Ацетилсаліцилова кислота та тікагрелор: ефективність подвійної антитромбоцитарної терапії та ризик серцево-судинних і геморагічних подій

0 15

Резюме. Наведено огляд дослідження щодо ефективності монотерапії тікагрелором у пацієнтів із гострим коронарним синдромом, яким проведено черезшкірне коронарне втручання стентами з лікарським покриттям

Актуальність

На сьогодні пацієнтам з гострим коронарним синдромом (ГКС), які перенесли черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) стентами з лікарським покриттям рекомендоване призначення подвійної антитромбоцитарної терапії із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (АСК) та інгібітора P2Y12-рецепторів тромбоцитів, включно з тікагрелором або прасугрелем. Однак, як відомо, ця стратегія лікування підвищує ризики розвитку кровотечі. Хоча АСК має доведену ефективність, препарат став наріжним каменем у вторинній профілактиці серцево-судинних захворювань.

Проведено дослідження TICO, в якому оцінювали ефективність переходу з подвійної антитромбоцитарної терапії (АСК + тікагрелор) на монотерапію тікагрелором через 3 міс після ГКС на частоту геморагічних і серцево-судинних подій, порівняно з продовженням подвійної терапії протягом 12 міс.

Методи

У дослідження було включено пацієнтів з ГКС, яким було проведено ЧКВ зі встановленням стента з лікарським покриттям. Включення в дослідження проходило у 38 медичних центрах в Південній Кореї у 2015–2018 рр., спостереження пацієнтів було продовжено до жовтня 2019 р.

Загалом до дослідження було зараховано 3056 пацієнтів. Середній вік пацієнтів становив 61 рік, 20% — жінки. У 36% пацієнтів діагностували інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST. Пацієнтів було рандомізовано на дві групи. У 1-й групі застосовували тікагрелор у дозі 90 мг 2 рази на добу після 3 міс подвійної антитромбоцитарної терапії (n=1527) , у 2-й групі — продовжували подвійну антитромбоцитарну терапію протягом 12 міс (n=1529)

Первинною кінцевою точкою дослідження був комбінований показник, який визначався як наявність великих кровотеч та несприятливих серцево-судинних і цереброваскулярних подій протягом 12 міс. Вторинними кінцевими точками були визначені великі кровотечі або несприятливі серцево-судинні та цереброваскулярні події (наприклад серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда, тромбоз стента, інсульт або реваксуляризація міокарда) через 1 рік. Серцево-судинна смерть визначалася як летальний кінець, який настав внаслідок інфаркту міокарда, аритмії, тампонади перикарда, інсульту тощо.

Результати

Первинні кінцеві точки були відзначені у 59 (3,9%) пацієнтів групи монотерапії тікагрелором і у 89 (5,9%) пацієнтів групи подвійної антитромбоцитарної терапії. Абсолютна відмінність становила –1,98% (95% довірчий інтервал (ДІ) –3,50%…–0,45%); коефіцієнт ризиків (КР) 0,66 (95% ДІ 0,48–0,92); р=0,01).

Встановлено, що великі кровотечі були у 1,7% пацієнтів групи монотерапії тікагрелором і у 3% пацієнтів групи подвійної антитромбоцитарної терапії (КР 0,56 (95% ДІ, 0,34–0,91); р=0,02). Відзначено, що частота основних несприятливих серцево-судинних і цереброваскулярних подій достовірно не розрізнялася між групами (2,3% проти 3,4%, КР 0,69 (95% ДІ 0,45–1,06); р=0,09).

Висновки

У проведеному рандомізованому клінічному дослідженні пацієнтів із ГКС і встановленим стентом з лікарським покриттям з’ясовано, що монотерапія тікагрелором після 3 міс подвійної антитромбоцитарної терапії порівняно з продовженою подвійною антитромбоцитарною терапією протягом 12 міс приводить до помірного, але статистично значущого зниження комбінованого показника, що включає геморагічні та серцево-судинні події через 1 рік.

  • Kim B.K., Hong S. J., Cho Y. H. et al. (2020) Effect of Ticagrelor Monotherapy vs Ticagrelor With Aspirin on Major Bleeding and Cardiovascular Events in Patients With Acute Coronary Syndrome The TICO Randomized Clinical Trial. JAMA, 323(23): 2407–2416. doi:10.1001/jama.2020.7580.

Анна Хиць

Вам так же будет интересно

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.