Кодеїновмісні ліки в аптеці та цивільно-правові угоди з фармацевтами: як не переступити межу законності

0 78
Як ми вже інформували наших читачів, 18 жовтня в Полтавському юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відбувся науково-практичний семінар на тему «Захист прав і законних інтересів суб’єктів фармацевтичної діяльності». У рамках попередньої публікації «Перевірки аптек контролюючими органами: проінформований, отже, озброєний» ми висвітлювали доповіді юристів, присвячені алгоритму дій підприємств під час їх перевірок контролюючими органами та обшуку правоохоронцями, спілкуванню з посадовими особами державних органів, а також складанню відповідей на письмові запити. У заключній частині ми представимо доповіді, у рамках яких висвітлено проблеми правового регулювання обігу кодеїновмісних препаратів та процесуальні аспекти протидії їх продажу; правові наслідки укладення цивільно-правових угод з фармацевтами в аспекті здійснення заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю аптек.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОДАЖУ НАРКОВМІСНИХ ЛІКІВ

Другу частину семінару відкрила Наталія Гуторова, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, директор Полтавського юридичного інституту, виступивши з доповіддю на тему «Кримінальна відповідальність за порушення порядку продажу лікарських засобів, які містять наркотичні засоби і психотропні речовини».

Ст. 320 Кримінального кодексу України (далі — КК України) передбачає порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. У ній йдеться, зокрема, про порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин.

За словами Н. Гуторової, на жаль, з певних причин іноді правоохоронні органи вдаються до імітації протидії злочинності, у тому числі наркозлочинності. «Замість того, щоб дійсно здійснювати ефективні заходи щодо протидії наркозлочинності, окремі правоохоронні органи вдаються до так званого заповнення показників своєї роботи шляхом притягнення працівників аптек до кримінальної відповідальності», — зауважила вона, додавши, що нею проаналізовані всі вироки з цього приводу, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), з початку його функціонування.

Загалом науковцем виявлено та проаналізовано 107 обвинувальних вироків щодо працівників аптек, які були притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 320 КК України. Відповідачами виступали завідувачі аптек, провізори, фармацевти, а в одному випадку — стажер аптеки.

Із 107 вироків 92 (86%) стосувалися порушень правил торгівлі нарковмісними препаратами, 15 (14%) — інших порушень правил їх обігу. Серед інших порушень йшлося про випадки, коли в аптеках, що реалізовували нарковмісні ліки, закінчився термін дії відповідної ліцензії. Декілька випадків було пов’язано з наявністю в аптеках розбитих ампул, що містили наркотичні засоби, які не були в установленому порядку утилізовані.

У 80,4% випадків предметом злочину виступали комбіновані препарати, які містять малу кількість наркотичних засобів та (або) психотропних речовин, у 19,6% — препарати, що містять прекурсори.

За словами Н. Гуторової, аптечні заклади, які відповідно до ліцензії здійснюють реалізацію нарковмісних препаратів, так чи інакше перебувають у зоні ризику.

Які саме дії працівники правоохоронних органів вважали порушенням правил обігу таких препаратів і притягували за це працівників аптек до кримінальної відповідальності? Переважна більшість порушень полягала у перевищенні гранично допустимої кількості наркотичного засобу та (або) психотропної речовини в складі рецептурного комбінованого лікарського засобу на 1 рецепт. У цьому контексті доповідач нагадала про наказ МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360, яким встановлено Правила виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення. Згідно з ними максимальна кількість кодеїну, який можна виписувати в одному рецепті ф-1, становить 0,2 г, фенобарбіталу — 1 г. Наприклад, 3 упаковки препарату Кодтерпін-ІС сумарно містять 0,24 г кодеїну. І якщо аптечний працівників відпустить 3 упаковки, то він вже ризикує бути притягнутим до кримінальної відповідальності. «Для того щоб не було приводу для таких кримінальних проваджень, раджу дотримуватися цього наказу і відпускати ліки в межах визначеної кількості», — наголосила Н. Гуторова.

