочерговим пріоритетом. Також слід продумати чіткий механізм втілення цих завдань і пріоритетів. Наприклад, говорячи про захист медичних працівників, треба розуміти, яким чином це буде реалізовано, інакше можна дискредитувати хороші ідеї.

Приклад точкового стоматологічного самоврядування

Далі Василь Мєзєнцов, голова Благодійної організації «Об’єднання волонтерів Запоріжжя», член правління Національної спілки стоматологів України, розкрив присутнім тему «Актуальність лікарського самоврядування в стоматології». Оратор зауважив, що самоврядування має бути запорукою професійного зростання медичних працівників, а також спрямованим на поліпшення надання медичних послуг. Ситуація на Сході України зараз є лакмусовим папірцем медичної системи сьогодення, як вважає доповідач, наводячи приклад стоматологічного волонтерського руху, який самостійно зорганізувався та зміг створити свою маленьку, але дієву систему самоврядування, в той час коли стоматологічна система не змогла вчасно відреагувати на сумнозвісні події. І саме ці люди наявно показали, наскільки актуальним є питання самоврядування, паралельно продемонструвавши інтереси не в отриманні вигоди, а саме щодо якості надання медичної допомоги. І саме тому такі питання, як ліцензування рук, а не стін, інтегрування інтернатури, забуття категорій, є дуже актуальними, на переконання В. Мєзєнцова.

Індивідуальне ліцензування — основна запорука відповідальності лікаря, а створення реєстру стоматологів одразу може показати кількість фахівців на теренах нашої держави, як наголосив доповідач. До того ж, сплата податків і вихід з тіні, регулювання вартості послуг, можливість регулювати кількість і якість стоматологічної допомоги в тому чи іншому регіоні України, ліквідація категорій — все це виключить корупційну складову і тиск на лікарів. Практика, особиста відповідальність і ліцензування, на думку В. Мєзєнцова, — це основні критерії професійності лікарів.

Але всі ці очевидні відповіді неможливі без впровадження самоврядування. Знову ж повертаючись до волонтерського руху, оратор наголосив, що саме його фахівці стали дуже потужним прикладом необхідності та реалізації самоврядування, адже не маючи жодної підтримки державних органів, обласних стоматологій, лікарі вже надали допомогу понад 27 тис. військовослужбовців і місцевих мешканців. Основний меседж презентованої доповіді полягає в тому, що питання стоматології мають вирішувати стоматологи, хірургії — хірурги, питання травматології — виключно травматологи, підсумовуючи наголосив В. Мєзєнцов.

Медична асоціація нового зразка

Наступною стала доповідь, яку презентувала голова комітету педіатрії ГО «Українська академія педіатрії», декан педіатричного факультету Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Марина Маменко, на тему «Українська академія педіатрії: досвід створення професійної асоціації нового зразка». За словами професора, добре відомо, що саме криза сучасної системи освіти призводить до незадоволеності нашої молоді існуючими стандартами, в тому числі й у медичній освіті, тому навколо ініціаторів створення Української академії педіатрії на сьогодні об’єдналися сотні молодих лікарів, які хочуть інших підходів у системі.

Доповідач акцентувала увагу, що Академія педіатрії поки що на шляху створення асоціації нового зразка, але вже має певні аргументи, адже в ній відсутні будь-які адміністративні важелі впливу; всі члени (в тому числі члени правління) можуть мати різний науковий статус; триває пошук шляхів раціональної спів­праці з комерційними організаціями, щоб члени мали розуміння того, що вони отримують професійну незаангажовану інформацію, яка відповідає світовим стандартам; є система допомоги за рахунок благодійних внесків; будь-якому члену, включаючи молодь, надається можливість реалізації власного потенціалу тощо.

Резюмуючи, М. Маменко наголосила, що навіть у педіатричному напрямку немає єдності, і є окремі особи, які вважають, що і старий шлях є оптимальним, а є ті, хто бажає чогось нового. І так майже в кожній асоціації, як вважає ораторка, тому досі тривають пошуки шляхів самоврядування та створення сильних і продуктивних асоціацій в нашій державі, і саме це має бути першим кроком, перш ніж спільнота дійде до створення єдиного лікарського товариства.

О. Корчинська поставила запитання ораторці, чи на її думку палати мають бути окремими, чи йдеться про створення єдиної палати, що координуватиме решту? М. Маменко зазначила, що перш за все треба дізнатися, а чого хочуть самі лікарі? А загалом, на її переконання, необхідно об’єднати медичну спільноту навколо професійних організацій саме однодумців, створити потужні професійні асоціації в окремих спеціальностях, а вже потім створювати умови для повного єднання медичної спільноти.

