Дефіцит вітаміну С при хронічному алкоголізмі: огляд рекомендацій

0 4

Резюме. Рекомендації щодо раціонального ведення пацієнтів з хронічним алкоголізмом та супутнім гіповітамінозом С

Проблема гіповітамінозу С та хронічного алкоголізму

Аскорбінова кислота (вітамін С) — це незамінна водорозчинна органічна сполука, яка відіграє важливу роль у численних біологічних реакціях організму. Ця речовина надходить до організму лише з харчовими продуктами і не може синтезуватися ним самостійно. Вітамін С необхідний для різноманітних ферментативних реакцій і біосинтезу гормонів.

Хронічний алкоголізм є актуальною проблемою охорони здоров’я населення. Нещодавнє глобальне дослідження виявило, що алкогольна залежність займає сьоме місце серед факторів ризику інвалідності та смерті.

У зв’язку з цим вчені Австралії провели огляд оригінальних статей, міжнародних рекомендацій, а також розглянули корекцію гіповітамінозу С при хронічному алкоголізмі та абстинентному синдромі на основі поточних та минулих досліджень. Також проаналізовано зв’язок між хронічним алкоголізмом та дефіцитом вітаміну С. Результати роботи опубліковано 5 грудня 2018 р. у журналі «BMJ Nutrition, Prevention & Health».

Клінічне значення гіповітамінозу С

Рекомендована добова доза вітаміну С становить 75 мг для жінок і 90 мг для чоловіків. Слід зазначити, що всмоктування аскорбінової кислоти насамперед залежить від стану кишечнику людини і прийнятої дози вітамінної добавки.

Тяжкий гіповітаміноз С розвивається при його рівні у плазмі крові <11 мкмоль/л. Граничні показники дефіциту вітаміну С становлять 11–28 мкмоль/л. Клінічним проявом дефіциту аскорбінової кислоти є цинга, що маніфестує капілярними кровотечами, гінгівітом, втомою і слабкістю м’язів. Також при гіповітамінозі С розвивається ламкість кровоносних судин внаслідок порушення синтезу колагену, що призводить до підвищеної кровоточивості. Наявність зазначених клінічних симптомів є показанням до визначення рівня вітаміну С у плазмі крові пацієнта.

Незважаючи на значний прогрес у клінічних дослідженнях щодо впливу дефіциту вітаміну С на організм людини, сьогодні є дуже мало інформації про роль дефіциту аскорбінової кислоти та менеджмент гіповітамінозу С у людей з хронічним алкоголізмом.

Гіповітаміноз С та хронічний алкоголізм: огляд минулих досліджень

Надмірне споживання алкоголю (>80 г/добу) є одним із багатьох факторів ризику розвитку цинги. Це пов’язано із недоїданням та поганими умовами життя, що призводять до дефіциту поживних речовин. Крім гіповітамінозу С, у таких людей також розвивається дефіцит вітаміну B1 (тіаміну), клінічним проявом якого є синдром Верніке — Корсакова, і гіповітаміноз B3 (ніацину), що проявляється пелагрою.

У 1981 р. вчені медичної ради з питань проблем алкоголізму Великої Британії виявили, що ентероцитарна токсичність етанолу спричиняє кишкову мальабсорбцію вітамінів, а індукована алкоголем гепатотоксичність призводить до недостатньої печінкової трансформації багатьох вітамінів до їх активних метаболітів. До того ж вони виявили у дослідженнях на тваринах, що вітамін С може знижувати гепатотоксичність і біохімічну основу алкогольної залежності завдяки зменшенню токсичних ефектів ацетальдегіду і гальмуванню його дофамінергічної стимуляції опіатних рецепторів у головному мозку.

У 1986 р. вчені з Ліверпульського університету виявили, що споживання 0,58 г етанолу/кг/добу збільшує екскрецію аскорбінової кислоти з сечею на 47% у порівнянні з особами, які не вживали алкоголю.

У 1987 р. результати одного з досліджень показали, що споживання вітаміну С у дозі 5 г/добу протягом 2 тиж значно підвищує кліренс етанолу в крові, що свідчить про роль вітаміну С в окисненні етанолу. Ці висновки були підкріплені науковими дослідженнями університету Південної Флориди в 1990 р., які показали суттєве підвищення кліренсу алкоголю в плазмі крові, а також значно менші порушення координації рухів і колірної дискримінації на фоні алкогольної інтоксикації після замісної терапії вітаміном С.

Сучасні настанови щодо призначення вітаміну С при хронічному алкоголізмі

Рекомендації щодо раціональної корекції дефіциту вітаміну С у людей з алкогольною залежністю, які були б засновані на результатах рандомізованих контрольованих досліджень, досі, на жаль, відсутні.

Під час абстинентного синдрому при хронічному алкоголізмі Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує вживати мультивітамінні добавки, особливо добавки вітаміну В1 (тіаміну) у дозі щонайменше 100 мг/добу.

У національних рекомендаціях Великобританської Національної служби охорони здоров’я щодо ведення хворих з хронічним алкоголізмом згадується внутрішньовенна замісна терапія вітамінами B1 і C з наступним переходом на їх пероральний прийом. Їх дозування залежить від вираженості клінічних проявів енцефалопатії Верніке та гіповітамінозу С.

Зважаючи на це, варто прислухатися до рекомендацій, заснованих на минулих дослідженнях, які пропонують застосовувати добавки вітаміну С у традиційному детоксикаційному лікуванні людей при синдромі відміни етанолу та хронічному алкоголізмі.

Відомо, що аскорбінова кислота має значні відновлювальні і хелатуючі властивості. Слід зазначити, що вітамін С сприяє покращенню абсорбції негемового заліза. Тому вживання аскорбінової кислоти необхідне перш за все для посилення засвоєння інших вітамінів та мікроелементів при комплексному лікуванні хронічного алкоголізму.

Що враховувати при дослідженні за участю людей з алкоголізмом

Наявність багатьох патологічних процесів, що розвиваються в організмі внаслідок алкоголізму, впливає на достовірність трактування результатів різноманітних досліджень. Наприклад, печінкова недостатність, що є наслідком алкогольного цирозу печінки, призводить до неправильного тлумачення етіології такої клінічної ознаки, як екхімози. Причиною їх появи можна вважати як гіповітаміноз С, так і дефіцит факторів згортання крові. Крім того, прогресуючу м’язову слабкість і нестійкість ходи, які клінічно проявляються при цинзі, можна сприйняти за індукований етанолом токсикоз мозочка.

З метою уникнення помилкових тверджень при проведенні досліджень, спрямованих на субпопуляцію людей з алкогольною залежністю, слід звернути увагу на такі параметри: об’єми вживаного алкоголю, тяжкість алкогольної хвороби печінки, статус куріння, соціально-економічний статус, харчовий раціон, якість життя, оцінку когнітивної функції, наявність депресії та гострих захворювань.

З метою розробки нових рекомендацій щодо раціонального застосування аскорбінової кислоти при хронічному алкоголізмі необхідно провести додаткові рандомізовані клінічні випробовування. При цьому слід не забувати про фактори ризику гіповітамінозу С та наявність багатьох патологічних станів при хронічному вживанні алкоголю, що безпосередньо можуть вплинути на достовірність результатів цих досліджень.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

  • Daniel J.L., Yogesh S., Campbell H.T. (2018) Vitamin C and alcohol: a call to action. BMJ Nutrition, Prevention & Health, Dec. 5. doi: 10.1136/bmjnph-2018-000010.

Анастасія Козловська


Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.