У ЄДРСР міститься і декілька судових рішень, у яких мова йде про встановлення факту продажу без рецепта рецептурних комбінованих ліків, які містять кодеїн чи фенобарбітал. Такі дії також кваліфікуються за ст. 320 КК України.

На переконання Н. Гуторової, ситуація, яка склалася, має штучний характер, що підтверджується динамікою притягнення працівників аптек до кримінальної відповідальності за ст. 320 КК України. До 2014 р. відмічали окремі випадки вчинення таких злочинів. Протягом 2014–2016 рр. їх кількість вже обчислюється десятками. «Правоохоронці, які намагаються пояснити обставини, говорять про те, що до України прийшов з Російської Федерації рецепт виготовлення дезоморфіну, або так званого крокодилу. Велика розповсюдженість вживання серед наркоманів такого засобу якраз і викликала необхідність притягнення до кримінальної відповідальності», — зазначила доповідач.

Проте аналіз Н. Гуторової показує, що це великою мірою не відповідає дійсності. Так, наприклад, в Донецькій та Запорізькій областях, де дійс­но відмічали спалах цього виду наркоманії, кількість винесених відносно аптечних працівників вироків вкрай мала. Водночас в Західному регіоні України, де фактично не зафіксовано випадків вживання цього наркотику, почалися систематичні притягнення працівників аптек до кримінальної відповідальності за ст. 320 КК України. «Тобто йдеться про штучний характер цих злочинів та імітацію протидії злочинності»», — підкреслила науковець.

Чому правоохоронцям вдається імітувати протидію злочинності шляхом притягнення працівників аптек до кримінальної відповідальності? Із 74 вироків лише у 7 випадках відбулося дослідження доказів у повному обсязі. Із цих 7 справ лише в 3 випадках працівники аптек категорично заперечували свою винуватість, використовуючи всі законні засоби захисту. Із цих 3 вироків 1 вирок — обвинувальний, але при цьому особі призначено більш м’яке покарання, нижче за нижню межу. В інших 2 випадках обвинувальні вироки були скасовані в апеляційній та касаційній інстанціях.

У 50 випадках аптечні працівники підписали угоди про визнання винуватості, тобто фактично вони погодилися на те, щоб їх притягнули до кримінальної відповідальності.

Тобто в тому, що фармацевтичних працівників було притягнуто до кримінальної відповідальності, частково вина лежить безпосередньо на них, оскільки вони не відстояли свої права. У світлі цього актуальним постає питання залучення до захисту прав фармацевтичних працівників професійних громадських організацій. «Доцільно створити оперативний штаб допомоги фармацевтам. Не завжди, коли до вас приходять правоохоронці, ви знаєте, що робите. Досить часто ваші дії обертаються проти вас», — підкреслила Н. Гуторова, додавши, що особі без юридичної освіти складно обґрунтувати всі деталі своєї невинуватості, а адвокати, на жаль, не завжди належним чином підготовлені. Більше того, досить часто адвокати особисто пропонують працівникам аптек укласти угоду про визнання своєї винуватості з метою якнайшвидшого закінчення справи і отримання, на думку фармацевтів, мінімального покарання. Тому, за словами Н. Гуторової, на базі громадських професійних об’єднань фармацевтів доцільно створити групи юристів оперативного реагування.

Доповідач звернула увагу на те, що злочини, передбачені ст. 320 КК України, не належать до тяжких. Тому такі дії з боку правоохоронців, як оперативні закупки, не можуть здійснюватися. Проте, як свідчать матеріали деяких судових справ, навіть судді констатують факти оперативних закупок і беруть їх до уваги. «У будь-якому разі є рішення Європейського суду з прав людини і Верховного суду України з приводу того, що докази, здобуті незаконним шляхом, не можуть вважатися доказами у кримінальній справі», — підкреслила Н. Гуторова.

Що загрожує фармацевту чи завідувачу аптеки у випадку, якщо виявлено злочин? Санкція ст. 320 за ч. 1 передбачає штраф до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. «Тобто основ­не покарання, яке може застосовуватися до працівника аптеки, — це штраф у розмірі від 510 до 1190 грн.», — повідомила спікер. При цьому існує ще одна загроза щодо застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Судова практика показує, що таке додаткове покарання полягає у забороні обіймати посади провізора, фармацевта, завідувача аптеки або здійснювати торгівлю лікарськими засобами.