Сучасні досягнення та новітні можливості навчання лікарів

«Громадська українська асоціація лікарів-інтерністів: шляхи впливу на професійне зростання лікарів» — саме таку тему розкрила присутнім член Асоціації лікарів-інтерністів України, професор кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету (НМУ) імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук Тетяна Мальчевська. Доповідач зазначила, що основним завданням асоціації, відповідно до статуту, є освітня робота з метою поширення медичних знань, вона пропагує стратегію безперервної медичної освіти, тобто набуття новітніх знань і професійних навичок у процесі професійної діяльності лікарів.

Раніше отримання знань було дискретним, адже усім відомо, що курси підвищення кваліфікації проводяться 1 раз на 5 років і вони є монотематичними. Проте на сьогодні навчання має бути безперервним, як наголосила Т. Мальчевська, що вдалося реалізувати по всіх регіонах України за допомогою асоціації, тим самим демонополізувавши і зробивши доступнішими знання для лікарів усіх спеціальностей. Безперервна медична освіта — це постійне навчання, використання інноваційних, дистанційних, електронних, симуляційних технологій, можливість вибору персональної траєкторії навчання, що забезпечує отримання знань, вмінь і компетенції у відповідній спеціальності.

У режимі реального часу стало традиційним проведення всеукраїнських конференцій, а також міжнародних аналогів спільно з Міжнародним товариством внутрішньої медицини та Європейським товариством кардіологів, виїзних сесії, семінарів, майстер-класів, аудиторних занять, симуляційних курсів тощо. Щодо удосконалення безперервної медичної освіти відповідно до реалій ораторка наголосила, що сьогодні змінюється структура та форми проведення освітніх заходів, до програм включаються не лише лекції, а і розбір важких клінічних випадків, дискусії, сателітні симпозіуми, телемости, відеолекції тощо. Свого часу Асоціація лікарів-інтерністів започаткувала проведення міжнародних освітніх курсів ЕТР (Education and Training Program), завдяки чому лікарі мають змогу отримувати відповідні сертифікати. При цьому здійснюється висококваліфікована лікувально-консультативна допомога, навчання стандартам лікування, причому члени асоціації брали чи не найактивнішу участь у створенні стандартів, протоколів і національних рекомендацій стосовно більшості внутрішніх хвороб.

Асоціація не стоїть осторонь і урядових програм, як зазначила Т. Мальчевська. За допомогою лікарів організація сприяла виконанню проекту щодо реімбурсації цін стосовно антигіпертензивних препаратів, а також на місцях ведеться роз’яснювальна робота з реалізації програми «Доступні ліки». На запитання О. Корчинської з приводу вибору моделі самоврядування доповідач зазначила, що Асоціація лікарів-інтерністів України виступає саме за автономність палат.

Спочатку правила — потім розвиток

Далі до слова був запрошений виконавчий директор Асоціації серцево-судинних хірургів України Дмитро Коваль, темою виступу якого стала роль його асоціації в розвитку кардіохірургічної галузі України. За словами оратора, першим із багатьох кроків в напрямку впровадження самоврядування стало приведення статуту організації до норм українського законодавства, також часто асоціація замінює функціонал і дії державних органів. Останніми роками в Україні активно відкриваються та розвиваються кардіохірургічні центри з можливістю надання різної медичної допомоги, починаючи від встановлення кардіостимуляторів, стентування і закінчуючи надскладними втручаннями.

Звичайно, кардіохірургія — це високотехнологічна дороговартісна галузь, і фахівців цього напрямку значно менше, ніж, наприклад, педіатрів, але до Асоціації серцево-судинних хірургів входять також лікарі інтервенційної кардіології, анестезіологи, кардіологи, перфузіологи тощо, тобто ті фахівці, що також мають безпосереднє відношення до надання кардіохірургічної допомоги. Незважаючи на позитивну динаміку, розвиток кардіохірургічної галузі, на думку оратора, — порівняно недостатній. При цьому професійність вітчизняних фахівців заслуговує найвищої оцінки, адже середні показники діяльності навіть аналогічної Американської асоціації є дещо нижчими, зокрема стосовно ізольованого коронарного шунтування.

Оратор наголосив, якщо порівняти етапи підготовки фахівця-кардіохірурга на Заході та в Україні відповідно до нормативної бази, можна побачити велику різницю. Це не означає, що віт­чизняні кардіохірурги розвиваються краще чи швидше, ніж за кордоном, це означає, що нормативна база прописана таким чином, що люди можуть здобути фаховість, продовжуючи навчання на місці, тобто українські фахівці навчаються, працюючи декілька років у провідних центрах Києва, Харкова, Одеси, а після цього їдуть до себе додому, і за допомогою асоціації, яка рішенням правління делегує якогось працівника на переговори з місцевою владою, намагаються створити кардіоцентр у тому чи іншому регіоні. І тут потрібно задуматися над запитанням, а чия це взагалі функція — асоціації чи держави?

