Гестаційний цукровий діабет: суперечки щодо лікування тривають

0 112

Резюме. Серед фахівців тривають суперечки щодо фармакологічного лікування пацієнток із гестаційним цукровим діабетом

Актуальність

У всьому світі збільшується кількість жінок, у яких діагностовано гестаційний цукровий діабет (ГЦД). ГЦД — непереносимість глюкози, що призводить до підвищення глюкози в крові, вперше виникає у період вагітності, яка зазвичай проходить після пологів.

У США залежно від діагностичних критеріїв щорічно налічується від 135  до 200 тис. жінок з ГЦД. До цього показника слід додати і кількість вагітних, у яких цукровий діабет (ЦД) 1-го або 2-го типу діагностований ще до вагітності. Поширеність ЦД 2-го типу значно (на 33%) збільшилася, одночасно підвищується ризик його розвитку у жінок з ожирінням і розвитку ожиріння у дітей, народжених жінками з ЦД.

Жінки з діагнозом ГЦД більш схильні до ризику виникнення таких ускладнень, як високий артеріальний тиск, у період вагітності та пологів. Вони мають підвищений ризик розвитку ЦД 2-типу в подальшому житті. Немовлята, народжені матерями з діагностованим ГЦД, можуть мати надмірну масу тіла, і це може привести до травм матері та дитини під час пологів. Найімовірніше, пологи доведеться індукувати або робити кесарів розтин. Ці діти перебувають у групі ризику розвитку ЦД в дитячому або молодому віці. Тому так важливо знайти кращі лікарські засоби для лікування жінок і запобігання ускладненням, пов’язаним із ГЦД.

Медичне лікування у разі ГЦД включає модифікацію способу життя. Однак деякі жінки потребують призначення фармакологічного лікування, яке включає пероральні гіпоглікемічні препарати, такі як метформін і глібенкламід, які є альтернативою і можуть застосовуватися разом з інсуліном для контролю рівня глюкози в крові.

Значну роль у посиленні позицій медикаментозної терапії ГЦД зіграли два фактори: перший — визнання того, що ГЦД є відмінною рисою ЦД на ранніх стадіях, другий — наявність достовірних даних про вплив метаболічного синдрому на стан здоров’я пацієнтів, а також його присутність у 20–50% жінок із ГЦД в анамнезі.

Про зустріч Diabetes in Pregnancy Study Group of North America (DPSG-NA)

31 жовтня–1 листопада 2019 р. пройшла зустріч дослідницької групи Північної Америки з питань ГЦД (Diabetes in Pregnancy Study Group of North America — DPSG-NA), на якій розглянуто питання призначення пероральних форм гіпоглікемічних препаратів при ГЦД.

Американська колегія акушерства і гінекології (American College of Obstetricians and Gynecologists — ACOG) та Американська діабетична асоціація (American Diabetes Association — ADA) продовжують наполегливо рекомендувати інсулін як препарат першої лінії фармакологічної терапії при ГЦД. Однак Товариство материнської та перинатальної медицини (The Society for Maternal-Fetal Medicine — SMFM) вважає, що метформін є безпечнішою альтернативою інсуліну. При цьому клінічних даних, які доводять перевагу метформіну над іншими препаратами, немає.

«Головною проблемою перед застосуванням пероральних форм препаратів при лікуванні ГЦД є недолік виконаних досліджень щодо довгострокового спостереження дітей, які зазнали впливу цих препаратів в утробі матері», — говорить доктор медичних наук Марк Лендон (Mark B. Landon) з Медичного центру Векснера Університету штату Огайо (The Ohio State University Wexner Medical Center), США. На його думку, такі дослідження, безумовно, потрібні. Він та інші фахівці стурбовані можливістю розвитку у цих дітей ожиріння і метаболічних порушень.

Клінічні настанови ACOG 2017 та 2018 р. рекомендують інсулін як препарат першої лінії терапії у разі необхідності медикаментозного лікування пацієнток із ГЦД. У цих же документах йдеться, що метформін є можливою альтернативою для жінок, які відмовляються від інсулінотерапії або не можуть правильно і безпечно застосовувати інсулін. Глібенкламід, на думку ACOG, не підходить як препарат вибору, в більшості досліджень він не досягає результатів, еквівалентних інсуліну та метформіну. Загалом останні дослідження з фармакотерапії ГЦД володіють недостатньою доказовістю.

SMFM в настанові 2018 р. з фармакотерапії при ГЦД, вказало, що пероральні гіпоглікемічні засоби у монотерапії ефективні у більше ніж половині випадків вагітностей, обтяжених ГЦД. Додатково для досягнення глікемічного контролю в інсулінотерапії потребують 26–46% жінок, які застосовують метформін, і 4–16% жінок, які застосовують глібенкламід. SMFM вважають, що останні дослідження підтримують ефективність і безпеку пероральних препаратів, хоч деякі випробування і пов’язують глібенкламід з такими наслідками в неонатальний період, як макросомія та гіпоглікемія. Однак поки неясно, який з препаратів переважає за ефективністю.

Доктор Лендон вважає, що в SMFM інакше, ніж в ACOG, інтерпретують проведені дослідження, а працювати в умовах такої неоднозначності і приймати рішення доводиться саме лікарям. «Зараз нам відомо, що пероральні препарати, на відміну від інсуліну, проходять через плацентарний бар’єр. Письмово підтверджена згода на прийом цих препаратів просто необхідна», — говорить він.

  • DPSG-NA (2020) Gestational diabetes: Treatment controversy rages on. MDedge, Clin. Endocrinol. New., Jan. 30.

Анна Хиць

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.