Якщо все ж таки виникла ситуація, коли працівник аптеки порушив ст. 320 КК України і йому пропонується підписати угоду про визнання винуватості, він має впевнитися в тому, що в угоді міститься положення, згідно з яким сторони домовилися про те, що на підставі ст. 69 «Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом» КК України до винного не застосовуватиметься додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. В іншому випадку гріш ціна такій угоді.

Якщо ж фармацевтичний працівник, відносно якого відкрито кримінальне провадження, вирішить доводити свою невинуватість у суді, то він має бути готовим до судової тяганини, а також витратити на це багато часу.

Як може допомогти Полтавський юридичний інститут? Щодо однієї з таких кримінальних справ фахівцями інституту був наданий правовий висновок щодо наявності складу злочину, передбаченого ст. 320 КК України. Цей висновок був покладений в основу рішення суду апеляційної інстанції на користь обвинуваченого фармацевтичного працівника.

Підсумовуючи сказане, Н. Гуторова зазначила, що без допомоги осіб, які заздалегідь домовилися з правоохоронними органами і здійснили оперативну закупку нарковмісних препаратів в аптеці, виявити таке правопорушення майже неможливо. У досліджуваних науковцем випадках мали місце порушення порядку отримання доказів, що є суттєвою підставою для того, щоб такі докази не враховувалися в суді.

Наостанок доповідач порадила фармацевтичним працівникам відстоювати свої права і законні інтереси, не допускати незаконного притягнення їх до відповідальності. «Сподіваюся, що громадські організації фармацевтів зможуть створити належну юридичну допомогу, яка працюватиме досить ефективно. А ми, зі свого боку, робимо і будемо робити все можливе для того, щоб це беззаконня було припинено», — підкреслила Н. Гуторова.

Кодеїновмісні ліки в аптеці та цивільно-правові угоди з фармацевтами: як не переступити межу законностіПродовжуючи тему, доктор юридичних наук, доцент, тимчасово виконуючий обов’язки завідувача кафедри кримінального та адміністративного права і процесу Полтавського юридичного інституту Іван Тітко розглянув процесуальні аспекти протидії продажу аптеками кодеїновмісних препаратів.

Яким чином виявляються вищеокреслені злочини? Працівники правоохоронних органів звертаються за допомогою до так званих закупників. У такому разі можливо декілька варіантів: заяви громадян (покупців) і безпосереднє виявлення правоохоронними органами. У першому випадку особа дає показання в суді про те, що вона придбала в аптеці препарат, перед його прийомом ознайомилася з інструкцією про медичне застосування, і, виявивши, що вона придбала його з порушеннями, звернулася із заявою до поліції. У другому випадку свідком обвинувачення може виступати працівник поліції, який заявляє про те, що зустрів громадянина, який ніс щойно придбаний в аптеці нарковмісний препарат у прозорому пакеті. Обидва варіанти, за словами юриста, виглядають театралізованими, проте це лягає в основу судового вироку.

На що варто звернути увагу фармацевтичному працівнику, який вирішив відстоювати свою невинуватість? Є таке поняття «провокація». Європейський суд із захисту прав людини та Верховний суд України говорять про те, що якщо довести факт провокації, то знімаються всі претензії до обвинуваченого. Проте, за словами І. Тітка, довести це досить складно. Для встановлення факту провокації необхідно довести, що фармацевта спонукали до продажу нарковмісного препарату, пропозиції продати препарат мали місце декілька разів.

Ще один момент, на який також звертала увагу Н. Гуторова, — оперативна закупівля. Як уже було зазначено, таку слідчу дію можна проводити тільки при тяжких злочинах, до яких не належать злочини, встановлені ст. 320 КК України. Крім того, щоб ця закупівля вважалася законною, у матеріалах справи має бути постанова прокурора на її проведення.