На думку доповідача, необхідно розробити однакові, чітко прописані правила, які регулюватимуть діяльність професійних спільнот. Причому вони мають бути прописані найперше, бо професійні спільноти мають орієнтуватися, як саме їм розвиватися, як будувати систему внутрішнього самоврядування, знати свої права, обов’язки, відповідальність тощо. Загалом змінювати систему потрібно фактично, починаючи з Конституції, як наголосив оратор, бо, наприклад організовуючи з’їзд, неможливо залучити спонсорів, тому що термін «спонсорство» означає просування торговельної марки, а це вже корупція, адже голова правління асоціації прирівнюється до державного службовця.

Щодо підвищення ролі Асоціації серцево-судинних хірургів України Д. Коваль наголосив, що їх можна замінити будь-якою іншою асоціацією, проте вона має захищати інтереси та координувати роботу своїх членів, впливати на профільну дипломну та післядипломну освіту лікарів, регулювати кадровий потенціал галузі, роблячи у принципі державні замовлення. Є безліч питань, які необхідно вирішити для нормального функціонування професійних асоціацій, але недосконала державна політика у сфері кардіохірургії, як і взагалі в діяльності професійних спільнот, призводить до того, що є багато незрозумілих і неоднозначно трактованих речей, відбувається хронічний відтік професійних кадрів, є проблеми у впливі на державну політику і формування стратегій тощо. Тому щодо вибору оптимальної моделі самоврядування, Д. Коваль наголосив, що одним із принципів має стати самостійність палат.

Експертний погляд на запропоновану законодавчу ініціативу

До слова приєднався президент ГО «Асоціація анестезіологів України», член правління Європейської асоціації анестезіологів, професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМУ імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук Сергій Дубров, виступ якого стосувався ролі професійних асоціацій у формуванні лікарського самоврядування. За словами професора, майже всі екс-міністри охорони здоров’я говорили про те, що частину повноважень центрального органу виконавчої влади слід передати асоціаціям, але змін після цього так і не відбулося.

С. Дубров акцентував увагу присутніх на тому, що днями відбулося розширене засідання правління Асоціації анестезіологів, на якому зокрема пройшло обговорення зареєстрованого законопроекту № 8250 і зроб­лено десятки зауважень від експертів. По-перше, не зазначена організаційно-правова форма організації, яку планується створити, тобто чи це буде громадське об’єднання, чи громадська організація, де, з одного боку, членство має бути добровільним, а з іншого — законопроектом передбачено примусовий підхід. Також в обговорюваній законодавчій ініціативі всі функції органів центральної влади, Міністерства освіти та науки України, МОЗ України, а також вищих медичних навчальних закладів перекладаються на запропоновану організацію, як наголосив оратор.

У всіх експертів виникли питання стосовно можливості виникнення корупційної складової при організації подібної монопольної спілки, яка може бути створена в рамках законопроекту № 8250. Абсолютно незрозумілим оратору є співвідношення представників різних спеціальностей в органі, що запропоновано створити. Висловлюючи спільну думку представників Асоціації анестезіологів України, оратор зазначив, що не можна віддавати додипломне ліцензування до компетенції громадської організації чи об’єднання, тобто ця функція має залишитися у сфері вищих медичних навчальних закладів і центральних органів виконавчої влади. Якщо говорити в цілому, то, за словами С. Дуброва, асоціація підтримує необхідність запровадження лікарського самоврядування, можливо, навіть із ліцензуванням, але не додипломним (загальним лікарським), а професійним, проте не в тому форматі, який запропоновано в законопроекті № 8250.

Заключне обговорення та підбиття підсумків

На завершення програми круглого столу О. Корчинська надала змогу висловитися всім охочим у рамках заключного обговорення проблеми та підбиття підсумків заходу, і першим до змоги прокоментувати почуте активно долучився О. Мусій. Народний депутат зазначив, що не можна обговорювати три можливі моделі самоврядування, коли немає офіційного тексту двох із них. Також обранець наголосив, що діяльність громадських організацій, презентована в деяких доповідях, регулюється відповідним законом про громадські організації і не має жодного відношення до проблематики професійного лікарського самоврядування.

О. Мусій акцентував увагу, що законопроект № 8250 з’явився лише за тиждень до поточного круглого столу, тому він закликає всі громадські організації, які, згідно із запропонованою законодавчою ініціативою, є частиною лікарського самоврядування, запросити фахівців, які брали участь у написанні законопроекту, на обговорення і роз’яснення його положень. Депутат наголосив, що в запропонованому законопроекті збережений демократичний принцип обрання людей і делегування повноважень від самого низу й до верху. Не можна зробити ідеальної структури, і вона ніколи не буде ідеальною, адже у Верховній Раді, яка розглядає подані питання в політичному аспекті, є різні політичні сили з різним політичним баченням, але О. Мусій закликає «спробувати народити дитину, а вже потім її виховувати».