Якщо фармацевтичний працівник для свого захисту вирішив звернутися за допомогою до адвоката, то бажано проконтролювати його, оскільки, за словами І. Тітка, не в усіх випадках інтере­си адвоката співпадають з інтересами клієнта. Часто адвокати діють таким чином, щоб «і вівці залишилися цілі, і вовки ситі», пропонуючи підзахисному укласти угоду про визнання винуватості. За таких умов фармацевтичному працівнику достатньо заплатити штраф за порушення і він переконаний, що «вийшов сухим з води».

Однак, за словами юриста, є більш вигідні варіанти розв’язання питання для фармацевтичних працівників.

Варіант 1. Закриття провадження або виправдальний вирок за матеріальними підставами. Сторона захисту може наводити такі аргументи: продаж нарковмісного препарату здійснювався фармацевтичним працівником без умислу виготовлення наркотичного засобу; покупець придбав препарат без умислу виготовлення наркотику; з придбаного препарату складно здійснити екстракцію наркотику.

Варіант 2. Закриття провадження або виправдальний вирок за процесуальними підставами. Такою підставою може бути встановлення судом факту незаконної контрольної закупки.

Варіант 3. Укладення угоди про визнання винуватості. Перевагами такого варіанту є врегулювання в угоді розміру покарання і швидкість процесу. Недоліками є визнання особи винною і зберігання судимості протягом року.

Варіант 4. Закриття провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності з переданням на поруки трудовому колективу. Обвинувачений чи його адвокат може звернутися до прокурора з проханням звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити справу у зв’язку з тим, що трудовий колектив аптеки готовий взяти її на поруки. Для цього необхідно мати протокол засідання трудового колективу, де буде зазначено про прийняття такого рішення. За таких умов процес закриття провадження відбувається швидко, до особи не застосовується покарання і відсутня судимість. Натомість буде встановлено випробувальний термін строком на рік, протягом якого особа повинна не вчиняти правопорушень, інакше справу буде розпочато спочатку.

Варіант 5. Закриття провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки (звільнення). Суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності, якщо обстановка змінилася таким чином, що вона надалі не здійснюватиме реалізацію ліків у зв’язку зі звільненням з роботи. Перевагами такого варіанту є швидке завершення провадження, відсутні покарання та судимість. Рішення суду набуває чинності через 7 днів, після чого особа може бути знову прийнята на роботу.

РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЗАХИСТІ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Кодеїновмісні ліки в аптеці та цивільно-правові угоди з фармацевтами: як не переступити межу законностіПро необхідність консолідації фармацевтичних працівників в умовах захисту себе та своєї професійної діяльності розповів голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична Палата» (ГО «ВФП»), член Ради Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP) Олег Клімов. Він поінформував присутніх про те, що у вересні цього року поряд з представниками 139 країн світу ГО «ВФП» взяла участь в 77-му Всесвітньому конгресі з фармації та фармацевтичних наук (77th World Congress of pharmacy and pharmaceutical sciences) FIP. У рамках заходу було проведено ряд зустрічей, воркшопів, круглих столів, семінарів.

Одна з найголовніших дискусій була присвячена обговоренню стану справ у системі контролю лікарських засобів, кваліфікаційним вимогам до фармацевтичних працівників і стандартам надання фармацевтичної допомоги. О. Клімов під час свого виступу на Конгресі доповів про стан справ в Україні у сфері контролю в аптечних закладах. Вище керівництво FIP прокоментувало це наступним чином: «Ви повинні говорити з Урядом мовою, яку він хоче чути. Якщо ви не перевіряє­те аптеки, вони надають погані послуги. Пацієнти не лікуються і помирають. Якщо вони помирають, бізнес помирає також».

ГО «ВФП» є членом Ради FIP, що забезпечує отримання Україною потужної методичної допомоги з розробки національних стандартів належної аптечної справи. Крім того, на соціальне замовлення професійної організації фахівці Полтавського юридичного інституту розробили законопроект «Про фармацевтичне самоврядування», який має стати першим підґрунтям застосування професійного самоврядування.

«Вважаю за необхідне розробити методичні рекомендації щодо захисту фармацевтичного бізнесу й аптеки. Це має бути настільна книга, завдяки якій керівники аптек, уповноважені особи, першостільники знали б усі окреслені на цьому семінарі речі», — зазначив О. Клімов.

У ході доповіді він згадав про ще одного важливого суб’єкта у фармацевтичній справі — пацієнта. «Пацієнт — це та цільова аудиторія, задля якої ми вчилися, для якої виробляються і якій реа­лізуються ліки. Але на сьогодні доводиться констатувати факт порушення етичних правил реалізації ліків», — підкреслив доповідач, додавши, що аптеки різних форм власності мають на рівних умовах брати участь у державних соціальних програмах з метою підвищення доступності лікарських засобів для громадян.

«Якщо ми будемо боротися кожен сам за себе, ми в цій боротьбі програємо. Система швидкої юридичної допомоги не працюватиме ефективно на користь тих, хто не бажає захищатися», — підсумував О. Клімов.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЧИ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР З ФАРМАЦЕВТИЧНИМ ПРАЦІВНИКОМ: ЩО ОБРАТИ

Кодеїновмісні ліки в аптеці та цивільно-правові угоди з фармацевтами: як не переступити межу законностіПро правові наслідки укладення цивільно-правових угод з фармацевтичними працівниками в аспекті здійснення заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю аптек розповів Євген Греков, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, господарського та екологічного права Полтавського юридичного інституту.

Нормативною основою для проведення перевірок інспекторами Державної служби України з питань праці є:

У осіб, які не мають юридичної освіти, може скластися враження, що Порядок, затверджений урядовою постановою, — це цілісний і по суті єдиний документ, яким потрібно керуватися й аналізувати діяльність інспектора та правомірність його дій при проведенні перевірки. «Але даний Порядок обов’язково треба читати через приз­му Закону № 877-V», — наголосив Є. Греков, додавши, що у направленні на проведення перевірки мають бути сформульовані підстави і предмет перевірки, у межах якого має діяти інспектор. Крім того, прийшовши з перевіркою, інспектор також повинен пред’явити посвідчення. За наявності цих двох документів, а також підпису інспектора в журналі реєстрації перевірок, який ведеться на підприємстві, суб’єкт господарювання повинен допустити його до перевірки.

Попередньо інспектор праці має повідомити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі про проведення інспекційного відвідування. Це дає змогу підприємцю належним чином підготуватися до перевірки. Уповноважена особа має з’ясувати, з яких питань буде проходити перевірка, для того, щоб усунути порушення, привести до ладу документи.

«Якщо належним чином підготуватися до перевірки, то вона може завершитися з найменшими втратами для суб’єкта господарювання», — зауважив юрист.

Готуватися до перевірки слід безпосередньо на етапі її підготовки. У першу чергу, варто визначити уповноважену особу підприємства, яка буде взаємодіяти з перевіряючими. Також слід провести підготовку працівників підприємства. Інспектори не можуть вимагати від них чогось, оскільки вони прийшли перевіряти суб’єкта господарювання, і мають спілкуватися з керівником або уповноваженою особою.

Під час етапу допуску інспекторів до перевірки має бути наданий журнал реєстрації перевірок для здійснення ними відповідного запису. Якщо такий журнал знаходиться в центральному офісі підприємства, а інспектори прийшли перевіряти його структурний підрозділ, то уповноважена особа має право не допускати перевіряючих, поки не буде передано журнал.

Під час етапу проведення перевірки важливо слідкувати за тим, чого вимагає інспектор. Якщо на підприємстві затверджено внутрішній порядок доступу до документів, то інспектору, який просить надати, наприклад, табель обліку робочого часу чи накази про прийняття/звільнення тощо, можна ввічливо пояснити і запропонувати надати вимогу в письмовому вигляді. Таким чином суб’єкт господарювання зможе проконтролювати, які із запитуваних документів стосуються предмету перевірки.

Під час етапу оформлення результатів перевірки постає питання — підписувати акт перевірки чи ні. Акт перевірки варто підписати, зазначивши, що в об’єкта перевірки є заперечення, які можна протягом 3 робочих днів після проведення перевірки надати в письмовому вигляді. Отримавши заперечення, протягом 3 робочих днів інспектор має надати обґрунтування на отримані заперечення.