Народний депутат протягом виступу попросив представника МОЗ України висловити позицію міністерства з приводу обговорюваних питань, на що О. Лінчевський згодом відповів, що позиція МОЗ України збігається з позицією Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України і полягає в тому, що запропонований законопроект починається з назви, що не відповідає змісту, а закінчується невідповідністю прописаного в Конституції України. Тому законопроект № 8250, на переконання О. Лінчевського, доцільно відхилити.

О. Мусій зауважив, що стосовно поданого законопроекту ще немає висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, при цьому О. Корчинська наголосила, що нова редакція є доопрацьованою версією попередніх законодавчих ініціатив, на які поширюється висновок Головного науково-експертного управління, проте О. Лінчевський запевнив, що оголошена ним позиція МОЗ України стосується в тому числі й останнього варіанта поданого законопроекту, і він не може бути прийнятий в жодному разі.

І. Сисоєнко також долучилася до змоги висловитися і зазначила, що Головне науково-експертне управління, можливо, і не встигло зробити висновки, проте вона має ряд зауважень щодо поданого законопроекту. Перш за все, це стосується того, що положення представленої законодавчої ініціативи не узгоджується з Конституцією України, а по-друге, будь-який механізм, який запропонований в обговорюваній законодавчій ініціативі та стосується сфери компетенції українського лікарського товариства, є тим, що повністю порушує норми вже діючого законодавства і хоче перейняти функцію державного контролю та впливу.

Більше того, з боку держави не передбачено жодного механізму контролю чи впливу на діяльність українського лікарського товариства у вигляді запропонованої монопольної самоврядної організації, тобто держава фактично усувається від вирішення цих питань, що унеможливлює виконання нею своїх конституційних обов’язків у сфері охорони здоров’я. Законопроектом передбачається порядок утворення українського лікарського товариства і по суті має на меті примусове залучення до його складу всіх лікарів, які займаються професійною лікарською діяльністю, та включення їх до реєстру лікарів. Також запропонований підхід до створення такого товариства не узгоджується з рішенням Конституційного Суду України, наголосила народний депутат. І чи не найголовніше, що зазначені норми законопроекту визначають занадто широкі повноваження компетентних органів українського лікарського товариства, що в подальшому надасть їм можливість на власний розсуд змінювати вид і зміст управлінського рішення та створить корупційну адміністративну процедуру. За словами І. Сисоєнко, це її особисті зауваження до обговорюваного законопроекту, і саме тому вона не стала його співавтором.

Далі заступник головного лікаря з хірургічної роботи Національного інституту раку МОЗ України Анатолій Шудрак висловив думку, що складність ситуації полягає в тому, що на сьогодні не існує жодної бази, на підставі якої можна щось створити, тому, на глибоке переконання оратора, і обговорювану палату створювати зарано, а треба почати з делегування певних обсягів впливу громадським об’єднанням чи асоціаціям. Також зарано говорити про кількість асоціацій, адже спочатку необхідно знайти механізм реалізації того, щоб не було безліч організацій одного медичного напрямку та дрібних об’єднань. Оратор наголосив, що не може бути великої палати, яка відповідатиме і за стоматологів, і за онкологів, і за епідеміологів, тому, безумовно, має бути створено декілька палат, але вони можуть бути об’єднаними за інтересами.

Наступним до слова запрошено заступника голови правління Всеукраїнського лікарського товариства Костянтина Надутого, який наголосив, що робота над законопроектом, який найбільше обговорювали протягом круглого столу, тривала три роки в рамках Національної лікарської ради, до роботи в якій запрошувалися всі охочі. При цьому використовувалася допомога польських та німецьких колег, які мають і досвід, і власні закони з цього приводу. В основу законопроекту № 8250 покладено саме закон про адвокатське самоврядування, який дуже подібний, і при цьому відбувалися консультації з авторами останнього.

Член Асоціації сімейних лікарів м. Києва Юрій Зінчук запропонував народним обранцям створити комісію і, взявши за основу запропоновані законодавчі ініціативи, зібрати всі асоціації та в найкоротший термін, дійшовши до консенсусу, створити закон про лікарське самоврядування. Член ГО «Асоціація стоматологів України», кандидат медичних наук Рафік Камалов наголосив на тому, що його асоціація офіційно підтримує законопроект № 8250, адже він обговорювався в рамках національного конгресу стоматологів, а також в координаційних радах, і водночас підкреслив, що з урахуванням почутого все має бути взяте до уваги під час подальшого обговорення.

Олег Мартишин,
фото надані організаторами заходу

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.