На етапі усунення порушень, виявлених під час перевірки, суб’єкт господарювання повинен дія­ти відповідно до припису, наданого інспектором. Усунувши порушення, об’єкт перевірки має письмово повідомити про це інспектора, надавши підтверджувальні документи. Якщо ж цього не було зроблено, інспектор може прийти з повторною перевіркою на предмет усунення виявлених раніше порушень.

Останній етап — оскарження результатів перевірки, яким Є. Греков порадив не нехтувати.

Перейшовши до детального розгляду питання укладання цивільно-правових договорів (ЦПД) з фармацевтичними працівниками, доповідач навів приклад ситуації, коли на підставі такої угоди працює працівник, який систематично виконує роботу, отримує заробітну плату й дотримується режиму роботи. У такому випадку ці відносини є не цивільно-правовими, а трудовими. «Це означає, що до виконання роботи допустили особу без оформлення трудових відносин, що є одним з найбільш вагомих порушень, яке може призвести до значної фінансової відповідальності», — зауважив Є. Греков.

Який же договір є більш доцільним — цивільно-правовий чи трудовий? У першу чергу має аналізуватися кожна конкретна ситуація щодо конкретного працівника, оскільки переваги й недоліки є у двох порядках оформлення його на роботу.

Перевагами ЦПД є відсутність необхідності дотримуватися гарантій, передбачених трудовим законодавством (надання щорічних відпусток, надбавок тощо).

Однак для того щоб укласти з працівником ЦПД, варто проаналізувати ті ознаки робіт та послуг, які він надаватиме. Перш за все необхідно визначитися з результатами його роботи. Якщо, наприклад, мова йде про уповноважену особу, яка здійснює вхідний контроль лікарських засобів, як визначити результат такої роботи? У даному випадку складно довести реальні результати роботи, мова йде про поточне виконання працівником своїх обов’язків, що вказує на трудові, а не цивільно-правові відносини.

Є. Греков звернув увагу на положення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з обігу лікарських засобів, в яких чітко визначено, що уповноважена особа виробника лікарських засобів має працювати відповідно до внутрішнього трудового розпорядку та вимог законодавства про працю. Що стосується упов­новажених осіб суб’єктів господарювання, які займаються оптовою та роздрібною реалізацією ліків, то також мова йде про те, що на таких осіб відповідним наказом покладаються певні обов’язки. Тобто у даному випадку доцільно укладати саме трудові договори з уповноваженими особами фармацевтичних підприємств.

Існує судова практика, коли суди за результатами перевірок інспекторами праці визнавали відносини трудовими. Прикладом може бути випадок, коли особа систематично виконувала доручення керівників підприємства. Звісно, це може бути прописано і в ЦПД, але якщо особа підпорядковується керівнику і виконує його доручення, це може слугувати однією з ознак, яка свідчить про наявність трудових відносин. Ще одна підстава для визнання відносин трудовими — особа керувалася внутрішніми положеннями суб’єкта господарювання, отримувала матеріальну допомогу та щомісячні виплати.

Наостанок Є. Греков вказав ризики залучення уповноваженої особи шляхом укладення ЦПД:

  • визнання цивільних відносин трудовими. Якщо за результатами перевірки буде встановлено, що відносини підпадають під ознаку трудових, суб’єкт господарювання може отримати перелік фінансових санкцій за допуск на роботу особи без оформлення трудових відносин;
  • порушення Ліцензійних умов. У даному випадку ризики покладаються саме на підприємство;
  • відповідальність за здійснення діяльності без реєстрації. Якщо особа, що уклала ЦПД з суб’єктом господарювання, має на меті систематичне отримання прибутку, то це може підпадати під ознаку господарської діяльності. Тому, за словами доповідача, така особа має бути зареєстрована як фізична особа — підприємець.

Після завершення семінару учасники отримали сертифікати про підвищення кваліфікації.

Враховуючи значний інтерес фармацевтичних працівників до участі в подібних заходах, організатори мають намір продовжувати проведення подібних семінарів для висвітлення актуальних питань діяльності фармацевтичних фахівців. Слідкуйте за анонсами на нашому сайті.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.